Справа №2-2572-1/08
22 вересня 2008 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.
при секретарі Співакову І.І.
за участю позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права часткової власності,
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання за нею права на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 У своїй вимозі посилається на існуюче право спільної з відповідачем сумісної власності на вказану квартиру.
У судовому засіданні позивачка вимоги підтримала та просить їх задовольнити.
Відповідач та його представник проти позову не заперечують.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Суд, вислухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2007 p., ухваленому у справі за позовом у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного підприємства „Демос-90" про визнання права власності та стягнення пені, вимоги позивачів були задоволені. За ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було визнано право власності на про інвестовану ними квартиру АДРЕСА_2
Також судом встановлено, що сторони з 04.05.2004 р. перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином можна стверджувати, що позивачка та відповідач набули право спільної сумісної власності на спірну квартиру. Відповідно до ч.2 ст. 356 ЦК України, суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи. Відповідно до ч.1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників або законом. Суд, враховуючи, що вклад позивачки та відповідача у створення спільного майна був рівним, вважає, що вимоги є обґрунтованими та достатніми для задоволення позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 356, 357, 368 ЦК України, ст. ег.10, 11, 23, 60, 61, 130, 174, 212-215, 294 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.