Справа № 591/4359/19
Провадження № 2/591/442/20
01 липня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором -
встановив:
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовує тим, що 01 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір №б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 4 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором Банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, станом на 18.04.2019 року, у загальному розмірі 32161,45 грн., що складається із заборгованості за тілом кредита - 14184,66 грн., заборгованості за простроченим тілом кредита - 7060,41 грн., заборгованості за нарахованою пенею за прострочене зобов'язання - 8158,69 грн., заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 750,00 грн., а також штрафу - 500,00 грн. та 1507,69 грн., яку банк просить стягнути з відповідача.
Представник позивача в письмовій заяві позов підтримав повністю. Просить суд слухати справу у його відсутність.
Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував, просить суд в позові відмовити.
Суд, вислухавши представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 01 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір №б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 4 тис. грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що є складовою частиною договору, сторонами погоджено базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами 3,0 % на місяць з розрахунку 360 днів у році (36,00% на рік), розмір та строк внесення щомісячних платежів, а саме 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним.
Свої зобов'язання за договором Банк виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 32161,45 грн., з якої: заборгованість за тілом кредита - 14184,66 грн., заборгованість за простроченим тілом кредита - 7060,41 грн., заборгованість за нарахованою пенею за прострочене зобов'язання - 8 158,69 грн., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 750,00 грн., а також штраф - 500,00 грн. та 1 507,69 грн..
Правовідносини, які виникли між сторонами відносяться до договірних та насамперед регулюються відповідними нормами Цивільного Кодексу України та умовами укладеного ними договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язань. Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Зі ст. 1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Щодо вимог про стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредита) та простроченим тілом кредита. Позивач надав відповідачу кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії.
Згідно розрахунку позивача, 26 лютого 2016 року відповідач повністю розрахувався по кредиту, а картка вийшла в нуль, і з 19 березня 2016 року знову почав користуватися кредитним лімітом. А тому, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредита) та простроченим тілом кредита за період з 19 березня 2016 року по 18 квітня 2019 року включно. Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 18 квітня 2019 року, позивачем, щомісячно, починаючи з 01 травня 2016 року і до 01 грудня 2018 року, погашалися (списувалися) відсотки за рахунок кредита і додавалися до тіла кредита (підтверджується четвертою колонкою розрахунку заборгованості) на загальну суму 23 835,70 грн.. При цьому відповідачу такого розміру кредитного ліміту позивач взагалі не встановлював (розмір кредитного ліміту 4000,00 грн.).
Такий порядок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами між сторонами, в письмовій формі, не погоджувався, а односторонні дії позивача щодо погашення (списання) відсотків за рахунок кредита і додавання до тіла кредита не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів.
Отже, станом на 18 квітня 2019 року, заборгованість за наданим кредитом (тілом кредита) та простроченим тілом кредита відсутня: 23835,70 грн. (сума доданих позивачем до тіла кредита відсотків) «-» 21245,07 грн. (сума нарахованої та пред'явленої до стягнення заборгованості за тілом кредита та простроченим тілом кредита 14184,66 грн. + 7060,41 грн. ) = «+2590,63 грн.».
А вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, як також, вбачається з розрахунку заборгованості, позивачем, безпідставно в односторонньому порядку, було змінено розмір погодженої сторонами річної відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а саме з 3,0 % на місяць з розрахунку 360 днів у році (36,00% на рік) до 2,5% на місяць (30,00% на рік), з 2,5% на місяць (30,00% на рік) до 2,9% на місяць (34,80% на рік) та з 2,9% на місяць (34,80% на рік) до 3,6% на місяць (43,20% на рік).
Матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем у письмовій формі умов договору щодо процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3,6% на місяць (43,20% на рік).
Тому, розрахунок позивача нарахованих і погашених (списаних) за рахунок кредита відсотків як договірних є не вірним та спростовується вище зазначеним, що також свідчить про необґрунтованість вимог позивача в цій частині.
Щодо процентів за користування кредитом.
Згідно позовної заяви вимога до відповідача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом не заявлена, а суд відповідно до статті 13 ЦПК України зобов'язаний дотримуватись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог.
Щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як, також, вбачається з розрахунку заборгованості, що є додатком до позову, позивачем, безпідставно в односторонньому порядку, було збільшено погоджений сторонами розмір пені за несвоєчасну сплату заборгованості та встановлено і одночасно нараховано іншу пеню за прострочене зобов'язання, нараховано штраф.
Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 05 листопада 2010 року, що є складовою договору, нараховується пеня за несвоєчасну сплату заборгованості у розмірі 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявністю прострочення по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. і більше.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
Отже, неустойка за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочене зобов'язання не грунтуються на відповідному письмовому правочині, оскільки, сама анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» таких умов не містять, а інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було.
З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховувалась пеня за несвоєчасну сплату заборгованості кожного першого числа місяця, у фіксованому розмірі, а саме: 50 грн. - перший місяць, 100 грн.- другий місяць поспіль і наступні. Однак, сторони письмово погодили інший розмір пені за несвоєчасну сплату заборгованості, а саме не менше 30 грн. в місяць. З урахуванням викладеного, розмір пені за несвоєчасну сплату заборгованості за спірний період складає 30,00 грн. х 8 місяців = 240,00 грн..
Враховуючи, вимоги ст. 534 Цивільного кодексу України, та той факт, що на кредитному рахунку залишились надлишкові грошові кошти «+2 590,63 грн.», заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату заборгованості, також відсутня.
Також, у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15 поміж іншим зазначено наступне:
«Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме правопорушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення» Крім того, оскільки, за своєю правовою природою неустойка володіє акцесорним характером, а позивачем не доведено невиконання/неналежного виконання відповідачем основного зобов'язання (заборгованість за тілом кредита - відсутня, заборгованість за відсотками - відсутня), то і нараховувати її у позивача не було підстав. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази, розрахунки, суд вважає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню. Оскільки, у задоволенні позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 550, 551, 598, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 11-13, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 липня 2020 року.
СУДДЯ А.Я.КЛИМЕНКО