Справа № 500/1421/20
08 липня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Стройванса В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у якому просить зобов'язати Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до страхового стажу період роботи з 27.05.1982 по 14.08.1992 на посаді взуттьовика у Теребовлянському побуткомбінаті для призначення пенсії за віком.
В обґрунтування позову зазначає, що звернувся до Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач прийняв рішення про відмову у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи з 27.05.1982 по 14.08.1992 на посаді взуттьовика у Теребовлянському побуткомбінаті, оскільки у записі про звільнення в трудовій книжці ОСОБА_1 неможливо прочитати печатку установи, де він працював.
Позивач не погоджується із рішенням відповідача та вказує, що недоліки у заповненні трудової книжки не можуть були підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 23.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 08.07.2020 о 10.30 год.
06.07.2020 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позов, у якому останній позовних вимог не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. Серед іншого вказує, що позивачу ОСОБА_1 до страхового стажу зараховані періоди роботи, які підтверджені записами у трудовій книжці НОМЕР_3. Період роботи з 27.05.1982 по 14.08.1992 не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки не читається печатка підприємства, якою завіряли запис про звільнення позивача. Крім того, орган пенсійного фонду звертає увагу, що при зверненні за призначенням пенсії по інвалідності, ОСОБА_1 повідомлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії та зазначено термін їх подання, а саме: довідки про заробітну плату та довідки про стаж за період з 27.05.1982 по 14.08.1992. Однак, вказані документи не були надані позивачем.
Також відповідач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області 06.08.2019 ліквідоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Інших заяв по суті справи, крім позовної заяви та відзиву на позов, від учасників справи не надходило.
Ухвалою суду від 08.07.2020 допущено заміну відповідача Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
У судове засідання 08.07.2020 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.19), не прибув, відповідач причини неприбуття представника до суду не повідомив. 08.07.2020 на електронну пошту суду надійшла заява представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Мацевко І., яка просила перенести розгляд справи 08.07.2020 на іншу дату з метою надання можливості позивачу ознайомитися із відзивом та подати відповідь на відзив.
Представник позивача з приводу даної заяви просив розгляд справи не відкладати, повідомив, що у позивача та в нього відсутня необхідність знайомитися з відзивом, відповідь на відзив подаватися не буде, всі обставини та обґрунтування викладені у позові.
У судове засідання 08.07.2020 прибули свідки, викликані судом за заявою позивача.
З огляду на неповідомлення відповідачем причин неявки його представника у судове засідання 08.07.2020, у суду відсутні підстави для визнання їх поважними, а отже відсутні, визначенні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави для відкладення розгляду справи. Розгляд справи проведено за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 08.07.2020 позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити. Також позивач пояснив, що через якийсь час після служби в армії пішов працювати взуттьовиком у Теребовлянському побуткомбінаті, з якого звільнився через перехід на роботу у створене мале підприємство «Весна», яке фактично надавало ті самі побутові послуги населенню, і всі працівники побуткомбінату перейшли на роботу в це підприємство. Всі відомості та записи містяться у трудовій книжці. Зазначив, що з 2016 року отримує пенсію по інвалідності, проте при досягненні пенсійного віку можливо перейде на пенсію за віком, а тому незарахування такого великого періоду роботи до страхового стажу є суттєвим, неякісний відтиск печатки підприємства у записі трудової книжки не може бути перешкодою для цього. Зауважив, що звертався в архівні установи, щоб отримати архівні довідки про період роботи та виплачену заробітну плату у спірний період, проте документи підприємством до архіву не передавалися, з'ясувати у колишніх керівників чи працівників побуткомбінату, де знаходяться документи підприємства, не вдалося.
Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві та відзиві на позов, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 29.06.2016 отримує пенсію по інвалідності, третя група, загальне захворювання, що вбачається з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 від 18.09.2019 та письмових пояснень відповідача (а.с.7, ).
ОСОБА_1 звернувся до Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області, із заявою щодо неврахування періоду роботу з 27.05.1982 по 14.08.1992 до його страхового стажу.
Розглянувши заяву позивача, Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 26.03.2019 №1827/02 повідомило ОСОБА_1 , що період роботи з 27.05.1982 по 14.08.1992 не може бути зарахований до страхового стажу у зв'язку з тим, що в записі про звільнення в трудовій книжці позивача не читається печатка установи, де він працював. У листі також вказано про необхідність надання документів: довідки про заробітну плату та довідки про стаж за період з 27.05.1982 по 14.08.1992 (а.с.9).
Позивач вважає, що незарахування періоду роботи з 27.05.1982 по 14.08.1992 на посаді взуттьовика у Теребовлянському побуткомбінаті до страхового стажу, порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
У судовому засіданні досліджено оригінал трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 , копію якої долучено до матеріалів адміністративної справи (а.с.8).
У трудовій книжці позивача, серед інших, містяться записи щодо спірного періоду роботи у Теребовлянському побуткомбінаті Тернопільської області: 27.05.1982 прийнятий учнем з виготовлення взуття в Микулинецький будинок побуту, підстава: наказ №66 від 27.05.1982 (запис №4); 27.11.1982 кваліфікаційною комісією присвоєно кваліфікацію взуттьовика третього розряду, підстава: наказ №135 від 19.11.1982 (запис №5); 02.01.1988 у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці присвоєно 4 розряд затяжчика взуття, підстава: наказ №144 від 04.12.1987 (запис №6); 01.10.1991 кваліфікаційною комісією присвоєно п'ятий розряд затяжчика взуття, підстава: наказ №89 від 01.10.1991 (запис №7); 14.08.1992 звільнений з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, підстава: наказ №65 від 14.08.1992 (запис №8).
Вказані записи в трудовій книжці про роботу позивача з 27.05.1982 по 14.08.1992 виконані з чітко зазначеними датами прийому та звільнення з роботи, номерами наказів та їх датами та не містять жодних виправлень.
Запис про звільнення позивача засвідчений підписом інспектора та скріплений печаткою, однак відбиток печатки є нечітким та нечитабельним (а.с.8- зворот).
Саме через відсутність чіткого відбитку печатки у записі трудової книжки про звільнення №8 відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 27.05.1982 по 14.08.1992.
Визначаючись щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи ОСОБА_1 , суд проаналізував положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. <…>. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що вимоги щодо внесення записів про звільнення з роботи та завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачені Інструкцією № 58, також трудова книжка має містити відомості про переведення та звільнення працівника з посади, перейменування підприємства чи реорганізацію, що вбачається з наведених положень Інструкції №58.
Однак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що нечіткість відбитку печатки при засвідченні запису про звільнення позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення запису, не є підставою для не зарахування спірного періоду до стажу його роботи. Крім того, повне найменування підприємства (у вигляді відтиску штампа) вказане як заголовок перед записом про прийняття позивача на роботу (запис № 4 трудової книжки).
У матеріалах справи міститься заява позивача від 18.04.2019, адресована Теребовлянському районному архіву, з проханням надати довідку про заробітну плату та стаж за період з 27.05.1982 по 14.08.1992 у Теребовлянському побуткомбінаті (а.с.10).
Листом від 18.04.2019 №03-11/М-409 архівний відділ Теребовлянської районної державної адміністрації Тернопільської області у відповідь на вказану заяву повідомив, що документи (книги наказів з основної діяльності та з кадрових питань (особового складу), книги нарахування заробітної плати) Теребовлянського побуткомбінату Тернопільської області на державне зберігання до архівного відділу райдержадміністрації не надходили (а.с.11).
Отже, можливість надати відповідачу будь-які інші документи про роботу у спірний період у позивача відсутня з незалежних від нього причин.
З огляду на відсутність додаткових відомостей та документів для підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 , визначених у пункті 3 Порядку №637, судом допитано свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які знали позивача по спільній з ними роботі.
З показів ОСОБА_2 та його трудової книжки (дата заповнення 27.10.1972) вбачається, що з 07.07.1982 він працював у Теребовлянському побуткомбінаті Тернопільської області (запис №21), одночасно з позивачем 02.01.1988 у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці йому присвоєно 4 розряд складальника верху взуття, підстава: наказ №144 від 04.12.1987 (запис №22) та 01.10.1991 кваліфікаційною комісією присвоєно п'ятий розряд затяжчика взуття, підстава: наказ №89 від 01.10.1991 (запис №23). ОСОБА_2 також 14.08.1992 звільнений з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, підстава: наказ №65 від 14.08.1992 (запис №24) (а.с. 33). Свідок підтвердив факт спільної роботи з ним ОСОБА_1 у Теребовлянському побуткомбінаті Тернопільської області.
З показів ОСОБА_3 та його трудової книжки НОМЕР_4 (дата заповнення 30.09.1976) вбачається, що з 22.07.1980 він працював у Теребовлянському побуткомбінаті Тернопільської області (запис №4), одночасно з позивачем у зв'язку з введенням нових тарифних умов оплати праці йому присвоєно 5 розряд затяжчика взуття, підстава: наказ №144 від 04.12.1987 (запис №5). ОСОБА_3 також 14.08.1992 звільнений з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, підстава: наказ №65 від 14.08.1992 (запис №6) (а.с. 33). Свідок підтвердив факт спільної роботи з ним ОСОБА_1 у Теребовлянському побуткомбінаті Тернопільської області
17.08.1992 ОСОБА_1 , а також свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняті на роботу в мале підприємство «Весна» на роботи по ремонту взуття.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що записи трудової книжки позивача, показання свідків повною мірою підтверджують факт роботи ОСОБА_1 на посаді взуттьовика у Теребовлянському побуткомбінаті Тернопільської області у період з 27.05.1982 по 14.08.1992, відтак вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 .
Також суд звертає увагу, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести трудові книжки на підприємстві та облік трудового стажу працівників, і відповідно забезпечувати зберігання цих даних, а також від невиконання власником підприємства при його ліквідації зобов'язань щодо передачі в архів документів бухгалтерського та трудового обліку.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу позивача, відтак позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю. При цьому належним, достатнім та ефективним способом захисту прав позивача, з огляду на те, що на даний час він отримує пенсію по інвалідності (а не по віку) буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи з 27.05.1982 по 14.08.1992 на посаді взуттьовика у Теребовлянському побуткомбінаті Тернопільської області до його страхового стажу.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 840,80 грн, який перерахований до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з квитанцією про сплату №0.0.1737401899.1 від 16.06.2020 (а.с.3).
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.05.1982 по 14.08.1992 на посаді взуттьовика у Теребовлянському побуткомбінаті Тернопільської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 14035769).
Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2020.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.