справа № 489/935/20 провадження №2-а/489/128/20
Іменем України
13 липня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2096197 від 11.02.2020.
В позові вказав, що 11.02.2020 о 21 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Actros, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по пров. Об'їзному в м. Миколаєві, де був зупинений працівниками поліції, які винесли відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, а саме через відсутність у нього договору обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.
Постанову про накладення адміністративного стягнення вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вимога поліцейського для пред'явлення водієм полісу обов'язкового страхування без дотримання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено випадки контролю за наявністю договорів обов'язкового страхування, є неправомірною. Крім того позивач вважає порушеною процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови на місці зупинки.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.03.2020, з урахуванням вимог статті 286 КАС України, відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання, призначене на 08.07.2020 08:10 год., сторони повторно не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказала, що 11.02.2020 під час патрулювання інспекторами Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції було виявлено транспортний засіб Mercedes-Benz Actros, номерний знак НОМЕР_1 та було прийнято рішення зупинити вищевказаний транспортний засіб на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Після зупинки водія, інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підстави перевірки документів. В ході проведення перевірки водій не пред'явив чинний поліс обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2018 № 656 (далі Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів). У зв'язку із чим, після дослідження доказів і надання їм оцінки було встановлено склад адміністративного правопорушення та розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено постанову.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2096197 від 11.02.2020, вбачається, що 11.02.2020 о 21 год. 10 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Actros, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по пров. Об'їзному в м. Миколаєві, без чинного полісу обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, внаслідок чого на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.
Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В розділі 2 Правил дорожнього руху закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 Правил дорожнього руху.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».
Пунктом 9.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів передбачено, що при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, зокрема при внутрішньому перевезенні небезпечних вантажів - копія договору обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.
Відповідно до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, саме водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, відповідно до п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у п. 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Вказане відповідає постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі № 766/10693/17, в якій Верховний Суд у своєму висновку вказав, що право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
Як встановлено судом та не оспорюється позивачем, останній не надав чинний страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи обставини по справі та досліджені матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, за порушення якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Також, в ході судового розгляду з наявних у справі доказів не встановлено порушення інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної позивачем постанови, а доводи позивача ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права та не відповідають обставинам справи.
В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення Правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша - третя, п'ята, шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша - третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, інспектор поліції оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, слід зазначити, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.
Суд враховує висновок Конституційного Суду України, який викладений у рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015, згідно якого скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
У вказаному рішенні міститься висновок про те, що положення, зокрема ч.1 ст. 268 КУпАП, є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
На час розгляду конституційного подання і прийняття вказаного рішення, КУпАП не передбачав скороченого провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.1 ст. 122 наведеного Кодексу.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що набув чинності з 08.08.2015, були внесені зміни до ст. 258 КУпАП у частині визначення випадків, у яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи виеладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, що відповідає положенням п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Відомості про учасників судового розгляду:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.
Повний текст судового рішення складено 13.07.2020.
Суддя І.В. Коваленко