Справа № 587/1383/20
03 липня 2020 року Сумського районного суду Сумської області Степаненко О.А., розглянувши адміністративну справу, що надійшла від Сумського РВП ГУНП в Сумській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44 3 КУпАП,
22 червня 2020 року о 12-41 годині в смт.Краснопілля по вул.. Підлісній в магазині «Троянда» ОСОБА_1 знаходився без засобів індивідуального захисту, а саме без маски, чим порушив Постанову КМУ№ 392 від 20.05. 2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.443КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. В письмових поясненнях пояснив, що дійсно перебував в магазині без маски. Продавець магазину робила йому зауваження, щоб він залишив магазин, але він відмовився .
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443КУпАП.
В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено,що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»№1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 329 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» На період дії карантину забороняється:
1) перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;
2) перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус;
3) самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації;
Відповідно ст.41 «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Згідно зі ст.443 КУпАП « Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених судом доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ 324182 від 22.06.2020 року; рапортом , поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
У зв'язку з вищевикладеним,суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, отже, його необхідно визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією статті у мінімальному розмірі, що становить 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
З урахуванням вимог ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.40-1, ст. 44-3 КУпАП, ст.ст.275-280, 283-287 КУпАП , суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 ( сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області.
На підставі ч.1ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ч. 2ст. 308 КУпАПу разі несплати накладеного штрафу впродовж 15 діб з моменту отримання постанови, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Суддя О.А.Степаненко