Справа № 357/354/20
2/357/1121/20
Категорія 16
13 липня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання відповідача, про прийняття зустрічної позовної заяви, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича, про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, -
20.12.2019 року ТОВ Агрофірма «Матюші» звернулося до суду з даним позовом, шляхом направлення поштою, який зареєстрований судом 14.01.2020 року, в якому просить в судовому порядку визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) №б/н від 05.01.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:014:0028 площею 2,0903 га, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району, скасувати запис про інше речове право - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за 330582845, внесений щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:014:0028 площею 2,0903 га, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1493934032204), дата та час державної реєстрації: 04.03.2019 року 14:46:48 та стягнути з відповідачів солідарно понесені судові витрати.
30.01.2020 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.04.2020 року, яке було відкладено на 13.07.2020 року.
05.05.2020 року відповідач - ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ Агрофірма «Матюші», третя особа: ТДВ «Шамраївський цукровий завод», про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, в якому просила прийняти до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву та розірвати договір оренди землі від 21.08.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Матюші», який зареєстрований 05.02.2015 року реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, номер запису про інше речове право НОМЕР_1 , стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» на її користь заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 1143,53 грн. та пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 440,88 грн. Також, подала до суду клопотання про поновлення строку для звернення із зустрічною позовною заявою, яке обґрунтовує тим, що копію ухвали про відкриття провадження вона отримала у березні 2020 року, однак на дату отримання ухвали з копією позовної заяви вона не мала можливості отримати правничу допомогу. Крім того, починаючи з вересня 2018 року вона перебуває у судових процесах з ТОВ Агрофірма «Матюші». В неї був укладений договір про надання правничої допомоги із АО « ОСОБА_2 , Діденко та партнери». 23.03.2020 року вона припинила договірні відносини з АО «Кузьменко, Діденко та партнери», після чого вона скористалася правничою допомогою іншого адвоката, який допоміг скласти зустрічну позовну заяву. Також, зазначає, що 30.03.2020 року Верховною радою України було прийнято Закон «Про внесення змін деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», а саме ч. 3 Розділ XII Прикінцевих положень ЦПК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, пред'явлення зустрічного позову, продовжуються на строк дії такого карантину.
24.06.2020 року представник відповідача - ТДВ «Шамраївський цукровий завод», за довіреністю Козачков В.Л., подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з продовженням на території України карантину до 31.07.2020 року, посиленням на підприємстві проти епідеміологічних заходів та забороною відрядження працівників підприємства.
10.07.2020 року представник позивача, адвокат Цой Д.С., подав до суду заяву про проведення засідання за відсутності представника позивача, в якій просив призначити справу до розгляду по суті.
10.07.2020 року представник відповідача, адвокат Овчаренко Д.К. та відповідач ОСОБА_3 подали до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з продовженням до 31.07.2020 року на території України карантину, продовженням несприятливої епідеміологічної ситуації, збільшенням кількості захворювань та неможливістю пересування громадським транспортом. Також, перебування представника відповідача в публічних місцях під час погіршення епідеміологічної ситуації, ставить під загрозу не тільки його здоров'я, а й здоров'я його родини.
Інші учасники справи на підготовче засідання не з'явилися, про дату,час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення судового засідання до суду не подали.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Суд, оглянувши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані, крім іншого, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7, 11 до Конвенції (далі Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини, так у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до ч.7 ст. 178 ЦПК України, відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Так, 30.01.2020 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з підготовчим судовим засіданням, в ухвалі відповідачам було встановлено строк для подання відзиву та пред'явлення зустрічного позову - 15 днів з дня отримання ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи, отримала ухвалу про відкриття провадження у справі 08.02.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 108).
Отже, провадження у справі відкрито та відповідачем отримано ухвалу суду про відкриття провадження у справі та позов з додатками задовго до встановленого карантину, тому послання як поважність причин - карантинні заходи встановлені в України є недоречними.
Також, суд вважає, що спільний розгляд позовної заяви ТОВ Агрофірма «Матюші», про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , є недоцільним, оскільки задоволення зустрічного позову неможе виключати повністю або частково задоволення первісного позову та спільний їх розгляд затягне розгляд справи та істотно розширить предмет доказування.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та поданої відповідачами інформації спір між сторонами щодо договору оренди землі від 21.08.2014 року триває з вересня 2018 року, а отже, ОСОБА_1 не була обмежена в праві звернутися до суду із самостійним позовом про розірвання договору оренди.
Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, якщо особа вважає, що процесуальний строк може бути пропущеним має подати до закінчення цього строку заяву про його продовження.
Однак, відповідач не подала до суду заяву продовження процесуального строку встановленого судом до закінчення цього строку та не надала доказів щодо поважності причин його пропуску.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що строк встановлений судом у даній справі для пред'явлення зустрічної позовної заяви закінчився до початку встановленого в Україні карантину, а тому обґрунтування пропуску процесуальних строків із-за наведеного, є безпідставними та розцінюються судом, як зловживання стороною своїми процесуальними правами.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та її повернення заявнику, що не позбавляє ОСОБА_1 права пред'явити позов в загальному порядку.
Керуючись ст. 43, 44, 127, 193, 194, 258-260, 353 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання відповідача про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, та об'єднанні з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євко Володимира Володимировича, про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, повернути заявнику.
Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяО. В. Бондаренко