Провадження № 2/331/488/2020
Справа № 331/5281/19
03 липня 2020 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :
головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,
за участю: секретаря Постарнак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Шевченківському району, орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району, про позбавлення батьківських прав,
29.11.2019 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: відділ по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, про позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що в період з 20 січня 2012 року по 07 серпня 2017 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина мешкає разом з нею та знаходиться на її повному утриманні. Дочці створено належні умови для проживання, навчання, розвитку та відпочинку. Відповідач не має ніякого зв'язку із дитиною, не спілкується з нею та не підтримує жодних стосунків. Він не був позбавлений інформації стосовно місця перебування позивача та дитини, а з боку позивача ніколи не створювалися перешкоди у спілкуванні дитини з ним та прийманні участі батька у вихованні. Вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання батька виконувати відносно своєї дитини батьківські обов'язки, покладені на нього законом, ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками, не бажання цікавитись життям, станом здоров'я дитини, її духовним та моральним розвитком. Окрім того, позивач з 15 вересня 2017 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_4 і дитина вже виховується у повній родині, дівчина вважає свого вітчима батьком та любить його. Тому позивач вважає, що наявні всі правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки.
Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на ст. 141, 150, 157, 164, 165 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Ухвалою суду від 13 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по зазначеній справі, призначено у справі підготовче судове засідання (а.с. 28-29).
22 січня 2020 року від третьої особи - відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надійшли пояснення, відповідно до яких порушується питання про заміну первісної третьої особи - відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради на належну - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Шевченківському району (а.с. 97-98).
Ухвалою суду від 30 січня 2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Шевченківському району (замість первісно залученого відділу по Шевченківському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради) та орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району. Підготовче провадження по зазначеній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 101-102)
Ухвалою суду від 05 березня 2020 року зобов'язано орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району надати суду письмовий висновок щодо розв'язання позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав (а.с. 114).
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених по тексту позову. Проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує (а.с. 156).
Відповідачі ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справі поштові відправлення № 69063 0158299 5, № 69063 0161555 9, № 69063 0171053 5, № 69063 0184621 6, № 69063 0192215 0, № 69063 0207057 2, які повернулися до суду за закінченням терміну зберігання (а.с.69, 96, 109, 124, 134, 151). Причини неявки суду не відома. Будь-яких заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надходило.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Шевченківському району в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Просить суд ухвалити рішення на розсуд суду з урахуванням інтересів дитини. (а.с. 125, 136)
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району 03.07.2020 року подав висновок про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та просив розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування і ухвалити рішення по справі з урахуванням прав та інтересів неповнолітньої дитини (а.с. 152).
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, вислухавши пояснення позивача, свідків, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Олександрівському району, приходить до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що з 20 січня 2012 року по 16 червня 2017 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя № 331/269/17 від 16.06.2017 року. (а.с. 8)
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , яке видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 901 (а.с. 7).
Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої дитини від 06 листопада 2019 року , дитина - ОСОБА_3 мешкає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її повному утриманні. Матір'ю створено належні умови для проживання, навчання, розвитку та відпочинку малолітньої доньки (а.с. 11-12).
Відповідно до довідки Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 65 Запорізької міської ради Запорізької області батько ОСОБА_3 , учениці 2-б класу, ні в якій формі не здійснює зв'язки з педагогами та адміністрацією школи (а.с. 13).
Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя № 331/877/15-ц від 12.03.2015 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частин, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно від усіх видів заробітку ОСОБА_2 , починаючи з дня звернення до суду - з 04 лютого 2015 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9-10).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 26 листопада 2019 року, який надано Олександрівським відділом ДВС м. Запоріжжя, відповідач аліменти не сплачує та має заборгованості у розмір 106 923, 92 гривні (а.с. 20-22).
Станом здоров'я дитини батько також не цікавиться, що підтверджується довідкою «Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2» від 18.11.2019 року (а.с. 23).
Мати дитини постійно займається її розвитком. Дитина відвідує школу хороших манер, відвідує басейн ПАТ «Мотор Січ» та Дитячий хореографічний ансамбль «Козачата» (а.с. 16, 17, 25).
З 15 вересня 2017 року позивач - ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 14).
Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 778 (а.с. 24).
Як вбачається з характеристики від 17 жовтня 2019 року, виданої адміністрацією Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 65 Запорізької міської ради Запорізької області, ОСОБА_3 виховується у повній родині, дівчина вважає свого вітчима батьком та любить його (а.с. 15).
Відповідно до акта про підтвердження місця проживання, складеного Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку « Моторобудівників 28», мешканці АДРЕСА_4 підтвердили, що за роки проживання ОСОБА_3 (з травня 2017 року по теперішній час) за вищевказаною адресою, відповідач жодного разу не з'являвся та не проявляв ніякої зацікавленості до дитини, а мати та вітчимом ОСОБА_4 активно займаються вихованням дітей (а.с. 18-19).
Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що він знає позивачку з 2015 року, з цього часу жодного разу не бачив біологічного батька ОСОБА_3 . Він на зв'язок з донькою не виходить і жодним чином не допомагає. В 2017 році він з ОСОБА_1 одружився. З Ксенією у нього гарні стосунки ї вона називає його батьком.
Допитана в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є подругою ОСОБА_1 , батька останній раз бачила весною-літом 2014 року, аліменти не сплачує, з дитиною не спілкується. ОСОБА_3 біологічного батька і не знає, а до ОСОБА_4 ставиться як до батька.
Статтю 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом встановлено, що відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками, ухиляється від виховання та навчання дитини, не проявляє щодо неї батьківської турботи, не цікавиться її життям та здоров'ям, не утримує матеріально.
Факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків підтверджуються належними та допустимими доказами.
З висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району як органу опіки та піклування № 719/01-20/20.03-1391 від 03.07.2020 р. вбачається, що
з дитиною ОСОБА_3 проведено бесіду, під час якої вона повідомила, що проживає з матір'ю, батьком ОСОБА_4 та молодшим братом. Розповіла про навчання, відпочинок з родиною тощо.
Враховуючи усі наявні матеріали, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як органу опіки та піклування вважає можливим позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 153-154)
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не досягла вісімнадцяти років; батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, в сукупності, суд розцінює як ухилення відповідача від виховання дитини та свідомого нехтування своїми обов'язками.
Частина 7 статті 7 Сімейного кодексу України проголошує, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.
Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
В статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В статті 12 цього Закону зазначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 164 Сімейного кодексу України визначені підстави позбавлення батьків батьківських прав, зокрема те, що батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналізуючи зазначені норми матеріального права, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі суд розподіляє у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 12, 13, 259, 263-265, 280 -282 ЦПК України, ч.1 ст.19, ст.ст. 121,150,151,154,155,157,164-166, 188 СК України, ст. 8 Закону України « Про охорону дитинства», суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 , відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 13 липня 2020 року.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби ( COVID -19) процесуальні строки щодо подачі заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження заочного рішення продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя : Н.Г.Скользнєва
03.07.2020