Провадження № 2/331/750/2020
ЄУН 331/483/20
3 липня 2020 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :
головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,
за участю : секретаря Постарнак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів,
04.02.20209 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування заявлених вимог позивачкою зазначено, що 15.05.2019 року між нею та ФОП ОСОБА_2 укладено договір (індивідуальний номер заказу 1556), на виготовлення ПВХ конструкцій, вартістю 4 500,00 грн. Одразу після укладення договору нею сплачено на користь відповідача 3 600,00 грн., як «завдаток». Термін виконання замовлення 45 робочих днів після виконання пункту 3.1.1. Договору. У подальшому з'ясувалось, що незважаючи на оплату замовником грошових коштів, виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором, а залишок коштів йому вже не потрібен. У зв'язку з чим, 20.12.2019 року на адресу відповідача надіслано заяву з повідомленням про відмову замовника від договору та його розірвання, яке ним отримано 27.12.2019 року.
Станом на момент подачі цього позову зобов'язання виконавцем не виконано, вимог щодо отримання залишку коштів останнім не висунуто, вимоги замовника щодо повернення сплачених грошових коштів залишено виконавцем без задоволення, збитки не відшкодовано.
Невиконання відповідачем зобов'язання з передачі у власність позивача ПВХ конструкцій, як це передбачено п/п. 1.1. п. 1 договору, є підставою для: розірвання договору у зв'язку з відмовою позивача; відшкодування понесених збитків у сумі 3600, 00 грн.; стягнення додаткової суми завдатку у розмірі 3600,00 грн., оскільки сплачена сума одночасно виступала і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання, а порушення зобов'язання сталося з вини кредитора (виконавця); відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на ст. 23, ст. 627, ч. 1 ст. 837, ч. 1 ст. 846, ч. 1 ст. 865, ст. 873, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549, ч.ч. 1, 2 ст. 570, ч. 1 ст. 571, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 525, ч. 1 ст. 610, ч. 2 ст. 651, ч. 1 ст. 849, ч.ч. 2-4 ст. 849, ст.867, ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ч. ч. 2, 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху, із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 34).
19 лютого 2020 року ОСОБА_1 усунула недоліки позовної заяви (а.с. 37).
У відповідності до ч. 6 ст. 187 ЦПК України 20.02.2020 р. судом зроблений запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача по справі (а.с. 38).
16 березня 2020 року до суду надійшла відповідь на запит суду, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 з 05.08.2016р. по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44).
Ухвалою суду від 16 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по зазначеній справі, призначено у справі підготовче судове засідання (а.с. 45-46).
Ухвалою суду від 13 травня 2020 року підготовче провадження по зазначеній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 56)
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених по тексту позову. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує (а.с. 63).
Відповідачі ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справі поштові відправлення № 69063 0189542 0, № 69063 0196427 8, № 69063 0205181 0 (а.с. 49, 53, 62). Причини неявки суду не відома. Будь-яких заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалою суду від 3 липня 2020 року вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення (а.с. 66).
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 15.05.2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на виготовлення ПВХ конструкцій, вартістю 4 500,00 грн., індивідуальний № заказу 1556 (а.с.17).
Відповідно до п. 2.2. договору завдаток складає 3 600,00 гривень.
Відповідно до п. 2.3. договору борг до передачі у власність 900 гривень.
Відповідно до п. 3.1.1. договору борг до передачі у власність повинен бути сплачений не пізніше 14 днів з дня внесення завдатку.
Відповідно до п. 3.2. договору виконавець зобов'язується надати у власність замовника вироби на протязі 45 робочих днів з моменту після виконання п. 3.1.1. договору.
У зв'язку з тим, що виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором замовник 20.12.2019 року надіслав на адресу відповідача заяву з повідомленням про відмову від договору та його розірвання, яке отримано відповідачем 27.12.2019 року (а.с. 20-22).
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що відповідно до підписаного сторонами договору про надання послуг № б/н від 15.05.2019 року, позивачка 15.05.2019 року, одразу після укладення цього договору, внесла завдаток у розмірі 3 6000 грн. грн.
Станом на момент розгляду справи зобов'язання виконавцем не виконано, вимог щодо отримання залишку коштів останнім не висунуто, вимоги замовника щодо повернення сплачених грошових коштів залишено виконавцем без задоволення, збитки не відшкодовано.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положення статті 651 ЦК України передбачає право сторони договору змінити або розірвати його за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно ч. 1 ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 873 ЦК України, вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо.
Згідно з ч. 1, 2ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідач не надав доказів поважності причин невиконання та прострочення виконання договору, і таких доказів матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд вважає істотним порушення відповідачем вимог укладеного договору, у зв'язку з чим договір підлягає розірванню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача подвійної суми завдатку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних за договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він виступає одночасно і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Судом встановлено, що згідно умов договору позивачка сплатила на користь відповідача суму завдатку у розмірі 3 600 грн., тому відповідач повинен сплатити на користь позивача суму завдатку у розмірі 3 600,00 грн. та додаткову суму завдатку у розмірі суму 3 600 грн.
При укладенні договору сторонами погоджені усі істотні умови договору відповідно до предмету, у тому числі стосовно вартості замовлених робіт, строк виконання, тощо.
Натомість відповідач взяті на себе зобов'язання перед позивачем не виконав у визначений за погодженням сторін строк, чим порушив умови укладеного договору.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення завдатку та додаткової суми у розмірі завдатку, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Окрім того, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.
Статтею 23 ЦК України, встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Позивачка зазначає, що заподіяна їй моральна шкода виразилися у негативних емоціях та переживаннях, які виникли внаслідок істотного порушення виконавцем договору, її страждання обумовлено неспоживанням (завдяки діям відповідача) публічних послуг, які вона мала намір отримати для облаштування власного житла та створення комфортних умов проживання, завдяки діям відповідача порушено її звичайний спосіб життя, через що порушено її звичний спосіб життя, погіршився психологічний стан.
З урахуванням вимог розумності, справедливості, вини відповідача у невиконанні умов договору, доказів позивача, наданих на підтвердження вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає достатнім та справедливим стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про захист прав споживачів звільнена від його сплати на підставі закону.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати договір ( індивідуальний номер заказу 1556), укладений 15 травня 2019 року між ОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 ) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 ( РНОКПП : НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ).
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( РНОКПП : НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП : НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 ) суму для відшкодування понесених збитків у розмірі 3 600,00 грн. ( три тисячі шістсот гривень 00 коп.), додаткову суму 3 600,00 грн. ( три тисячі шістсот гривень 00 копійок)- у розмірі завдатку, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.( п'ять тисяч гривень 00 коп.), а всього 12 200,00 грн. ( дванадцять тисяч двісті гривень 00 копійок).
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( РНОКПП : НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. ( вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 13 липня 2020 року.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби ( COVID -19) процесуальні строки щодо подачі заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження заочного рішення продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя : Н.Г.Скользнєва
03.07.2020