Єдиний унікальний номер справи 333/6029/19
Номер провадження 4-с/333/15/20
Іменем України
08 липня 2020 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Стоматова Е.Г., за участі секретаря судового засідання Кравець І.С., скаржника ОСОБА_1 , державного виконавця Кабанченко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Присяжнюк Д.В., -
15 жовтня 2019 року до суду від ОСОБА_1 надійшла скарга на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Присяжнюка Д.В.., в якій заявник просить суд: скасувати постанову державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2019 року; зобов'язати Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відновити виконавче провадження по виконавчому листу № 333/9227/13-ц від 08.09.2015 року, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя та також стягнути судові витрати, а саме: витрати на проїзд та судовий збір за подання апеляційної скарги.
В обґрунтуванні скарги зазначив, що 06.10.2019 року ОСОБА_1 отримав лист з рекомендованим повідомленням від Комунарського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Комунарський ВДВС повідомив про винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2019 року.
Виконавчий лист № 333/9227/13-ц від 08.09.2015 року, виданий Комунарським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 40740,00 грн. (сорок тисяч сімсот сорок гривень 00 копійок).
Винесення державним виконавцем Комунарського ВДВС Присяжнюк Д.В. постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2019 року по виконавчому листу № 333/9227/13-ц від 08.09.2015 року, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя.
Порушення ЗУ «Про виконавче провадження» ст. 18 «Обов'язки і права державних виконавців». Винесена постанова перешкоджає виконанню рішення суду.
Виконавчий лист перебував на виконанні понад чотири роки. За цей час державний виконавець так і не перевірив майновий стан боржника за місцем перебування вказаного у виконавчому документі. Тобто державний виконавець не вжив належних заходів щодо зібрання належних доказів для звернення до суду з клопотанням про примусовий вхід до помешкання для накладання арешту на майно боржника вказаного у виконавчому документі (місце реєстрації боржника). Не зрозуміло також, які заходи здійснював державний виконавець щодо розшуку боржника, які виявились безрезультатними. За якими критеріями розшукувався боржник і до яких органів звертався державний виконавець щодо розшуку боржника. Зокрема чи звертався до суду державний виконавець щодо застосування приводу до боржника, у зв'язку з цим скаржник змушений звернутися до суду.
В судовому засіданні скаржник доводи в обґрунтування скарги підтримав та просив її задовольнити.
Старший державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кабаченко Ю.Ю. заперечувала, щодо заявленої скарги, зазначила, що 28.09.2019 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.7 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», так як вжитими діями державного виконавця було встановлено: згідно відповідей АІС та НАІС «Автомобіль» у боржника відсутнє рухоме майно. Боржник офіційно ніде не працює, пенсію не отримує. Щодо відповіді ДФС за боржником не зареєстровано розрахункових рахунків. Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровано нерухомого майна, відомості відсутні. Перевірити майновий стан боржника за місцем перебування вказане у виконавчому документі не вдалось. На виклик боржник до відділу не з'явився з невідомих причин. Здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника виявилися безрезультатними. Також стягувач ОСОБА_1 повторно виконавчий документ не пред'являв до виконання до відділу ДВС. Станом на 27.02.2020 року боржник ОСОБА_3 відсутня в Єдиному реєстрі боржників, так як виконавче провадження було відкрито до введення в дію та в роботу бази АСВП, внести дані до реєстру не можливо, оскільки виконавче провадження було перенесено зі спец розділу ЄДРВП до АСВП. Також зазначає, що стягувач ОСОБА_1 жодного разу після винесення постанови про повернення виконавчого документа не звернувся до відділу з письмовою заявою або скаргою на дії державного виконавця, хоча це право передбачене ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали виконавчого провадження ВП №48706933, вислухавши думку учасників судового процесу, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за наступних підстав:
Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з положеннями п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Судом встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 транвя 2014 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 40740,00 грн. та судові витрати в розмірі 591,58 грн.
На підставі зазначеного рішення 08.09.2015 року Комунарського районного суду м. Запоріжжя було видано дублікат виконавчого листа, який був пред'явлений до виконання до Комунарського ВДВС ЗМУЮ (а.с. 172-173).
11.09.2015 року державним виконавцем Комунарського ВДВС ЗМУЮ Скорицею Т.А.. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 171).
28.09.2019 року старшим державним виконавцем Присяжнюком Д.В. було винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа без виконання на тій підставі, що згідно відповідей АІС та НАІС «Автомобіль» у боржника відсутнє рухоме майно. Боржник офіційно ніде не працює, пенсію не отримує. Щодо відповіді ДФС за боржником не зареєстровано розрахункових рахунків. Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником не зареєстровано нерухомого майна, відомості відсутні. Перевірити майновий стан боржника за місцем перебування вказане у виконавчому документі не вдалось. На виклик боржник до відділу не з'явився з невідомих причин. Здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника виявилися безрезультатними. (а.с. 62).
Суд вважає, що дії старшого державного виконавця Комунарського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Присяжнюк Д.В. при винесенні постанови від 28.09.2019 року про повернення стягувачу виконавчого листа без виконання є неправомірними, а постанова від 28.09.2019 року про повернення стягувачу виконавчого листа без виконання підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 124 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відсутність гарантії виконання судового рішення в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на час здійснення виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Виконуючи рішення суду виконавець не повністю використав свої повноваження, передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та не вжив вичерпних заходів щодо розшуку майна, які б носили ефективний характер, зокрема: не здійснив
огляд житлового та інших приміщень з метою виявлення майна, його опису, вилучення та подальшої реалізації з метою захисту інтересів стягувача; не залучав стягувача до проведення виконавчих дій; не скористався правом одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі і конфіденційної.
Суд вважає, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження № 48706933 були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження»; у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надані широкі права та повноваження у процесі здійснення виконавчого провадження.
Суд вважає, що державний виконавець не в повному обсязі виконав роботу щодо виконання посадових прав та обов'язків, передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено лише про те, що згідно відповіді ДФС України та Пенсійного фонду України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум отриманого з них податку в ДРФО інформація відносно боржника відсутня. Згідно відповіді УПФУ України боржник пенсію не отримує. Заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними. Також боржником ОСОБА_2 було повідомлено про місце проживання: АДРЕСА_1 . Але державним виконавцем зроблені запити за старою адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 119-126).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
При цьому, державним виконавцем не надано суду доказів, щодо вживання всіх необхідних дій для здійснення примусового виконання рішення суду, для встановлення можливості стягнення суми боргу за рахунок майна боржника чи коштів, на які можливо звернути стягнення.
Зокрема, державним виконавцем не перевірено наявність чи відсутність майна боржника, на яке можна звернути стягнення, за місцем та фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Зазначена обставина підтверджується актом державного виконавця від 09.09.2019 року, відповідно до якого при виході державного виконавця за адресою боржника: АДРЕСА_2 двері ніхто не відчинив, (а.с. 63-64).
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Складовою справедливого судового розгляду згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнили вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Враховуючи вищенаведене, скарга підлягає задоволенню частково, в частині визнання протиправною та скасування постанови від 25.10.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену державним виконавцем Комунарського ВДВС ЗМУЮ Присяжником Д.В. у виконавчому провадженні № 48706933.
Відповідно до вимог а. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України скарга подається до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналая або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Що стосується вимоги заявника про зобов'язання державного виконавця скасувати вказану постанову та прийняти виконавчий документ до виконання, чим виконати рішення суду, то суд вважає, що у цій частині скарги необхідно відмовити.
Зокрема, згідно з ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Як роз'яснено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).
Отже, заявлена вимога про зобов'язання відновити виконавче провадження задоволенню не підлягає, а щодо вимоги про зобов'язання державного виконавця скасувати вказану постанову, то суд відповідно до вимог ст. 451 ЦПК України вважає за необхідне усунути допущені порушення шляхом скасування постанови державного виконавця судом.
Таким чином, суд, розглядаючи в межах заявлених у скарзі вимог, дійшов висновку про поновлення порушених прав скаржника шляхом визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби ЗМУЮ Присяжнюка Д.В. при винесенні постанови при винесенні постанови від 28.09.2019 року про повернення стягувачу виконавчого листа без виконання у виконавчому провадженні № 48706933 та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.09.2019 року у виконавчому провадженні № 48706933.
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну допомогу; пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Тому в частині стягнення судових витрат вимога не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 258, 260, 447, 449-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Присяжнюк Д.В. - задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Комунарського районного відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Присяжнюк Дмитра Володимировича від 28.09.2019 року у виконавчому провадженні № 48706933 про повернення виконавчого документа стягувачу.
У іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України в редакції Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 р. під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст ухвали складено 13 липня 2020 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г. Стоматов