"04" лютого 2010 р.Справа № 25/163-09-5943
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 290 620, 82 грн. шляхом звернення стягнення на усе рухоме та нерухоме майно відповідача
Суддя: Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від позивача: ОСОБА_3, довіреність №48/09 від 25.11.2009р.
Від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 04.02.2010 р.
Від позивача: ОСОБА_3, довіреність №48/09 від 25.11.2009р.
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 220945,20 грн. основної заборгованості, 21 404,04 грн. інфляційних втрат, 48271,58 грн. пені, всього 290 620,82 грн. шляхом звернення стягнення на усе рухоме та нерухоме майно, яке належить громадянину ОСОБА_2.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 220945,20 грн. основної заборгованості, 6829,01 грн. процентів за користування коштами, 21 404,04 грн. інфляційних втрат, 48271,58 грн. пені, всього 297 449,83 грн. шляхом звернення стягнення на усе рухоме та нерухоме майно, яке належить громадянину ОСОБА_2.
До позовної заяви додана заява про вжиття заходів до забезпечення позову, яка судом не задоволена, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування заявником підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а також за відсутності обставин, що можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення по даній справі.
В процесі розгляду справи позивачем були надані господарському суду Одеської області пояснення сторони по справі від 21.12.09 р. за вх.№33087, уточнення позовних вимог від 18.01.10р. за вх.№1045 та від 04.02.10р. за вх.№2716, згідно яких наведено нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог, заявлені позовні вимоги зменшені та викладені в остаточній вищенаведеній редакції.
Так, в обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу №05/08 від 01.05.08р. поставив останньому товар на загальну суму 230945,20 грн., що підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі товару. Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті товару належним чином, здійснив часткову оплату в сумі 10 000 грн., у зв'язку з чим неоплаченою залишилась сума 220945,20 грн., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, письмових заперечень щодо позову не подав, хоч своєчасно отримував судові ухвали, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення. Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне:
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №05/08 від 01.05.08р., відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця цемент в асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, що поставляється продавцем на умовах, вказаних в даному Договорі.
Згідно п.п.2.1, 2.2 Договору №928/2 від 22.07.08 р. продавець зобов'язується передати товар належної якості, підтвердженої відповідними документами на даний вид товару; своєчасно в установлені даним Договором строки передати товар; надати необхідні документи (рахунок, накладна, податкова накладна). Покупець зобов'язується прийняти товар в установлені строки, передбачені даним Договором; своєчасно оплатити придбаний товар в порядку та строках, передбачених даним Договором.
Ціни за даним Договором попередньо встановлюються та узгоджуються сторонами безпосередньо перед кожною поставкою. Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, зазначений в даному Договорі або в рахунках-фактурах на умовах передоплати в розмірі 50% вартості Товару протягом 3-х банківських днів від дати отримання рахунку-фактури, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі. Остаточний розрахунок за оплату товару в розмірі 50 % вартості здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару в повному обсязі. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Продавця. Продавець вправі відвантажити товар згідно потреб Покупця без отримання попередньої оплати, на підставі отриманої заявки від Покупця. При цьому Покупець здійснює оплату вартості отриманого товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару (п.п.3.1, 3.2, 3.3 Договору).
Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 Договору поставка товару здійснюється згідно заявок, об'єми і строки яких визначаються сторонами заздалегідь та прописуються в заявках. Поставка товару здійснюється Продавцем протягом 5 банківських днів після отримання заявки від Покупця. Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі Товару.
Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками Сторін та діє до 31.12.08 р., а в частині розрахунків -до повного взаєморозрахунку між сторонами (п.8.1 Договору)
На виконання умов Договору купівлі-продажу №05/08 від 01.05.08р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 поставив Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 цемент ПЦ ІІ/А Ш-400 за видатковими накладними №РН-0000540 від 28.11.08р. на суму 184660 грн., №РН -0000548 від 04.12.08 р. на суму 23850 грн., №РН-0000550 від 08.12.08р. на суму 22435,20 грн., всього на суму 230945,20 грн.
Сторонами були підписані акт приймання-передачі товару від 31.11.08 р. на суму 184 660 грн. та акт приймання-передачі товару без зазначення дати на суму 46 285,20 грн., всього на суму 230945,20 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 04.12.08р. здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 10 000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 04.12.08 р., у зв'язку з чим неоплаченою залишилась сума в розмірі 220945,20 грн.
Сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 10.12.08 р., згідно якого підтверджена заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в сумі 220945,20 грн.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Таким чином, судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно Договору купівлі-продажу №05/08 від 01.05.08р. в сумі 220945,20 грн., яка судом підлягає стягненню в повній мірі.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню за прострочення проведення оплати товару в обумовлені Договором строки в розмірі 48271,58 грн., розрахунок якої позивачем здійснено за кожною з видаткових накладних, зокрема, за видатковою накладною №РН-0000540 від 28.11.08р. за період з 05.12.08 р. по 25.11.09 р. на суму 38 350,82 грн., за видатковою накладною №РН -0000548 від 04.12.08 р. за період з 11.12.08 р. по 25.11.09 р. на суму 5142,49грн., за видатковою накладною №РН-0000550 від 08.12.08р. за період з 15.12.08 р. по 25.11.09 р. на суму 4 778,27 грн.
Відповідно до п.5.2 Договору у випадку порушення строків оплати за товар, вказаних в пунктах 3.2, 3.3, 3.4 даного Договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, що діяла в період, за який сплачується пеня...
У відповідності з приписами ст. 546 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1. ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).
Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом , пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Пунктами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. із змінами та доповненнями, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В наданому позивачем розрахунку пені, суд вбачає деякі помилки, які полягають у визначенні моменту виникнення заборгованості за кожною з видаткових накладних, а також у самому способі обчислення пені від сум заборгованості за кожною видатковою накладною.
Судом здійснено розрахунок пені з урахуванням збільшення суми заборгованості в залежності від дати поставок, зокрема, за період з 05.12.08 р. по 09.12.08 р. від суми 174 660 грн., за період з 10.12.08 р. по 13.12.08 р. від суми 198 510 грн., за період з 14.12.08 р. по 03.12.09 р. від суми 220945,2 грн.
Враховуючи те, що сума пені обчислена судом в такий спосіб, виявилася більшою, ніж сума, обрахована позивачем, судом задовольняються заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 48271,58 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 індекс інфляції в сумі 21404,04 грн., обрахований за період з січня по жовтень 2009 р. від суми 220 660,20 грн.
Згідно вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Сума основного боргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складає 220945,20 грн. Однак, згідно наданого позивачем розрахунку, останнім обраховано індекс інфляції від меншої суми, а саме від 220 660,20 грн. Крім того, за розрахунком суду, середній індекс інфляції за січень -жовтень 2009 р. становить 110,096%, тоді як позивачем розраховано середній індекс інфляції за січень -жовтень 2009 р. -109,7%.
Таким чином, з огляду на те, що сума індексу інфляції, обчислена судом, виявилася більшою, ніж сума, обрахована позивачем, судом задовольняються заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в сумі 21404,04 грн.
Крім того, позивач в заявлених позовних вимогах просить суд звернути стягнення суми заборгованості на усе рухоме та нерухоме майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
В обґрунтування зазначеної вимоги, позивач зазначає, що спірні відносини є за своєю правовою природою господарськими і відповідач виступає в них як суб'єкт господарювання, отже відповідно до приписів ст. 52 ЦК України відповідає перед позивачем усім своїм майном, окрім майна, на яке не може бути звернене стягнення. Оскільки, за твердженням позивача, у відповідача відсутні поточні рахунки в банківських установах, звернення стягнення на майно є єдиним реально можливим способом, який гарантує виконання судового рішення.
Господарським судом було направлено запит до ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо наявності у відповідача розрахункових рахунків в банках та інших фінансових установах, з відповіді на який листом від 25.12.09 р. за вих.№ 30653/9/29-02 вбачається, що у ДПІ у Київському районі м. Одеси відсутня відповідна інформація щодо розрахункових рахунків відповідача в банках та інших фінансових установах. При цьому, ДПІ у Київському районі м. Одеси додатково повідомляє про те, що не може гарантувати повноту та достовірність відомостей про банківські рахунки платників податків.
Розглянувши вищезазначену вимогу позивача щодо звернення стягнення на усе рухоме та нерухоме майно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, суд не вбачає правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди…Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому спосіб захисту порушеного права безпосередньо залежить від характеру самого порушення цього права.
В спірних договірних правовідносинах у позивача виникло право на одержання від відповідача грошових коштів, що кореспондувалось відповідним зобов'язанням відповідача сплатити зазначені кошти позивачу у визначений договором строк. Відповідач не виконав свої договірні зобов'язання в добровільному порядку, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Однак, заявляючи вимогу про звернення стягнення заборгованості на усе рухоме та нерухоме майно відповідача, позивач невірно визначив спосіб захисту свого порушеного права, оскільки в спірних правовідносинах, що випливають з договору купівлі-продажу №05/08 від 01.05.08р. у відповідача як у покупця товару виникло саме грошове зобов'язання перед позивачем, отже у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є примусове виконання обов'язку в натурі, тобто того обов'язку, який виник у відповідача за договором та не був виконаний ним добровільно.
Крім того, на думку суду, вимога позивача про звернення стягнення на усе майно відповідача, визначає конкретний спосіб виконання судового рішення про стягнення заборгованості на підставі висновків позивача про відсутність у відповідача будь-яких розрахункових рахунків в банківських та фінансових установах та неможливість виконання судового рішення шляхом перерахування грошових коштів. Однак, до компетенції господарських судів не входить визначення способу або порядку виконання судового рішення, натомість умови та порядок виконання судових рішень визначаються Законом України „Про державну виконавчу службу” та відповідно примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу. Саме органи Державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження відповідно до вимог закону, а не суд або стягувач, наділені повноваженнями встановлювати обставини, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні заявленої ним вимоги щодо звернення стягнення заборгованості в сумі 290 620, 82 грн. на усе майно відповідача, у зв'язку з їх безпідставністю та невідповідністю вимогам чинного законодавства.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє заявлені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 220945,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 48271,58 грн. пені та 21404,04 грн. індексу інфляції, в решті частині заявлених позовних вимог відмовляє, з огляду на їх безпідставність та невідповідність вимогам чинного законодавства.
Згідно ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується 2906,20 грн. державного мита та 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -
1. Задовольнити позов позивача частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65076, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (68330, АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 220945 ( двісті двадцять тисяч дев'ятсот сорок п'ять ) грн. 20 коп. основного боргу, 48271 ( сорок вісім тисяч двісті сімдесят одна )грн. 58 коп. пені, 21404 (двадцять одна тисяча чотириста чотири )грн. 04 коп. індексу інфляції, 2906 (дві тисячі дев'ятсот шість) грн. 20 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити позивачу в решті частині заявлених позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Суддя
Рішення підписано 05.02.2010 р.