Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
"08" липня 2020 р. справа № 520/2693/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бідонька А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Дронь А.В.,
розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача про встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. по справі №520/2693/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду 22.06.2020 року звернувся представник позивача із заявою про встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. по справі № 520/2693/19, в якій просить суд: встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. по справі № 520/2693/19 шляхом: зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з надбавками у розмірі 86 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 р. та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, з виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. З Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначив, що відповідач не виконує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р., мотивуючи це тим, що рішення суду є виконаним, виходячи з положень постанови Кабінету міністрів України №649. Зазначає, що згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. - за її межами.
Головне управління ПФУ в Харківській області заперечувало проти задоволення вказаної заяви. Від заступника начальника ГУ ПФ в Харківській області 01.07.2020 року через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на заяву, в яких відповідач зазначає, що на виконання рішення суду від 17.04.2019 року по справі № 520/2693/19 було проведено відповідний перерахунок. Повідомив суд про те, що на виконання зазначеного судового рішення Головне управління ПФУ добровільно проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86% грошового забезпечення з 01.01.2018 року із 01.01.2019 року та з урахуванням 100% суми підвищенні пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року та нараховано компенсацію втраті частини доходів. За період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року нараховано різницю в пенсії на загальну суму 25732,18 грн. Доплату за період з 20.05.2019 року (дата набрання рішенням законної сили) по 31.07.2019 ; розмірі 6436,38 грн. виплачено у серпні 2019 року. Різницю в пенсії, нараховану за період з 01.01.2018 року по 19.05.2019 р. у розмірі 19295,80 грн. буде виплачено у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
У судове засідання, призначене на 08 липня 2020 року, сторони, що повідомлялись належним чином про дату та місце розгляду заяви, не прибули.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши доводи, викладені сторонами у заяві та запереченнях на заяву, суд встановив наступні обставини.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. по справі №520/2693/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з надбавками у розмірі 86 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 р. та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. З Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зазначене рішення суду набрало законної сили 20.05.2019 року.
Виконавчий лист пред'явлено до виконання 02.03.2020 року та відкрито виконавче провадження № 61436383.
04.03.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61436383., зобов'язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів, про виконання рішення повідомити державного виконавця та надати письмові докази виконання.
Головне управління ПФУ в Харківській області листом від 17.04.2020 про виконання рішення суду повідомив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. по справі №520/2693/19 позивачу було здійснено перерахунок пенсії, різницю пенсії за період з 20.05.2019 по 31.05.2019 виплачено у серпні 2019 року. Виплату різниці в пенсії за період з 01.01.2018 по 19.05.2019, нараховану на виконання рішення суду, буде виплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №788).
Боржником не надано жодного доказу на підтвердження виконання рішення суду від 17.04.2019 р. по справі № 520/2693/19 в частині виплати пенсії за період з 01.01.2018 по 19.05.2019. Таким чином, боржником не виконано судове рішення в повному обсязі.
Згідно положень ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (ч.1 ст. 378 КАС України).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст. 378 КАС України).
Суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 по справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Із розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою ОСОБА_1 вбачається, що позивачу на виконання рішення суду від 17.04.2019 року Головним управлінням ПФУ проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення з 01.01.2018 року із 01.01.2019 року та з урахуванням 100% суми підвищенні пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року та нараховано компенсацію втраті частини доходів (копія перерахунку пенсії та розрахунок компенсації втрати частини доході] додається). За період з 01.01.2018 року по 31.07.2019 року нараховано різницю в пенсії на загальну суму 25732,18 грн. (копія розрахунку додається). Доплату за період з 20.05.2019 року (дата набрання рішенням законної сили) по 31.07.2019 ; розмірі 6436,38 грн. виплачено у серпні 2019 року.
Решта невиплаченої суми, а саме: різницю в пенсії, нараховану за період з 01.01.2018 року по 19.05.2019 рік у сумі 19295,80 грн. органом пенсійного фонду планується виплатити в порядку, передбаченому від 22.08.2018 № 649 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду".
Суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Тобто, у випадку наявності обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення, сторона або державний виконавець можуть звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Одночасно, суд зазначає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 р. у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Тобто, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Водночас, за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 р. у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 0840/3112/18.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Тобто, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).
Враховуючи, що в межах справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо перерахунку та виплати пенсії, слід враховувати, що згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Водночас, відповідно до положень Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Отже, суд вважає, що заява позивача про встановлення способу виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 по справі №520/2693/19, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача, є необхідним встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду 17.04.2019 по адміністративній справі №520/2693/19, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з надбавками у розмірі 86% грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 р. та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, з виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року, без застосування при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву представника позивача про встановлення способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. по справі №520/2693/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 р. по справі № 520/2693/19 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з надбавками у розмірі 86 % грошового забезпечення з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 р. та з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, з виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 року, розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. З Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», без використання при такій виплаті постанов Кабінету Міністрів України чи інших нормативно правових актів (постанова № 649 від 22.08.2018 року), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 13 липня 2020 року.
Суддя Бідонько А.В.