справа № 462/3806/20
13 липня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 12020140060000360 від 12 лютого 2020 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Акташ Самаркандської області Республіки Узбекистан, татарина, без громадянства, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 о 10.44 год. 10 лютого 2020 року, перебуваючи в приміщенні магазину «Є таке», що по вул.Чернівецькій,13 у м.Львові, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Так, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, шляхом вільного доступу, взяв з прилавку мобільний телефон марки «Huawei p smart plus» вартістю, зі слів потерпілої ОСОБА_5 , 8000 гривень та, сховавши цей мобільний телефон у кишеню, виніс викрадене за межі магазину. В подальшому ОСОБА_4 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 8000 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, при вищезазначених обставинах визнав в повному обсязі, при цьому суду показав, дійсно він 10 лютого 2020 року зайшов у магазин «Є таке» по вул.Чернівецькій у м.Львові, де, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно викрав з прилавку мобільний телефон потерпілої, після чого з викраденим залишив приміщення магазину. В подальшому викрадений ним мобільний телефон було повернуто потерпілій. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, проте подала суду заяву, в якій зазначила, що цивільний позов заявляти не буде, оскільки мобільний телефон їй повернуто та просить проводити розгляд справи за її відсутності.
Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорюються обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.
Згідно ст. 32 КК України, повторністю злочинів визначається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього кодексу.
ОСОБА_4 в порядку ст. 89 КПК України не судимий.
У даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, посилаючись на те, що 25 листопада 2019 року було затверджено та направлено до Приморського районного суду м.Одеси обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України.
Як встановлено судом, на момент ухвалення вироку у даному кримінальному провадженні розгляд у Приморському районному суді м.Одеси кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не завершено.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Положеннями ст. 62 Конституції гарантується, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
ч.1 ст. 88 КК України передбачено, що особа визнається такою, що має судимість із дня набрання сили обвинувальним вироком і до дня погашення або зняття судимості.
Із огляду на правові норми щодо презумпції невинуватості, за відсутності вироку суду, який набрав законної сили, наявність не розглянутого кримінального провадження, в тому числі на стадії його судового розгляду, не породжує правових наслідків для юридичної оцінки наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, а є лише версією органів досудового розслідування, яку вони доводять на підставі обов'язку доказування відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 КПК України.
Крім цього, судом враховано, що у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» № 7 від 04.06.2007 року роз'яснено, що для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин, однак, така правова оцінка діяння є можливою тільки за умови, коли всі епізоди злочинної діяльності є предметом одного судового розгляду, оскільки за таких умов суд безпосередньо досліджує докази та у вироку робить висновок про доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому.
Відтак, суд приходить до переконання про необхідність виключення такої кваліфікуючої ознаки як «повторність» та вірною буде кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів середньої тяжкості, розмір матеріальної шкоди, спричиненої потерпілій кримінальним правопорушенням, яка усунена внаслідок повернення майна, особу обвинуваченого, який в порядку ст. 89 КК України не судимий, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не зайнятий суспільно-корисною працею, раніше вчиняв корисливі кримінальні правопорушення, судимість за які погашено, проте він не зробив належних висновків та знову вчинив корисливе кримінальне правопорушення, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілої, обставини, що пом'якшують покарання, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння та його щире каяття, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді арешту в межах санкцій ч.1 ст. 185 КК України.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючсь ст.ст. 373, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді двох місяців арешту.
Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 4 червня 2020 року, тобто з моменту його затримання.
Речові докази по справі: мобільний телефон «Huawei p smart plus» - повернути потерпілій ОСОБА_5 ; відеозапис із камер спостереження, який міститься на СD-R диску - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: