Справа №2-634/09 р.
11 грудня 2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної
Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Уржумової Н.В.
при секретарі Чертолясові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового комісаріату АР Крим про стягнення збитків, третя особа Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового комісаріату АР Крим (далі ВК АРК ) про стягнення збитків, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11.10.2006 року, рішення ВК АРК про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ст. 12 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» було визнано недійсним, комісаріат був зобов'язаний призначити позивачеві пенсію відповідно до вимог вищевказаного Закону з моменту звернення за її призначенням у порядку, передбаченому Положенням про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій і допомог військовослужбовцям та членам їх сімей, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 08.08.1994 року. Позивач зазначає, що на підставі вищевказаного судового рішення, пенсія йому повинна була бути розрахована, виходячи з наступних належних видів грошового забезпечення, а саме: окладу за останньою штатною посадою у розмірі 120 грн., окладу за військове звання у розмірі 60 грн., надбавки за вислугу років (25%) у розмірі 45 грн., надбавки за безперервну службу (10%) у розмірі 45 грн., премії (33%) - у розмірі 164,84 грн., надбавки (100 %) у розмірі 225 грн. Таким чином, сума пенсії, що підлягала виплаті позивачу за період з 10.03.2006 року по 01.01.2007 року ( до моменту передачі функцій призначення пенсій до Пенсійного фонду України) за його розрахунком становить 3266 грн. 10 коп. Позивач вказує, що протиправними діями відповідача щодо невиплати належної йому пенсії у період з 10.03.2006 року по 31.12.2007 року йому було спричинено збитків у розмірі 3266 грн. 10 коп., які згідно позиції позивача повинні бути стягнуті з відповідача на його користь.
Позивач у судовому засіданні свої позовні підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з вищевикладених підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у письмових запереченнях, суть яких зводилася до того, що необхідною умовою для призначення пенсій особам за вислугу років є їх звільнення з військової служби, у тому числі за скороченням штатів та наявність 45-річного віку, з яких не менше 12,5 років становить військова служба. Однак позивач, на момент подачі відповідної заяви до військового комісаріату був звільнений з військової служби, тобто не мав права на призначення пенсії за вислугу років за умови «змішаного» порядку призначення пенсії за вислугу років. Відповідач зазначає, що відмова Сакського міського військового комісаріату АР Крим у призначення позивачу пенсії не вчинялася із наміром завдати йому будь-якої шкоди, внаслідок чого його дії є правомірними та такими, що вчинені в межах владних повноважень.
Представник третьої особи по справі - ГУ ПФУ в АРК у судове засідання не з'явився. Повідомлений належним чином, надав суду телефонограму про розгляд справи у відсутність свого представника.
Суд, в рамках заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, вислухавши доводи позивача, та заперечення представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази у їх сукупності, дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 11.10.2006 року задоволено позов ОСОБА_1 до військового комісаріату АР Крим, визнано рішення військового комісаріату АР Крим про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ст. 12 п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб» недійсним, та зобов'язано військовий комісаріат АР Крим призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог вищевказаного Закону з моменту звернення за її призначенням в порядку передбаченому Положенням про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій в допомогу військовослужбовцям та членам їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 08.08.1994 року (а.с. 10).
Згідно довідки військового комісаріату АР Крим від 19.12.207 року, грошове забезпечення для нарахування (перерахунку) пенсії становить 659,84 грн.
Відповідно до листа Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим від 28.01.2008 року рішенням від 17.01.208 року № 4 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років з урахуванням трудового стажу (а.с. 8).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ст.ст. 1166,1173,1192 ЦК України, зазначаючи при цьому, що протиправними діями відповідача йому спричинено шкоду.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної, або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка ї завдала.
Відповідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні.
При цьому, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача необхідні ознаки, наявність яких для настання такої відповідальності є обов'язковою, а саме: протиправність дій відповідача та існування причинного зв'язку між шкодою та протиправними, як стверджує позивач, діями відповідача.
Статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не доведено: з чого саме витікає протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між збитками, на наявність якого він вказує, не надано належних доказів, що підтверджують факт заподіяння позивачеві збитків.
Допустимих доказів того, що збитки настали саме з причини неправомірних дій або бездіяльності відповідача, позивачем суду не представлено та судовим розглядом не встановлено.
У матеріалах цивільної справи відсутні навіть докази спричинення позивачеві шкоди у розмірі 3523, 64 грн., ніж зазначення у позовній заяві про те, що це є недоотримана ним пенсія за період з 10.03.2006-01.01.2007 рр.
Само по собі вирішення у судовому порядку публічно-правового спору, що раніше виник між сторонами по справі, ще не є доказом спричинення позивачеві шкоди.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Військового комісаріату АР Крим про стягнення збитків - за недоведеністю.
На підставі статей 1166, 1173 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 60,209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Військового комісаріату АР Крим про стягнення збитків, третя особа Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя