Справа № 576/525/20
Провадження № 2/576/268/20
09.07.20 м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді: Сапона О.В.,
з участю секретаря: Самойленко О.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: ОСОБА_2 ,
представника відповідача: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення у житло,-
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 23 липня 2011 року по 11 червня 2019 року вони з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільну дитину - доньку, ОСОБА_4 , 2012 року народження. В період шлюбу з відповідачем, ними було придбано спільне майно, зокрема: житловий будинок загальною площею 190,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,06 га. та земельна ділянка площею 0,06 га, кадастровий № 5910300000:01:015:0353, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На даний час вона разом з дитиною вимушені проживати у її батьків, оскільки у 2019 році відповідач змінив вхідні замки на дверях та не пускає їх додому, тим самим чинить їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням. Зважаючи на те, що іншого житла вони з донькою не мають, а зазначеним житловим будинком мають право користуватися на рівних правах з відповідачем, позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нею житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 , шляхом вселення її разом з донькою - ОСОБА_4 до даного будинку.
В подальшому, 18.05.20 року, позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначила, що фактична адреса частини будинку, що була придбана нею з відповідачем під час шлюбу та в яку вона просить її вселити разом з донькою є АДРЕСА_2 , та просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нею житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_2 , шляхом вселення її разом з донькою - ОСОБА_4 до зазначеного будинку.
18 травня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_2 суть якого зводиться до того, що доводи позивачки викладені нею у позовній заяві є безпідставними, такими що не грунтуються на законі та суперечать вищим інтересам їх дитини, оскільки атмосфера, в якій буде проживати їх дитина з батьками, що розлучилися та являються абсолютно чужими людьми є неприпустимою та такою, що зашкодить гармонійному розвитку її особи, а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити. Крім того, зазначив, що на даний час на розгляді в Глухівському міськрайонному суді Сумської області перебуває справа № 576/234/20, за позовом ОСОБА_1 до нього про поділ майна подружжя, яке складається із спірного майна -частини житлового будинку АДРЕСА_2 , і оскільки рішення по даній справі матиме суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення даної справи, позивач просив об'єднати дану цивільну справу із цивільною справою № 576/234/20 про поділ майна подружжя в одне провадження.
09 червня 2020 року до суду надійшла відповідь позивачки ОСОБА_1 на відзив відповідача, суть якої полягає в тому, що доводи відповідача ОСОБА_2 , викладені ним у відзиві на позовну заяву, є необгрунтованими. У своєму відзиві відповідач жодним чином не спростував її твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Щодо клопотання відповідача про об'єднання даної справи зі справою про поділ майна подружжя в одне провадження, вважає, що її право та право їх з відповідачем доньки на проживання у спірному будинку, де вони з донькою зареєстровані, взагалі не пов'язано з поділом спільного майна, так як згідно зі ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, тому в задоволені клопотання просить відмовити.
09 червня 2020 року від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням по цивільній справі № 576/234/20 про поділ майна подружжя.
Ухвалою суду від 10 червня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження в справі та клопотання про об'єднання цієї справи із справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. Підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 01 липня 2020 року на 14 годину.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги повністю підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали з мотивів, викладених відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву та просять відмовити в задоволенні даного позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, суд прийшов до наступних висновків.
Так, ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони з 23 липня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2019 року, що набрало законної сили 12 липня 2019 року, було розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з договором купівлі - продажу частини житлового будинку від 04 травня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сокол Т.П., за реєстровим № 1413, договором купівлі - продажу земельної ділянки від 04 травня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сокол Т.П., за реєстровим №1416 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 172009199 від 27.06.2019, в період шлюбу відповідач придбав частину житлового будинку загальною площею 190,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці площею 0,06 га., та земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий № 5910300000:01:015:0353, надану для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд.
З долученого до матеріалів справи технічного паспорту вбачається, що зазначений житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з трьох частин (квартир), в свою чергу, спірна частина будинку складається з трьох житлових кімнат площею 8,5 кв.м, 17,1 кв.м, та 11,6 кв.м, холу площею 32,6 кв.м., кухні площею 13,4 кв.м, ванни площею 7,3 кв.м., туалету площею 1,7 кв.м та веранди площею 6,7 кв.м.
Також, встановлено, що після розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем, останній чинить позивачці перешкоди у користуванні нею спірною частиною зазначеного житлового будинку, а саме, змінив вхідні замки на дверяхта не пускає її до будинку, чого не заперечує і сам відповідач, пояснюючи це тим, що на даний час вони з позивачкою розлучені і є абсолютно чужими людьми, а тому він проти її вселення до зазначеного житла.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч.4 ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частинами 1, 4 статті 156, цього ж Кодексу, передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Як встановлено в судовому засіданні, до спірної частини будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , сторони вселилися під час перебування у шлюбі, а 16 квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала в ній своє місце проживання, що підтверджується копією її паспорта.
Таким чином встановлено, що позивачка ОСОБА_1 вселилася до спірної частини будинку та зареєструвала в ній своє місце проживання, будучи дружиною відповідача, а відтак набула право проживати в ній та користуватися нею як член його сім'ї.
Інших угод про порядок користування цим приміщенням між позивачем та відповідачем не укладалося.
Також, відповідно до ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства» діти члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
А, згідно ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені права позивача, зокрема на право користування житловим приміщенням, оскільки припинення сімейних відносин позивача ОСОБА_1 із відповідачем ОСОБА_2 не позбавляє її права користуватися даним житловим приміщенням. Також, дитина відповідача є членом його сім'і, а відтак має право користуватися займаним житловим приміщенням нарівні з ним.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що спірний будинок був придбаний сторонами в період їх шлюбу і відповідно до положень ст.60 СК України є їх спільною сумісною власністю, а тому позивач у всякому разі має рівне право із відповідачем на користування цим майном. За вказаних обставин суд вважає позовні вимоги позивачки щодо вселення її та їх з відповідачем неповнолітньої дитини до спірної частини будинку, а також зобов'язання відповідача не чинити їй перешкод у користуванні вказаним житловим приміщенням, доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України виходячи з того, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 840 грн. 80 коп. понесених судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , проживаючої по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровану по АДРЕСА_2 , проживаючу по АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , разом з її неповнолітньою донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні вказаною частиною житлового будинку АДРЕСА_2 .
Стягнути ізОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. понесених судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено 10 липня 2020 року.
Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон