1Справа № 335/4664/20 1-кп/335/698/2020
8 липня 2020 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за № 42020080370000013 від 08.04.2020, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Пересічене, Дергачівського району, Харківської області, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, не одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , посада стрілець-кухар 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронеавтомобілях) 2-го батальйону оперативного призначення, маючого військове звання «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
30.05.2019 наказом (по стройовій частині) №112 командира військової частини НОМЕР_1 , солдата строкової служби ОСОБА_4 зараховано до списків особливого складу військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.
У подальшому, 29.11.2019 наказом (по стройовій частині) № 271 командира військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця строкової військової служби військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 прийнято на військову службу за контрактом на посаду стрільця-кухара 3 відділення 1 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення.
09.04.2020 наказом (по стройовій частині) № 74 командира військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця за контрактом, солдата ОСОБА_4 виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з відпусткою на службі понад 10 діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ зі змінами, визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого консттуційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальності цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу виконуючого обов'язки Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні оголошена часткова мобілізація та з 18.03.2014настав особливий період, який діє по теперішний час.
За наведених обставин, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, відповідно до ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до розпорядку дня військовослужбовців за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , військовослужбовці у нічний час перебувають за місцем фактичного проживання та прибувають на службу до військової частини НОМЕР_1 (або до визначеного місця служби) на 08 годину 00 хвилин, тобто на ранкове шикування.
Встановлено, що з 25.03.2000 о 08 годині 00 хвилин, солдат ОСОБА_4 , в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами військової частини НОМЕР_1 до 29.05.2020.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді стрільця-кухара 3-го відділення 1-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронеавтомобілях) 2-го батальйону оперативного призначення, у військовому званні «солдат» 25.03.2020 о 08 годині 00 хвилин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та був відсутній в місці несення військової служби до 29.05.2020. Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 К України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що дійсно з 25.03.2020 по 29.05.2019 перебував за місцем свого проживання, службу залишив за сімейними обставинами. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового розгляду судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений та інші учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин, а також те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини справи. Суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Суд вважає, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України, оскільки він, будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини НОМЕР_2 в умовах особливого періоду самовільно залишив військову частину.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує, що він вчинив умисний тяжкий злочин проти встановленого порядку несення військової служби, його особу, а саме те, що він неодружений, дітей не має, за місцем проходження служби характеризується позитивно, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, раніше не судимий..
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає - щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне за вчинений злочин ОСОБА_5 призначити покарання відповідно до нижньої межі санкції, встановленої ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки, яке вважає таким, що відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину.
Разом з цим, враховуючи те, що ОСОБА_4 , є раніше не судимим, має постійне місце проживання, щиро покаявся у вчиненому злочині, добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань і заявив про себе та вчинений ним злочин, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
При цьому суд виходив і з мети покарання, яка визначена статтею 50 КК України і передбачає, що покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених.
На думку і переконання суду , покарання, з яким визначився суд , буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, судові витрати відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити його від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року, від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та буде виконувати покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1