Справа № 560/2388/20
іменем України
13 липня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом від 08.05.2020, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Дунаєвецької селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу, що розташовані на території Дунаєвецької селищної об'єднаної територіальної громади Хмельницької області, із сформованої земельної ділянки кадастровий номер 6821888400:02:005:2001 площею 10,0623 га; 2) зобов'язати Дунаєвецьку селищну раду повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу, що розташовані на території Дунаєвецької селищної об'єднаної територіальної громади Хмельницької області, із сформованої земельної ділянки кадастровий номер 6821888400:02:005:2001 площею 10,0623 га та прийняти рішення по суті порушеного питання про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування".
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28.10.2019 звернулася до Дунаєвецької селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу, що розташовані на території Дунаєвецької селищної об'єднаної територіальної громади Хмельницької області, із сформованої земельної ділянки кадастровий номер 6821888400:02:005:2001 площею 10,0623 га. Однак, відповідач не прийняв рішення щодо заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а обмежився листом №2190 від 28.11.2019, яким селищний голова Дунаєвецької селищної ради повідомив, що виділення земельної ділянки буде можливе після поділу вказаної ділянки та державної реєстрації права комунальної власності на знов сформовані земельні ділянки. Таку бездіяльність відповідача вважає протиправною, тому звернулася в суд даним позовом.
Ухвалою суду від 13.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано докази (арк. спр. 13-14).
29.05.2020 позивач надала суду довідку від 26.05.2020 в якій вказує, що раніше не отримувала безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (арк. спр. 19).
04.06.2020 судом отримано відзив на позов за №1303, від 29.05.2020, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Дунаєвецька селищна рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання земельної ділянки у власність а не надання дозволу на розробку проекту землеустрою (арк. спр. 21-22).
03.07.2020 до суду поступила відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що твердження відповідача не відповідає дійсності оскільки позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою з подальшим, відповідно, отриманням вказаної ділянки у власність. Вказане підтверджується адвокатським запитом (арк. спр. 26).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Позивач 28.10.2019 звернулася до Дунаєвецької селищної ради із заявою від 23.10.2019, в якій просить: "виділити земельну ділянку у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із сформованої земельної ділянки кадастровий номер 6821888400:02:005:2001 площею 10,0623 га, яка знаходиться в комунальній власності Дунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області." (арк. спр. 23).
Відповідач листом №2190 від 28.11.2019 повідомив ОСОБА_1 , що відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі та державній реєстрації права власності на них. Виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства із сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 6821888400:02:005:2001), площею 10,0623 га можливе після поділу вказаної ділянки та державної реєстрації права комунальної власності на знов сформовані земельні ділянки (арк. спр. 9).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частиною 2 ст. 34 ЗК України визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Із витягу з публічної кадастрової карти, наданої позивачем, земельна ділянка з кадастровим номером 6821888400:02:005:2001 площею 10,0623 га, має цільове призначення: "Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) землі запасу", тип власності - комунальна власність (арк. спр. 10).
Частиною 1 ст. 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 6-7 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №803/1244/16.
При цьому, згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Тобто, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи щодо земельних питань передбачає прийняття рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року по справі №826/8844/16.
Отже, селищною радою не розглядалося на засіданні сесії питання та не прийнято рішення по заяві позивача, що відповідно свідчить про не вирішення по суті заяви ОСОБА_1 та не прийняття рішення по цій заяві, і це вказує на відповідну бездіяльність відповідача (не вирішення по суті заяви позивача), котра є протиправною у цьому випадку.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №461/2782/17.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі №804/1469/17 та від 29.01.2019 по справі №824/332/17-а.
Цей висновок суду не спростовує твердження відповідача, що позивач звернувся з заявою про надання земельної ділянки у власність, а не надання дозволу на розробку проекту землеустрою, адже селищна рада повинна діяти відповідно до вимог ЗК України та Закону №280/97-ВР. Крім цього, в листі №2190 від 28.11.2019 позивача не повідомлено про не відповідність вимог поданої заяви закону, а лише зазначено, що виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства із сформованої земельної ділянки (кадастровий номер 6821888400:02:005:2001), площею 10,0623 га можливе після поділу вказаної ділянки та державної реєстрації права комунальної власності на знов сформовані земельні ділянки. Тобто, суб'єкт владних повноважень повинен прийняти рішення по суті заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у цьому із прийняттям відповідного рішення сесією ради.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд, з урахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду та обставин справи, приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірність неприйняття рішення за заявою позивача, що підтверджено доказами, які перевірено судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 840,80 грн судового збору, тому ці витрати підлягають стягненню на її користь.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Дунаєвецької селищної ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 23 жовтня 2019 року.
Зобов'язати Дунаєвецьку селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 жовтня 2019 року із прийняттям рішення відповідно до ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Дунаєвецької селищної ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 13 липня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Дунаєвецька селищна рада (вул. Чорновола, 19, м. Дунаївці, Дунаєвецький район, Хмельницька область, 32413 , код ЄДРПОУ - 04406414)
Головуючий суддя А.І. Петричкович