вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" липня 2020 р. Справа№ 910/1862/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
Розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі № 910/1862/20 (суддя Пукшин Л.Г., м. Київ)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрільчук Транс", м. Чернівці
до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", м. Київ, в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
про стягнення 36 000,00 грн
За результатом розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрільчук Транс" (далі -позивач/ТОВ "Стрільчук Транс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (далі - відповідач/ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард") про стягнення 36000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про організацію перевезення № 30/07-26 від 30.07.2018 в частині оплати за надані позивачем послуги.
Короткий зміст заперечень ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард"
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що договір про організацію перевезення № 30/07-26 від 30.07.2018, на який посилається позивач, не можна вважати укладеним та таким, що встановлює, змінює або припиняє цивільні та господарські права та обов'язки, оскільки його не було підписано обома сторонами, тобто, недосягнута згода за всіма істотними умовами договору. Оскільки вищевказаний договір не можна вважати укладеним, то і строк виконання зобов'язання не встановлений та визначений моментом пред'явлення вимоги.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі № 910/1862/20 (суддя Пукшин Л.Г., м. Київ) позов задоволено. За рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 36 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Обґрунтовуючи своє рішення місцевий господарський суд із посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 627, 628, 629, 641, 642, 929 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановив факт надання позивачем відповідачу транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 36 000,00 грн та факт несплати відповідачем за надані послуги, і, відповідно, прийшов до висновку про доведеність позовних вимог.
Крім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що своїми конклюдентними діями відповідач підтвердив укладення договору про організацію перевезень шляхом подання заявок від 23.01.2019 та від 29.01.2019 на виконання та отримання послуг за актами надання таких послуг № 242 від 24.01.2019 та № 257 від 30.01.2019.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" (надалі-скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" обґрунтовані неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 205, ч. 1 ст. 206, ст.ст. 626, 638, 639 Цивільного кодексу України.
Скаржник вважає, що договір про організацію перевезення № 30/07-26 від 30.07.2018, на який посилається позивач, не можна вважати укладеним та таким, що встановлює, змінює або припиняє цивільні та господарські права та обов'язки, оскільки його не було підписано обома сторонами, тобто, недосягнута згода за всіма істотними умовами договору, тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку проте, що даний договір є укладеним між позивачем та відповідачем.
За твердженням заявника апеляційної скарги, оскільки зазначений договір не можна вважати укладеним, то і строк виконання зобов'язання не встановлений та визначений моментом пред'явлення вимоги. Однак, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що позивач не надав доказів, які б підтверджували пред'явлення останнім будь яких вимог щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України.
Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що строк у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України щодо виконання обов'язку відповідача не наступив та, відповідно, ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" цей строк не було порушено, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Крім того, скаржник зазначає, що позовна заява ТОВ "Стрільчук Транс" не може розглядатися як вимога про сплату відповідачем боргу в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
01.06.2020 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі № 910/1862/20- без змін.
Позивач вважає, що місцевий господарський суд врахувавши положення ст. 629, ч. 1 ст. 638, ч. 1 ст. 639, ст.ст. 640, 642 Цивільного кодексу України, дослідивши наявні в матеріалах справи докази дійшов вірного висновку проте, що своїми діями відповідач підтвердив укладення договору про організацію перевезення № 30/07-26 від 30.07.2018, а саме шляхом подання відповідачем заявок (у яких зазначаються характеристика вантажу, його кількість, умови транспортування тощо (п.п. 2.2., 2.4., 2.8. зазначеного договору) та які є невід'ємною частиною договору, а також виступають додатком до цього договору) та отримання послуг за актами надання таких послуг. Відтак, у відповідача виник обов'язок щодо оплати наданих позивачем за цим договором послуг.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2020 апеляційну скаргу ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" у справі № 910/1862/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1862/20; розгляд апеляційної скарги ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі № 910/1862/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як убачається з матеріалів справи, 30.07.2018 між ТОВ "Стрільчук Транс", як виконавцем та ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард", як замовником був укладений договір організації перевезень № 30/07-26 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів на підставі попередньої заявки замовника.
Факт здійснення перевезення оформлюється товарно-транспортною накладною (далі - ТТН), належним чином оформленої та погодженої сторонами заявки. Заявка є додатком та невід'ємною частиною договору. Форма заявки визначається замовником, і має щонайменше містити перелік відомостей, який визначається п. 2.8. Договору (п. 2.2. Договору).
Пунктом 2.3. Договору сторони обумовили, що заявки отримані через електронну пошту мають силу оригіналу і не потребують в подальшому обміну оригіналами.
В разі фіксування порушень правил доставки передбачених даним договором замовник має право призупинити здійснення оплати в розмірі усіх збитків нанесених під час здійснення конкретного перевезення (п. 2.6. Договору).
У п. 2.8. Договору сторони визначили перелік обов'язкових відомостей у заявці:
- дата (та у разі необхідності час) подачі транспорту під завантаження, назва, кількість, розмірність ватажу, вид пакування;
- тип транспорту, що необхідний для перевезення вантажу, умови транспортування вантажу, якщо вони не вказані у цьому Договорі;
- назва пункту завантаження, його адреса, П.І.Б. особи відповідальної за завантаження автомобіля, його контактний номер телефону;
- назва пункту розвантаження, його адреса, П.І.Б. особи відповідальної за розвантаження автомобіля, його контактний номер телефону;
- П.І.Б. особи, що подає заявку, його контакти, назву, підприємства - замовника (платника).
Відповідно до п. 4.1. Договору виконавець видає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Одержувач вантажу має зробити відповідну відмітку в ТТН про отримання вантажу. В разі отримання вантажу уповноваженою особою, при передачі вантажу виконавець повинен вимагати надання такою особою довіреності на приймання вантажу.
Пунктом 6.1.3. Договору передбачено, що за необґрунтований простій транспортного засобу під завантаженням-розвантаженням з вини замовника, замовник оплачує виконавцю штраф за простій транспорту у розмірі понесених виконавцем витрат в розмірі 1 000 грн за кожні 13 годин простою транспорту від завантаженням чи розвантаженням починаючи з 6-ї години з моменту прибуття транспорту (але не раніше часу вказаної в заявці).
Вартість послуг погоджується підписанням відповідних додатків до договору або визначається у заявках. Заявка має пріоритет над додатками (п. 7.3. Договору).
У п. 7.4. Договору сторони погодили, що оплата 80% вартості послуг проводиться замовником протягом 14 банківських днів, після отримання належно оформлених документів зазначених в договорі. Оплата 20% вартості послуг проводиться після реєстрації виконавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до заявок відповідача від 23.01.2019 та від 29.01.2019 вартість транспортно-експедиційних послуг (плата виконавцю) по кожній з них складає 18 000,00 грн з ПДВ.
У відповідності до актів надання послуг № 242 від 24.01.2019 та № 257 від 30.01.2019 виконавцем були виконані транспортно-експедиційні послуги по маршруту: Обухів - Східне, а/м Mercedes НОМЕР_3/ НОМЕР_1 водій ОСОБА_1 на суму 18 000,00 грн та по маршруту: Обухів -Східне, а/м DAF НОМЕР_4/ НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 на суму 18 000,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрільчук Транс" було складено податкову накладну № 182 від 24.01.2019 та податкову накладну № 232 від 30.01.2019.
Про підтвердження реєстрації вищевказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем було надано відповідні квитанції.
Однак, відповідач за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги не розрахувався.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про транспорт", «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Аналогічні положення містяться в ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Статтею 933 ЦК України визначено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.
Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
За змістом ст.ст. 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, сторони за договором, будучи вільними у визначенні його умов та положень, погодили, що позивач (експедитор) організовує перевезення вантажів виключно на підставі наданих відповідачем заявок, форму та зміст яких сторони передбачили у п. 2.8. Договору, що повністю узгоджується із положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність".
Отже, саме заявка відповідача є підставою для організації позивачем (експедитором) перевезення вантажу.
Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач надав позивачу письмі заявки від 23.01.2019 та від 29.01.2019 у формі додатку № 1 до Договору, як це передбачено умовами Договору (п.п. 2.2., 2.4., 2.8.), на підставі яких (заявок) позивач повинен здійснювати надання транспортно-експедиційних послуг; тобто відповідач надав позивачу інформацію відносно вантажу, яка згідно з п. 2.8. Договору має міститися у заявці на перевезення вантажу.
Матеріали справи свідчать, що отримання вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними № КлН_00329712 від 24.01.2019 та № КлН_00330393 від 30.01.2019, а також актами надання послуг № 242 від 24.01.2019 та № 257 від 30.01.2019.
Відтак, товарно-транспортні накладні № КлН_00329712 від 24.01.2019 та № КлН_00330393 від 30.01.2019 та акти надання послуг № 242 від 24.01.2019 та № 257 від 30.01.2019 підтверджують надання позивачем для відповідача транспортно-експедиторських послуг щодо організації перевезення вантажів.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що товарно-транспортні накладні № КлН_00329712 від 24.01.2019 та № КлН_00330393 від 30.01.2019 містять печатку відповідача та акти надання послуг № 242 від 24.01.2019 та № 257 від 30.01.2019 підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрільчук Транс" у відповідності до положень п. 7.4. Договору було складено податкову накладну № 182 від 24.01.2019 та податкову накладну № 232 від 30.01.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України)
Як зазначалось вище, доказів оплати за надані позивачем послуги з перевезення ватажу відповідачем не надано.
Отже, в порушення зазначених вимог процесуального закону, відповідачем не доведено обставин належного виконання ним умов Договору.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Стрільчук Транс" про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 36 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі
Судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані аргументи скаржника проте, що договір про організацію перевезення № 30/07-26 від 30.07.2018 не можна вважати укладеним та таким, що встановлює, змінює або припиняє цивільні та господарські права та обов'язки, оскільки його не було підписано обома сторонами, тобто, недосягнута згода за всіма істотними умовами договору, з огляду на наступне.
Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, ст.ст. 205, 207, 638-642 ЦК України та ст. 181 ГК України.
Так, за змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Положеннями ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
З аналізу зазначених норм убачається, що за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти). При цьому укладання господарських договорів допускається у спрощений спосіб шляхом обміну листами, прийняття до виконання замовлень тощо. Зокрема, прийняттям пропозиції відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України є вчинення особою, яка одержала оферту, відповідних конклюдентних дій (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи тощо). Зазначена правова норма не містить вичерпного переліку можливих конклюдентних дій.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/6002/17 та від 19.12.2019 у справі № 904/5542/18.
При цьому, згідно з встановленими обставинами справи відповідач, отримавши пропозицію позивача про укладення Договору, у передбачений законом двадцятиденний строк не надіслав заперечень щодо окремих умов (протоколу розбіжностей). Водночас відповідач прийняв пропозицію укласти Договір шляхом подання заявок від 23.01.2019 та від 29.01.2019, які містили істотні умови надання послуг, зокрема, найменування, характеристики вантажу, його кількість, умови транспортування та інші істотні умови надання послуг які обумовлюються в заявці, що подається замовником виконавцю перед кожним перевезенням (п.п. 2.2., 2.4. та п. 2.8. договору).
Зазначена пропозиція на вчинення взаємних дій містила підпис відповідача, печатку філії "Чорнобаївське" ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" та посилання на договір № 30/07-26 від 30.07.2018.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів відкликання ним своєї відповіді про прийняття пропозиції позивача на укладення договору, адресованої позивачу, та вимоги щодо безпідставності надання транспортно-експедиційних послуг.
Відхиляються також як неспроможні доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на таке.
В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов'язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника.
Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.
На переконання суду апеляційної інстанції, обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі № 910/1862/20, та, відповідно апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі № 910/1862/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко