справа № 477/422/20 провадження №2-а/489/175/20
Іменем України
13 липня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області, інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Мілевського Андрія Юрійовича, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 329485 від 25.02.2020.
В позові вказав, що відносно нього було винесено постанову в якій вказано, що 25.02.2020 о 15 год. 33 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в складі тягача MAN TGХ 26.480, номерний знак НОМЕР_1 , причепа TAD CLASSIC 30-3, номерний знак НОМЕР_2 , перевозив великогабаритний вантаж без транспортного засобу супроводження, який зазначений в дозволі № 2020-13128901-114НГ від 25.02.2020, чим порушив вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП.
Дану постанову вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, тому ця постанова підлягає скасуванню. 25.02.2020 він здійснював перевезення вантажу відповідно до наданого дозволу № 2020-13128901-114НГ від 25.02.2020 на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Відповідно до вказаного дозволу, він має право на перевезення вантажу параметри якого не більше, зокрема ширина 3,75 м. та два ТЗ виділених для супроводження автомобілем прикриття. Відповідно п. 27 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, супровід автомобілем прикриття обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,5 метри чи довжина 24 метри. Оскільки матеріали справи не містять доказів перевищення вантажем ширини 3,5 м, тому супровід автомобілем прикриття був не обов'язковий, а інкриміноване йому правопорушення не доведене. Вказаний дозвіл виданий не на разову поїздку а на кілька, але не більше ніж на три місяці, тому посилання відповідача на те, що у разі перевезення вантажу меншого за шириною 3,5 м та меншою за довжиною 24 м він повинен мати інший дозвіл, в якому не буде передбачено супроводження автомобілем прикриття є нормативно необґрунтованим та незаконним. Даним дозволом не заборонено рух ТЗ без супроводження автомобілем прикриття коли ширина великогабаритного ТЗ спеціального призначення не перевищує 3,5 м або довжину 24 м. Крім того, працівник поліції в постанові не вказав фактичні габарити транспортного засобу з вантажем, що могло б надати підстави вважати наявність порушення нормативно встановлених параметрів при яких супровід автомобілем прикриття обов'язків. Також не погоджується з висновком відповідача, що вантаж виступав за габаритні фари більше ніж на 3,5 м, оскільки відповідачем не надано жодних доказів дотримання процедури здійснення габаритно - вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі певному пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів вантажу певним нормам із складанням відповідного документу. Працівник поліції взагалі не застосував передбачені чинним законодавством правил проведення габаритно - вагового вимірювання, що підтверджує відсутність належних та допустимих доказів перевищення вантажем нормативно встановлених габаритів при яких супровід автомобілем прикриття є обов'язковим. Враховуючи вищенаведене, позивач просить задовольнити адміністративний позов.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.04.2020, з урахуванням вимог ст. 286 КАС України, відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання, призначене на 07.07.20 11:20 год, сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заявою від 12.06.2020, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та розглянути адміністративну справу без її участі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала, що 25.02.2020 під час патрулювання інспекторами Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції було виявлено транспортний засіб MAN TGХ 26.480, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом TAD CLASSIC 30-3, номерний знак НОМЕР_2 , який перевозив великогабаритний вантаж без супроводу, який вказаний у дозволі на перевезення великогабаритного вантажу № 2020-13128901-114НГ. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 132-1 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача, а саме винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Представник відповідача також вказує, що з наданої позивачем копії дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагова або габаритні параметри яких перевищують нормативні, вбачається, що параметри транспортного засобу, а саме: довжина - 22 м, ширина 3,75 м, висота 4,49 м, загальна вага автопоїзду з вантажем 44 т, навантаження на найбільш навантажену вісь 12 т, вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу на 3 м., внаслідок чого вказаним дозволом підтверджується те, що ширина транспортного засобу перевищує 3,5 м та складає 3,75 м, що у свою чергу вимагає обов'язкового супроводу автомобілем прикриття або патрульної автомобілем Національної поліції.
Згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини справи, дійшов наступного.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 329485 від 25.02.2020 вбачається, що 25.02.2020 о 15 год. 33 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в складі тягача MAN TGХ 26.480, номерний знак НОМЕР_1 , причепа TAD CLASSIC 30-3, номерний знак НОМЕР_2 , перевозив великогабаритний вантаж без транспортного засобу супроводження, який зазначений в дозволі № 2020-13128901-114НГ від 25.02.2020, чим порушив вимоги п. 22.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» , встановлений Правилами дорожнього руху.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі -Правила № 30) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до п. 7 вказаних Правил, дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність, що на транспортний засіб в складі тягача MAN TGХ 26.480, номерний знак НОМЕР_1 , причепа TAD CLASSIC 30-3, номерний знак НОМЕР_2 , було видано дозвіл № НОМЕР_3 на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні із зазначенням маршрутів. У дозволі зазначені параметри транспортних засобів: довжиною 22 м, шириною 3,75 м, висотою 4,49 м, загальною вагою 44 т, навантаження на найбільш навантажену вісь 12 т., вантаж виступає за задній габарит ТЗ 3,0 м, у пункті другому вказаного дозволу зазначені ТЗ виділені для супроводження. Строк дії вказаного дозволу з 25.02.2020 по 09.04.2020.
Водночас, зазначеним дозволом не заборонено рух ТЗ без супроводження автомобілем прикриття, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення не перевищує 3,5 м.
Отже, вказаний дозвіл не є одноразовий, а виданий на певний період, що не перевищує три місяці, а отже не може бути беззаперечним доказом перевезення вантажу позивачем, що перевищує нормативні габарити, що потребує супроводу автомобілем прикриття, в день складання постанови відповідачем.
Відповідно до п. 27 Правил № 30 супровід автомобілем прикриття обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,5 чи довжина 24 метри.
Таким чином, відповідач встановлюючи перевищення нормативних габаритів, що потребує обов'язкового супроводу автомобілем прикриття, на думку суду повинен був надати належні цьому докази.
Поряд з вказаним, спірна постанова серії не містить посилань на будь-які докази, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та як наслідок, обґрунтувань правомірності притягнення останнього до адміністративної відповідальності, що свідчить про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Однак, факт перевищення нормативних габаритів ТЗ, що потребувало б обов'язкового супроводу автомобілем прикриття, належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено, відповідно й підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 22.5 ПДР відсутні.
В матеріалах справи відсутні показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, відсутні пояснення свідків, які б містили докази скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
При цьому суд зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рапорт не є беззаперечними доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, провадження № К/9901/15804/18.
Рапорт являється письмовим поясненням посадової особи (інспектора) безпосередньо керівництву стосовно обставин справи та несе в собі офіційний, доповідний характер. При цьому, вказаний рапорт складений без дати складання.
Окрім вказаного, постанова не містить частину статті 132-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
За частиною 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи фактичну відсутність у справі доказів, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, за порушення яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 132-1 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень та закриття провадження у справі, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Щодо позовних вимог до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Мілевського Андрія Юрійовича, слід зазначити, що в цій частині суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позову, оскільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що тягне за собою відмову у задоволенні позову щодо позовних вимог до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Мілевського Андрія Юрійовича.
Керуючись ст.ст. 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 329485 від 25.02.2020 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В решті - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Учасники судового розгляду:
позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 -Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.
відповідач 2 - інспектор Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Мілевський Андрій Юрійович, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.
Повний текст судового рішення складено 13.07.2020.
Суддя І.В. Коваленко