Справа № 2-а-1382/2010 рік
19 березня 2010 року м. Джанкой
Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого, судді ОСОБА_1,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - суперечливою, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 року, -
10.02.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою. Свої вимоги мотивує наступним. Він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 цього закону Дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але за період 2006-2008 років йому не в повному обсязі нарахована щомісячна соціальна грошова допомога, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 року, внаслідок чого порушені його законні права. Просить визнати відмову у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - суперечливою, зобов'язати здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 року в розмірі 4471 грн. 20 коп.
Позивач ОСОБА_3 в письмовій заяві просив суд розглянути справу за його відсутності, позов підтримав.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, згідно яких просив розглянути справу у відсутності представника відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи наступним. Ухвалою Конституційного суду України від 19.05.2009 року № 27-у/2009 року встановлено, що у ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої ст. 28 зазначеного закону виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого цим законом на інші правовідносини, що виникають на підставі інших законів, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулювання виплат дітям війни, передбаченого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV. Також відповідач посилався у запереченнях на ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, за рахунок інших джерел фінансування державна соціальна допомога не сплачується.
Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач пропустив річний строк без поважних причин.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 10 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є громадянином України, народився 02.08.1943 року, отримує пенсію за віком і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням № 094649 (а.с.4) та не заперечується відповідачем.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19.01.2006 року №3367 внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», відповідно до яких виключено п.17 ст.77, а ст.110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 01.01.2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, вимоги позивачки, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Коституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо такого зупинення дії статті 6 «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2008 - 482,00 грн., з 01.10.2008 - 498,00 грн. (стаття 58 розділу І). Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни» (пункт 41 розділу ІІ).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, відповідач з 09.07.2007 до 31.12.2007 та з 22.05.2008 до 31.12.2008 року повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач у письмових запереченнях наполягає на застосуванні положень ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, про що заявлено відповідачем у письмових запереченнях, суд виходить з того, що строк звернення до суду про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006 -2008 роки позивачем пропущений без поважних причин, оскільки позивач звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду 10.02.2010 року, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Поважних причин пропуску річного строку позивач не зазначив, поновити строк звернення до суду не просить.
Як встановлено судом, пункт 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» №3235-ІV від 20.12.2005 виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» №3367-IV від 19.01.2006 року, який набрав чинності через десять днів з опублікування, що відбулося 19.05.2006 в Офіційному віснику України.
Таким чином, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав не пізніше 29.05.2006 року.
Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007року, №10-рп/2008 від 22.05.2008 року офіційно оприлюднені в Офіційному віснику України 27.07.2007 року та 06.06.2008 року відповідно.
Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги порушено саме з моменту оприлюднення зазначених рішень.
За таких обставин позивач пропустив річний строк звернення до суду.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни», якій є спеціальним Законом за вказаними правовідносинами, не передбачено спеціальних строків виплати підвищення до пенсії, а тому застосовується загальний річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 03 грн. 40 коп. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 11, 12, 14, 70, 71, 94, 99, 100, ч.3 ст.122, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим про визнання відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - суперечливою, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 року - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Старова Н.А.