"29" січня 2010 р.Справа № 19/204-09-5542
За позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Болград
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Болград
про стягнення 1 319 262,76 грн.
Суддя Петренко Н.Д.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився, про дату, час та місце засідання суду повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання (а.с. 56, вх. № 1992 від 28 січня 2010 року) про подовження строку та відкладення розгляду справи,
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність у матеріалах справи.
СУТЬ СПОРУ: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, ФОП ОСОБА_1.) заявлені вимоги про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач, ФОП ОСОБА_2) 1 319 262,76 грн. боргу за договором позики, з яких 1 040 000,00 грн. основного боргу, 30 345,40 грн. -3% річних, 248 917,76 грн. -плата за користування грошовими коштами.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 35).
Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 11 січня 2010 р. строк вирішення спору у справі № 19/204-09-5542 продовжено до 3 лютого 2010 року.
Клопотання позивача про відкладення та подовження строку розгляду справи судом відхиляється, оскільки, як зазначено вище, строк розгляду справи спливає 3 лютого 20010 року (тобто через 6 днів), та для його продовження необхідна згода сторін, яка від відповідача у справі не отримана.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
19 червня 2007 року між ФОП ОСОБА_1 (позикодавець) та ФОП ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір позики, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 позичив у ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності та поповнення обігових коштів 130 000,00 доларів США.
Обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст. 1047 ЦК України, позивач вказує, що документом, який підтверджує факт укладання договору позики, є розписка власноручно складена відповідачем 19 червня 2007 року (а.с. 9).
ФОП ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до умов договору позики відповідач повинен був повернути суму боргу не пізніше 01 жовтня 2008 року, однак не сплатив на її користь вказаних грошових коштів, що вимусило її звернутися з позовом до господарського суду.
Посилаючись на приписи ст.ст. 193, 218, 224 ГК України, ст.ст. 526, 625, 1047, 1049 ЦК України ФОП ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на її користь 1 040 000,00 грн. основного боргу, 30 345,40 грн. -3% річних, 248 917,76 грн. -плату за користування грошовими коштами, всього -1 319 262,76 грн., а також судові витрати.
Не погоджуючись із заявленими вимогами, ФОП ОСОБА_2 вказував на безгрошовість договору позики, тобто на неотримання грошей від позивача та відсутністю в неї таких коштів у 2007 році. Складання 19 червня 2007 року розписки ФОП ОСОБА_2 пояснював розподілом подружнього майна у зв'язку із припиненням шлюбу між ним та ФОП ОСОБА_1
Крім того, відповідач посилався на відсутність будь-яких господарсько-правових відносин та договорів, укладених з ФОП ОСОБА_1, а також доказів існування приналежного позивачу товару, вартість якого сторони оцінили у 130000,00 доларів США.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд Одеської області дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог ФОП ОСОБА_1, виходячи с наступного:
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що ФОП ОСОБА_1 не передавала ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 130 000,00 доларів США згідно договору позики, на підтвердження якого 19 червня 2007 року відповідачем була складена відповідна розписка.
Після здійснення судом запиту до ДПІ у Болградському районі, представник ФОП ОСОБА_1 також повідомив суду, що грошових коштів в сумі 130000,00 доларів США у позивача не було.
Згідно довідки ДПІ у Болградському районі від 21 грудня 2009р. за № 4587/17 та додатку до неї (а.с.80-81) валовий дохід ФОП ОСОБА_1 склав: у 2005 році -108959,00 грн., у 2006 році -185204,00 грн., у 2007 році 169384,00 грн., що складає разом за 3 роки -463547,00 грн., та ця сума є значно нижчою ніж еквівалент 130000,00 доларів США за курсом НБУ станом на 19 червня 2007 року.
Додаток до названої вище довідки ДПІ свідчить про відсутність у ФОП ОСОБА_1 рахунків у іноземній валюті (в т.ч. й у доларах США), відкритих у банківських установах.
Відомості, що містить зазначена довідка ДПІ, кореспондують поясненням представників позивача та відповідача про не передання грошей відповідачу, та про відсутність у ФОП ОСОБА_1 таких грошових коштів.
З урахуванням приписів ч. 2 ст. 180 ГК України, ч.1 ст. 638, ч. 2 ст. 1046 ЦК України, господарським судом встановлено, що договір позики від 19 червня 2007 року між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є неукладеним (таким, що не відбувся), та він не породжує ніяких правових наслідків для його сторін.
Суд критично оцінює посилання представника позивача на фактичний розподіл товару, що відбувся між сторонами у справі, спричинений їх розлученням та розподілом подружнього майна, оскільки господарському суду не надано ніяких доказів передання відповідачу такого товару та взагалі його існування в натурі.
Крім того, виходячи з визначення предмету договору позики, у випадку передання речей за таким договором, вони мають бути визначені родовими ознаками.
Текст розписки хоча і містить посилання на те, що сума у розмірі 130000,00 доларів США складає заборгованість відповідача перед ФОП ОСОБА_1 від обігових коштів при розподілі товару, однак, по-перше, відсутні будь-які родові ознаки цього товару (вид товару, асортимент, кількість, якість) а, по-друге, суду не надані будь-які договори (про спільну діяльність, простого товариства тощо), які б підтверджували спільне ведення господарської діяльності двома самостійними суб'єктами господарювання.
Відтак, встановлений у розписці від 19 червня 2007 року не обумовлений отриманням від ФОП ОСОБА_1 грошей чи речей обов'язок ФОП ОСОБА_2 повернути позивачці обігові кошти, виходячи з вартості товару в сумі 130000,00 доларів США, суперечить суті договору позики, згідно з яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт не передання позивачем грошей або речей, визначених родовими ознаками, відповідачу, тобто факт не укладання договору позики між сторонами у справі, у суду відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог про стягнення 1 040 000,00 грн. основного боргу за договором позики, 30 345,40 грн. -3% річних, 248 917,76 грн. плати за користування грошовими коштами.
Судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44-49; 82-84 ГПК України, суд, -
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Рішення підписане 4 лютого 2010 року.
Суддя Н.Д. Петренко