Справа № 603/128/20Головуючий у 1-й інстанції Іванчук В.М.
Провадження № 33/817/271/20 Доповідач - Лекан І.Є.
Категорія -
13 липня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є.
за участю ОСОБА_1 , адвоката Захарчука Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Захарчука Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2020 року,-
Постановою Монастириського районного суду від 22 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з постановою суду, ОСОБА_1 24.02.2020 року біля 00 год. 11 хв. в м.Монастириська, по вул.Шевченка, керував транспортним засобом марки VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , з зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився у присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5(а) ПДР України.
В апеляційній скарзі адвокат Захарчук Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП закрити.
Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Посилається на те, що на відеоматеріалах із нагрудних камер працівників поліції не зафіксовано факт зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Апелянт зазначає, що свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні в суді першої інстанції не підтвердили наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння.
Посилається на те, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено право на захист ОСОБА_1 , а саме не роз'яснено йому прав та обов'язків, передбачених ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що повний текст постанови ОСОБА_1 отримав 04 червня 2020 року, що позбавило його можливості оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , адвоката Захарчука Ю.В., які підтримали подану апеляційну скаргу, просять її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення від 24.02.2020 року серії ОБ №051564 інспектором СРПП №1 Монастириського ВП Грицеком М.П. зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 24.02.2020 року біля 00 год. 11 хв. в м. Монастириська по вул. Шевченка, транспортним засобом марки VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , з зовнішніми ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився у присутності свідків.
Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст.254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.
Факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння підтверджується письмовим поясненням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які вказали, що 24.02.2020 року в приміщення Монастириської ЦКРЛ о 01 год. 40 хв. було доставлено ОСОБА_1 з тілесними ушкодженнями в ділянці голови та правої ноги. ОСОБА_1 погодився на надання йому медичної допомоги, однак категорично відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 надав аналогічні пояснення.
Крім цього, як у письмових поясненнях, так і у судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 зазначили, що 24.02.2020 року о 00 год. 12 хв. на четверту підстанцію комунального некомерційного підприємства «Центр екстренної медичної допомоги» надійшло повідомлення про побиття ОСОБА_1 . Прибувши на місце події, було виявлено ОСОБА_1 , який перебував за кермом автомобіля Volkswagen. При спілкуванні останній зазначив, що не вийде із автомобіля, проте поїде за автомобілем медичної допомоги. Прибувши на територію КНП Монастириська ЦПЛ, ОСОБА_1 не виходячи з автомобіля яким керував, відмовився від надання медичної допомоги та попрямував автомобілем у невідомому напрямку, про що було повідомлено працівників поліції. У подальшому, при повторному виїзді до вказаної особи, о 01:00 год. ОСОБА_1 було госпіталізовано в медичний заклад.
Також свідок ОСОБА_3 у поясненнях вказала, що прибувши на виклик 24.02.2020 року о 01 год. 01 хв. виявили водія ОСОБА_1 , який перебував в автомобілі Volkswagen на місці водія. Зазначила, що на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 відмовився.
Факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку огляду для визнання стану сп'яніння підтверджується також відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Суть даної норми закону полягає в тому, що якщо водій ухиляється від огляду на стан сп'яніння, його дії та ознаки сп'яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема: постановою про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП від 24 лютого 2020 року серії ББА №756799, в якій зафіксовано факт керування ОСОБА_1 24.02.2020 року о 01 год. 02 хв. в с.Ковалівка Монастириського району транспортним засобом марки VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії; даними рапорта інспектора-чергового Монастириського ВП Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області Дмитровського І.Я. від 24.02.2020 року, згідно якого 24.02.2020 року о 00 год. 37 хв. надійшло повідомлення лікаря Монастириської КП ЦРКЛ про те, що в напрямку центру м.Монастириська на автомобілі VOLKSWAGEN рухається чоловік з травмою ноги, який від госпіталізації відмовився; поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які вказали в суді першої інстанції, що після прибуття на виклик ОСОБА_1 останній від госпіталізації категорично відмовився та самостійно, власним автомобілем, попрямував до КНП Монастириська ЦПЛ, де не виходячи з автомобіля яким керував, відмовився від надання медичної допомоги та поїхав у невідомому напрямку. Як встановлено, інших осіб в автомобілі не було.
Твердження апелянта про те, що свідки в судовому засіданні не підтвердили наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу є необгрунтованими, так як відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, свідки повинні бути лише присутні при огляді на стан сп'яніння та у довільній формі надають письмові пояснення щодо події, яка відбулась у їх присутності.
Необґрунтованими є доводи апелянта про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було роз'яснено прав та обов'язків, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення наявна наявна відмітка про роз'яснення йому прав та обов'язків, окрім того, останній скористався своїм правом на апеляційне оскарження, де йому надана можливість повністю використати весь обсяг прав, передбачених КУпАП для забезпечення всебічності, повноти й об'єктивності та вирішення її в точній відповідності із законом.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП, з врахуванням його особи, характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстави для скасування постанови суду та закриття провадження у справі - відсутні.
Оскільки копію постанови суду ОСОБА_1 отримав 04 червня 2020 року, тому строк на апеляційне оскарження йому слід поновити, визнавши причини пропуску поважними.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Поновити адвокату Захарчуку Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката Захарчука Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя