пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
13 липня 2020 року Справа № 903/77/17
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Дем'як В. М. За участю секретаря судового засідання Русинчук М.М., розглянувши справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Єзерського Олександра Володимировича, Хмельницька обл., м. Полонне
до відповідача: Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам", Іваничівський р-н, с.Мишів
про стягнення 512 900,00грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
Встановив: Позивач - Фізична особа-підприємець Єзерський Олександр Володимирович звернувся з позовом до Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" та просить стягнути 512 900,00грн. заборгованості за договором підряду на навантаження-очищення врожаю цукрових буряків №1 від 02.09.2016, в т.ч.: 460 000,00грн. - основного боргу, 31 740,00грн. - пені, 21 160,00грн. - інфляційних витрат.
В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору підряду, щодо повного та своєчасного розрахунку. В підтвердження позовних вимог позивач подав вказаний договір, акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) №2 від 13.10.2016.
Ухвалою суду від 31.01.2017 провадження у справі зупинено до вирішення господарським судом Хмельницької області справи № 924/71/17 за позовом ДП «Агрофірма «Луга-Нова» приватного підприємства «Універсам» до Фізичної особи-підприємця Єзерського О.В. про визнання недійсним договору №1 підряду на навантаження-очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016.
Ухвалою суду від 21.06.2017 розгляд справи поновлено. Розгляд справи призначено 04.07.2017 на 10:30год.
У зв'язку з надходженням до Рівненського апеляційного господарського суду касаційної скарги Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам", ухвалою суду від 21.06.2017, провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи №903/77/17 до Господарського суду Волинської області.
28.12.2017 матеріали справи повернуто до Господарського суду.
15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою суду від 09.01.2018 провадження у справі №903/77/17 поновлено. Постановлено розгляд справи №903/77/17 продовжувати розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, засідання призначено на 22.01.2018 о 11:30год.
20.02.2018 позивач звернувся із заявою за вх. №01-66/19/18 про збільшення позовних вимог.
У зв'язку із необхідністю направлення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою суду від 16.01.2018 розгляд справи зупинено.
21.08.2018 матеріали справи повернуті до господарського суду та зареєстровані за вх. №01-118/78/18.
Ухвалою Господарського суду від 22.08.2018 провадження у справі поновлено та призначено на 18.09.2018.
17.09.2018 ухвалою господарського суду Волинської області провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи №903/77/17 до господарського суду Волинської області.
01.10.2018 матеріали справи повернуті до господарського суду, зареєстровані за вх. №01-120/180/18., ухвалою суду від 03.10.2018 провадження у справі поновлено та розгляд справи призначено на 22.10.2018.
19.10.2018 ухвалою господарського суду Волинської області провадження у справі зупинено у зв'язку із необхідністю скерування всіх матеріалів справи № 903/77/17 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою суду від 31.07.2019 провадження у справі №903/77/17 поновлено. Судове засідання призначено "12" серпня 2019 на 12:30 год.
01.08.2019 ухвалою Господарського суду Волинської області провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи №903/77/17 до Господарського суду Волинської області.
Ухвалою суду від 03.02.2020 провадження у справі поновлено та призначено справу до судового розгляду по суті 19" лютого 2020 на 10:40 год.
12.02.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшов лист № 01-24/903/77/17/866/20 від 11.02.2020 з Північно-західного апеляційного господарського суду про невідкладне скерування з всіма матеріалами справи № 903/77/17 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою суду від 14.02.2020 провадження у справі зупинено до повернення матеріалів справи №903/77/17 до Господарського суду Волинської області.
24.06.2020 матеріали справи повернуто до Господарського суду Волинської області.
Ухвалою суду від 01.07.2020 провадження у справі №903/77/17 поновлено. Розгляд справи призначено "13" липня 2020 на 09:30 год.
13.07.2020 відповідач через відділ діловодства суду подав:
- відзив на позовну заяву за вх. №01-57/4256/20 в якому заперечує підписання Акту №2 здачі-приймання (надання) послуг від 13.10.2016. Вважає, що вказаний документ не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;
- клопотання за вх. №01-84/52/20 про призначення судової експертизи. Клопотання обґрунтовує тим, що ДП «АФ «Луга-Нова» ПП «Універсам» не підписувало жодних Актів виконаних робіт з ФОП Єзерським О.В. в тому числі і Акт №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016, у зв'язку з чим ставить під сумнів наявність відбитку оригінальної печатки ДП «АФ «Луга-Нова» ПП «Універсам» на Акті №2 здачі-прийомки виконаних робіт від 13.10.2016. На вирішення клопотання експерта просить поставити наступні питання:
1. автентичність (відповідність) печатки Дочірнього підприємства «Агрофірма «Луга-Нова» приватного підприємства «Універсам» на оригіналі Акту оригіналу печатки підприємства.
2. Чи нанесений відтиск печатки ДП «АФ «Луга-Нова» ПП «Універсам» на Акті №2 дачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016р. пізніше жовтня 2016 року?
3. Що було виконано раніше на документі, Акті №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016р. підпис чи текст, відтиск печатки чи підпис, текст чи відтиск печатки?
4. Чи використовувався аркуш з відтиском печатки для виконання тексту на Акті №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016р.?
5. Чим завдано відбиток печатки на Акті №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016р. та чи є досліджуваний реквізит даних документів лише зображенням, що імітує відбиток печатки (штампа)?
Проведення експертизи просить доручити Незалежному інституту судових експертиз (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 21, корпус 3, офіс 7);
- клопотання за вх. №01-57/4255/20 про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням на території України карантину.
У судове засідання представник відповідача не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301038528062 віл 08.07.2020.
Представник позивача у судове засідання не прибув, через відділ діловодства суду звернувся з клопотанням за вх. № 01-57/4260/20 від 13.07.2020, у якому просить:
-зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у зв'язку з арифметичною помилкою при здійснені розрахунку - просить стягнути 77 078,59 грн. інфляційних втрат.
- в зв'язку з введеними карантинними обмеженнями просить здійснювати розгляд справи за його відсутності. Вважає, що у зв'язку із тривалим розглядом справи в суді (з 2017), будь-які відкладення справи за клопотанням представника відповідача буде розцінене як зловживання його процесуальними правами та порушення прав позивача.
Розглянувши заяви позивача про збільшення за вх. №01-66/19/18 від 20.02.2018 та зменшення позовних вимог вх. № 01-57/4260/20 від 13.07.2020 враховуючи, що вказані заяви позивача не суперечать вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти їх до розгляду, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову - 600 539,59грн., з яких 460 000,00 грн заборгованості за договором, 63 461,60 грн. пені, 77 078,59 грн. інфляційних втрат.
Суд, розглянувши клопотання про проведення судової експертизи дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
- для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
- жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Стаття 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 ГПК України).
В п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Відповідач клопотання про проведення експертизи обґрунтовує посиланням на непідписання жодних Актів виконаних робіт з ФОП Єзерським О.В. в тому числі і Акту №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016, у зв'язку з чим ставить під сумнів наявність відбитку оригінальної печатки ДП «АФ «Луга-Нова» ПП «Універсам» на Акті №2 здачі-прийомки виконаних робіт від 13.10.2016. З моменту підписання Акту і до відкриття провадження у справі у відповідача не було жодних претензій щодо оригінальності відтиску печатки підприємства. Акт був підписаний в жовтні 2016, а претензії щодо його оригінальності виставлені липні 2020, тобто після звернення з позовом в суд.
Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не надано належних доказів, що підтверджують обставини викладені у клопотанні про призначення судової експертизи та не доведено, що встановлення цих обставин має беззаперечне значення для встановлення обставин по справі та вплине на її розгляд. Враховуючи обставини на які посилається відповідач та докази наявні в матеріалах справи суд не вбачає підстав для призначенні судової експертизи, оскільки в матеріалах справи є всі необхідні документи для встановлення істини у справі.
Крім того, ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.
Як випливає із змісту ч.3 ст.195 ГПК України на стадії розгляду справи по суті провадження у справі не може бути зупинено з такої підстави як призначення судом експертизи.
За таких обставин, правові підстави для задоволення клопотання за вх. №01-84/52/20 від 13.07.2020 про призначення судової експертизи відсутні.
Враховуючи, що Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 4 травня 2020 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020, №392 від 20.05.2020) з 11.05.2020 скасована частина обмежувальних заходів і впроваджено низку пом'якшень, зокрема, дозволено проведення певних заходів за умови дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних норм, діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів тощо, суд, відхиляє клопотання відповідача за вх. №01-57/4255/20 від 13.07.2020 про відкладення розгляду справи у зв'язку з запровадженням на території України карантину, оскільки, внесені обмеження не знімають із судді (суду) обов'язку вчинювати процесуальні дії та ухвалювати відповідні процесуальні рішення, прямо передбачені нормами ГПК України, якщо учасники справи належним чином виконали покладені на них обов'язки та реалізували надані їм права.
Відхиляючи повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті, суд також врахував той, що справа №903/77/17 тривалий час знаходиться у провадженні суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 N 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
У цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Провадження у справі №903/77/17 було порушено 17.01.2017.
Також, не може залишитись поза увагою суду те, що ухвалою Північно-Західного апеляційного Господарського суду від 21.02.2020 визнано зловживанням процесуальними правами Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" та застосовано захід процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу в розмірі 8 408,00грн.
Отже, за змістом вказаних приписів Закону позивач і відповідач мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Усі ці обставини суди мають враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави Україна на міжнародному рівні, а й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
За таких обставин, з огляду, що явка представників вказаних осіб обов'язковою судом не визнавалась, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарським судом, встановлено наступне.
02 вересня 2016 року між Дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Єзерським лександром Володимировичем (виконавець) укладено договір № 1 підряду на навантаження-очищення врожаю цукрових буряків (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу по навантаженню-очищенню цукрових буряків (сільськогосподарських робіт) врожаю 2016 року технікою та силами екіпажів виконавця на пальному замовника (п. 1.1. договору) (а.с. 10-11).
Згідно п. 1.2. договору буряконавантажувальний комплекс виконавця складається із наступної техніки: навантажувач-очищувач.
У розділі 2 договору сторонами погоджено порядок виконання сільськогосподарських робіт, зокрема, за 5 календарних днів до планованого початку робіт замовник шляхом надсилання виконавцю листа уточнює терміни початку робіт із зазначенням дати та адреси подачі техніки виконавця (п. 2.1. договору); забезпечує виконавця пальним в об'ємах, що необхідні для виконання обов'язків, покладених на них цим договором (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1.1. договору виконавець зобов'язується провести якісну роботу по навантаженню-очищенню цукрових буряків згідно з технічними можливостями буряконавантажувального комплексу; почати навантажувальні роботи з 05.09.2016 (п. 3.1.6. договору); після закінчення навантаження-очищення цукрових буряків належним чином (з підписами уповноважених представників виконавця, замовника та відбитком печатки) оформити акти про кількість навантажених цукрових буряків (п. 3.1.12. договору).
В свою чергу, замовник зобов'язується, зокрема, забезпечити зберігання та охорону сільськогосподарської техніки (ROPA Euro Maus - 1 шт.) виконавця, що використовується для виконання сільськогосподарських робіт, передбачених цим договором, протягом терміну виконання робіт (п. 3.2.3. договору); підписати акт прийомки-передачі виконаних робіт на протязі двох днів з моменту надання його виконавцем, або в цей же строк направити виконавцю мотивовану відмову від підписання акту (п. 3.2.8. договору).
У п. 4.6. договору передбачено, що замовник перераховує кошти на розрахунковий рахунок виконавця, згідно підписаного акту виконаних робіт по навантаженню-очищенню цукрових буряків навантажувачем-очищувачем на протязі двох банківських днів після отримання замовником актів виконаних робіт, підписаних представником замовника.
Договір складено у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу і набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення виконаних робіт (п. 7.1. договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до Господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
13.09.2017 ДП "Агрофірма Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам" звернулося до господарського суду Хмельницької області про визнання недійсним договору №1 підряду на навантаження - очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016, укладеного між ФОП Єзерським О.В. та ДП "Агрофірма "Луга - Нова" ПП "Універсам".
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.11.2017 року у справі №924/848/17 у задоволенні позову Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам" до Фізичної особи - підприємця Єзерського Олександра Володимировича, про визнання недійсним договору №1 підряду на навантаження - очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016, укладеного між ФОП Єзерським О.В. та ДП "Агрофірма "Луга - Нова" ПП "Універсам" відмовлено.
15.01.2018 постановою Рівненського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Хмельницької області від 15.11.2017 у справі №924/848/17 залишено без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам" на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.11.2017 у справі №924/848/17 - без задоволення.
Станом на день розгляду справи договір №1 від 02.09.2016 підряду на навантаження-очищення врожаю цукрових буряків недійсним судом не визнаний, сторонами розірваний не був.
На підтвердження виконання умов договору, долучено акт №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016, відповідно до якого виконавець - ФОП Єзерський О.В. здав, а замовник - ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" прийняв виконані роботи - погрузка цукрового буряка кількістю 20000,00 т., ціна робіт склала 460 000,00 грн. У акті зазначено, що сторони не мають ніяких претензій одна до одної. Вказаний акт підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток (а.с. 17).
Вказана обставина також була встановлена також рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.03.2017 у справі № 924/71/17 за позовом дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" до ФОП Єзерського Олександра Володимировича про визнання недійсним договору №1 підряду на навантаження-очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017.
Суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно непідписання акту №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016 та сумніву стосовно наявності оригінального відбитку печатки ДП «АФ «Луга-Нова» ПП «Універсам» на акті №2 від 13.10.2016, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. N18 (з подальшими змінами та доповненнями), зокрема, роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. "Справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" суд зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.
За наведеного вище, суд погоджується із висновками Рівненського апеляційного господарського суду по справі №924/848/17, господарського суду Хмельницької області, про те, що судовим рішенням у справі №924/71/17 встановлено факт вчинення сторонами дій на виконання договору підряду №1 від 02.09.2016р. на підставі акту №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016р.
Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач виконав умови договору, здійснивши погрузку цукрового буряка кількістю 20 000 т., а позивач фактично прийняв до виконання оспорюваний правочин, підписавши акт №2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016, не заперечуючи проти якості та кількості виконаних робіт, про що зазначено у самому акті.
За оцінкою судів зазначений акт містить усі необхідні реквізити первинних та зведених облікових документів, що зазначені в ст. 9 вказаного Закону.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору договору №1 підряду на навантаження - очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016, виконання позивачем згідно його умов підрядних робіт, прийняття цих робіт замовником та непроведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 460 000,00 грн.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В даному випадку пунктом 5.2 договору встановлено, що за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю додатково пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.
За умовами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відтак, за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті за отримані послуги, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу 63 461, 60 грн пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті згідно п. 5.2. договору №1 підряду на навантаження-очищення врожаю цукрових буряків за період прострочення платежу з 18.10.2016 по 17.04.2017 (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), суд здійснивши власний розрахунок пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", встановив, що позивач, здійснюючи розрахунки пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару не врахував, що перебіг 2-денного строку оплати, передбачений договором починається з наступного дня після дня підписання акту виконаних робіт (п. 4.6 договору), а також не врахував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відлік моменту нарахування пені може починатися тільки з робочого дня, тобто якщо визначений строк початку нарахування пені згідно зі ст. 16 Закону № 2181 припадає на вихідний або святковий день, початок відліку переноситься на найближчий робочий день (оскільки ст. 73 КзПП встановлено, що 14 жовтня - святковий день; 15.10.2016, 16.10.2016 - вихідні дні) в даному випадку строк відліку оплати починається з 17.10.2016, відповідно правомірно нарахування пені з 19.10.2016.
Суд, здійснивши власний перерахунок пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", з врахуванням вимог ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. ст. 252-255 ЦК України, п.п. 4.6 договору №1 від 02.09.2016, встановив, що оскільки розмір заборгованості перевищує розмір пені заявлений позивачем, відтак до задоволення підлягає пеня у визначеному позивачем розмірі - в сумі 63 461,00 грн.
Щодо нарахованих 77 078,59 грн інфляційних втрат (за вх. №01-66/19/18 від 20.02.2018 та зменшення позовних вимог вх. № 01-57/4260/20 від 13.07.2020 ) судом враховано таке.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо з 16 по 31 число вона індексується починаючи з наступного місяця.
Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за період прострочки.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 77 078,59 грн суми інфляційних втрат за період прострочки платежу з жовтня 2016 по грудень 2017 (за вх. №01-66/19/18 від 20.02.2018 та зменшення позовних вимог вх. № 01-57/4260/20 від 13.07.2020).
Суд, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", з врахування рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р, ст. 625 ЦК України, встанови, що оскільки розмір заборгованості перевищує розмір заявлений позивачем, відтак до задоволення підлягає у визначених позивачем розмірах- в сумі 77 078,59 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-нова" приватного підприємства "Універсам" (45325, Волинська обл., Іваничівський р-н., с. Мишів, код ЄДРПОУ 31979873)
на користь Фізичної особи-підприємця Єзерського Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 460 000,00 грн. основного боргу, 63 461,00 грн. пені, 77 078, 59 грн. інфляційних втрат та 9 128,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено
13.07.2020
Суддя В. М. Дем'як