Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
10 липня 2020 р. № 520/5679/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання Пройдак С.М.
у присутності
позивача ОСОБА_1
представника позивача Мельник І.В.
представника відповідача Назаренко - Хамаєвої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, -
встановив
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №273о/с від 14.04.2020 в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області;
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 220 від 10.04.2020 "Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень" в частині що стосується старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області;
поновити ОСОБА_1 в посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області зі спеціальним званням старшого лейтенанта поліції, без обов'язкового проходження атестації та стажування;
зобов'язати Департамент патрульної поліції виплатити грошове забезпечення з 14.04.2020 по день поновлення в посаді за час вимушеного прогулу;
постанову в частині поновлення на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області та стягнення з Департаменту патрульної поліції грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання;
стягнути з Департаменту патрульної поліції моральну шкоду в розмірі 30000 гривень.
Ухвалою суду від 05.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача та позивач заявлений позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що відповідачем протиправно звільнено позивача з посади за вчинення дисциплінарного правопорушення згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Позивач вважає, що оскаржувані накази є незаконними, як і самі висновки службового розслідування, які стали підставою для їх винесення. Зазначає, що єдиною підставою для його звільнення, на думку позивача, стало повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за відсутності встановлення судом його провини - вироку, а в матеріалах службового розслідування та їх висновках мається лише відтворення фабули кримінального правопорушення. Крім того позивачем зазначено, що він звільнений під час перебування на лікарняному.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, зазначивши, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, повідомив про обставини, які слугували приводом призначення службового розслідування та прийняття спірних наказів, зазначивши, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні ним службової дисципліни щодо дотримання вимог, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Вказала, що подібні випадки негативно впливають на імідж поліції, підривають віру громадян у спроможність поліції на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю. Службовим розслідуванням встановлено факт вчинення позивачем діяння, що дискредитує звання працівника органів Національної поліції. Також представник відповідача звернула увагу на те, що набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби. В даному випадку, звільнення відбулось за порушення службової дисципліни, вина позивача у скоєнні якого встановлюється у визначеному законом порядку, а тому посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 62 Конституції України, є безпідставними.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
Позивач проходив службу в Управлінні патрульної поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 та мав на момент звільнення звання старшого лейтенанта поліції.
Доповідною запискою начальника Управління патрульної поліції в Харківській області від 21.02.2020 начальника Департаменту патрульної поліції повідомлено про те, що відносно позивача 23.01.2020 порушено кримінальне провадження № 42020330000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 368 КК України та 19.02.2020 повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 28.02.2020 № 407 призначено службове розслідування відносно ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 за фактами, викладеними у доповідній записці, відсторонено позивача від виконання службових обов'язків та створено дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування. (а.с.59) .
03.03.2020 позивач відмовився від давання показань щодо себе під час проведення службового розслідування на підставі ст.63 Конституції України (а.с.76).
За матеріалами службового розслідування встановлено, що 21.01.2020 у період часу з 19:48 до 20:42 під час несення служби у складі автопатруля « Купол-1104» позивач спільно з ОСОБА_2 отримав повідомлення зі служби « 102» про те, що за адресою м.Харків вул. Балакірєва, 5а, гр. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом не впоралася з керуванням та з'їхала в кювет.
Прибувши на місце ДТП позивач та ОСОБА_2 запропонували ОСОБА_3 надати документи на право керування транспортним засобом та документи на автомобіль. В усній бесіді гр. ОСОБА_3 повідомила що вона вже зателефонувала на скорочений номер екстреного виклику поліції та відмінила попередній виклик.
Проте позивач та ОСОБА_2 повідомили ОСОБА_3 про намір скласти протокол про ДТП, з одночасним повідомленням про те, що вона у випадку складання протоколу про адміністративне правопорушення змушена бути заплатити штраф та буде позбавлена права керування транспортним засобом.
Після чого запропонували останній сісти у службовий автомобіль для складання протоколу, надали гр. ОСОБА_3 бланки протоколів, створивши умови, за яких вона хвилювалася щодо вилучення посвідчення на право керування транспортним засобом.
Розуміючи хвилювання гр. ОСОБА_3 позивача та ОСОБА_2 запропонували передати їм за не складання протоколу про адміністративне правопорушення за фактом ДТП неправомірну вигоду у сумі 2000 грн., зазначивши, що вказані кошти мають бути передані цього ж дня. Оскільки у гр. ОСОБА_4 кошти у вказаному розмірі були відсутні, вона перерахувала їх з власної банківської картки на карту , яка належала ОСОБА_2 .
Після одержання коштів ОСОБА_2 склала електронний рапорт про те, що на місці виклику за адресою: м.Харків,вул.Балакірєва,5а, працівниками поліції ДТП не виявлено, ніхто на телефонні дзвінки не відповідав, з написанням заяви не звертався. Обстеженням прилеглої території, автомобіля, підозрілих осіб або будь-яких правопорушень працівниками поліції не виявлено; скарги та претензії до працівників поліції не надходило.
30.03.2020 за результатами службового розслідування затверджено висновок, відповідно до якого за порушення службової дисципліни, що виразилося у невиконанні вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» , пунктів 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», абзаців 2, 3, 6 п.1 р.2 та п.3 р.4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пп.1,10, 11,1 3 п.3.1 р.3 Посадової інструкції інспектора управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом ДПП від 22.11.2018 № 5127, враховуючи встановлені під час службового розслідування обставини, п.7 ч.3 ст.13, ч. 3 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
На підставі висновку службового розслідування видано наказ від 10.04.2020 № 220 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» , яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. (а.с.83-84)
Наказом начальника Департаменту патрульної поліції від 14.04.2020 № 273 о/с « Про особовий склад» позивача відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію « звільнено з 14.04.2020 зі служби з виплатою грошової компенсації за 9 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році. Підстава звільнення наказ Департаменту патрульної поліції від 10.04.2020 № 220 (а.с.85).
Згідно розписки датованої 14.04.2020 позивач отримав трудову книжку та витяг з наказу про звільнення; також зазначено , що в день звільнення на лікарняному ,у відпустці не перебуває, претензій щодо звільнення , в оформленні документів до ВКЗ УПП в Харківській області ДПП не має ( а.с.86).
Згідно листка непрацездатності з серії АДР № 839945 (а.с.10) у період з 14.04.по 17.04.2020 позивач перебував на лікарняному.
Надаючи оцінку спірним наказам, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII.
Як визначено у ч.1 ст. 1 вказаного Закону, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначенихЗаконами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Згідно із частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
За змістом пункту шостого частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі за текстом - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до вимог п.1, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту поліцейський зобов'язаний бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поліцейський зобов'язаний поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; поліцейський зобов'язаний утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції, що визначено у частині 3 статті 11 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Стаття 14 Дисциплінарного статуту визначає, зокрема, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлений Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807 (далі за текстом - Порядок).
Згідно з п. 1 розділу II Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Так, відповідно до п. 2 розділу II Порядку службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку.
Отже, отримання відповідачем інформації (доповідної записки) про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та повідомлення позивачу про підозру, є достатньою підставою для призначення та проведення службового розслідування.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Протиправність проведення службового розслідування позивач ані у позові, ані у відповіді на відзив, не наводить, в той же час судом не встановлено порушень порядку призначення та проведення службового розслідування.
Отже, фактично єдиною підставою заявлених позовних вимог позивач вважає відсутність вироку суду, яким було б встановлено його вину у вчиненні злочину, який йому інкриміновано.
Суд зазначає, що рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни. Тобто, наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивача у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.
Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження, а саме: вимагання та отримання від громадянина неправомірної вигоди.
Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни.
Крім того, як в ході службового розслідування, так і при зверненні до суду з позовом, позивач жодним чином не заперечував своєї поведінки під час події, що сталася за його участі, відмовився від надання пояснень під час службового розслідування. Отже, жодних доказів правомірності своїх дій 21.01.2020 позивач ані відповідачу, ані до суду не надав.
Отже, поведінка позивача обґрунтовано розцінена відповідачем як така, що підриває авторитет Національної поліції України.
Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що при визначенні позивачу виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, попередня поведінка позивача, його характеристика, а також шкоду, завдану авторитету органів поліції.
Крім того, суд зауважує, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання.
Аналогічні висновки містять в постановах ВС від 21.12.2018 по справі № 805/623/16-а, від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 № 2240/2329/16
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.
проте, відповідно до ч. 1, 3-4 ст. 22 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Таким чином, суд бере до уваги факт тимчасової непрацездатності позивача на момент його звільнення, зокрема, в період з 14.04.2020 по 17.04.2020 року включно.
Так, виходячи з положень ст. 22 Дисциплінарного статуту, з прийняттям наказу від 14.04.2020 відповідач реалізував дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби з 14.04.2020, так як відповідач не знав про перебування на лікарняному, оскільки листок непрацездатності пред'являється після його закриття, а згідно розписки позивача на лікарняному та у відпустці не перебуває
Однак, на переконання суду, приймаючи оскаржений наказ про звільнення позивача все ж не було дотримано положень ст.22 Дисциплінарного статуту, із правового змісту якого вбачається, що вчинити реалізацію звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності шляхом видачі відповідного наказу можливо тільки після його прибуття до місця проходження служби.
Відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 р. № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Таким чином, з метою поновлення порушеного права позивача, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково та змінити дату звільнення позивача зі служби з 14.04.2020 на наступний день після закінчення тимчасової непрацездатності, а саме, на 18.04.2020 та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за вказаний період.
Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Тобто згідно з чинним законодавством робочий час поліцейських є ненормованим.
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) та згідно п. «з» ст. 1 Порядку цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
П. 3 ч. 2 Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п. 8 ч. 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Відповідно до довідки відповідача середньоденний розмір заробітної плати складає 737.83 грн. Виходячи з наведеного, час вимушеного прогулу позивача за період з 14.04.2020 по 17.04.2020 становить 3 календарні дні, а отже стягненню на його користь підлягає 2192.49 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає, що оскільки судовим розглядом не встановлено протиправності оскаржуваних наказів, то вимога про стягнення моральної шкоди, яка є похідною від скасування наказів, також задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено, що при звільненні позивача зі служби в поліції було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв'язку із чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є законним та обґрунтованим. Тому підстави для скасування оскаржених наказів відсутні.
Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку , визначеному ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції змінити дату звільнення в наказі № 273 о/с від 14.04.2020 щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 14 квітня 2020 року на 18 квітня 2020 року.
Стягнути з Департамент патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2020 року по 18 квітня 2020 року у розмірі 2192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 49 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
У повному обсязі рішення виготовлено 13.07.2020
Суддя Зоркіна Ю.В.