02 липня 2020 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 758/10363/19
номер провадження: № 22-ц/824/4060/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Щербаня Дмитра Миколайовичана ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у складі судді Гребенюка В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), у якому просила стягнути з відповідача ФОП ОСОБА_2 на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 202 422 грн 48 коп.
У грудні 2019 року представник позивача - адвокат Щербань Д.М. подав до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту на належну відповідачу на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900854880385.
Заява мотивована тим, що 01 липня 2014 року ОСОБА_1 уклала з публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» (далі - ПАТ «Міський комерційний банк») депозитну угоду № 2620/10/205693 та відкрила у банку рахунок, на який внесла грошові кошти у розмірі 202 422 грн 48 коп. 01 вересня 2014 року з рахунку позивача були перераховані грошові кошти у розмірі 202 422 грн. 48 коп. на рахунок ФОП ОСОБА_2 у ПАТ «Міський комерційний банк», про що свідчить виписка по особовим рахункам з 30 серпня 2014 року по 22 листопада 2014 року. У призначенні даного платежу вказано: надання безвідсоткової фінансової допомоги. Вказував, що позивач не укладала з відповідачем договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги чи будь-який інший договір, а тому отримані відповідачем грошові кошти у сумі 202 422 грн 48 коп. є безпідставно набутими відповідно до ст.1212 ЦК України. Зазначав, що згідно відомостей з Державного реєстру прав відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 900854880385. Оскільки між сторонами виник спір та, приймаючи до уваги, що у ФОП ОСОБА_2 є реальна можливість відчужити належну йому квартиру, що може ускладнити чи зробити неможливим подальше повернення коштів позивачу, представник позивача просив накласти арешт на спірну квартиру, вартість якої співмірна із заявленими позовними вимогами.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Щербаня Д.М. про забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Щербань Д.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову внаслідок невжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, оскільки відповідач усвідомлює, що грошові кошти, які надійшли на його рахунок від невідомої особи, належать не йому. Відповідач умисно не отримує кореспонденцію та не виходить на зв'язок, що свідчить про його недобросовісність та небажання виконувати свої зобов'язання. Також вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що позивач звернулася до суду з позовною заявою про витребування безпідставно набутих коштів та той факт, що сторони не знайомі один з одним та проживають у різних містах, що також може ускладнити виконання рішення суду в майбутньому. Вказує, що ухилення відповідача від повернення позивачу безпідставно отриманих коштів також підтверджується тим, що він відмовляється отримати письмові претензії від 08 травня 2019 року та 02 липня 2019 року, які йому надсилались. Зважаючи на те, що між сторонами виник спір, враховуючи довготривале ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо повернення отриманої значної суми грошових коштів та, як наслідок, подальшу неможливість виконання остаточного судового рішення у разі відчуження відповідачем належного йому майна, вважає, що наявні достатні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції не встановлено обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Позивачем не надано доказів співмірності заходів забезпечення позову, які він просив вжити. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18)
Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також позивачем не надано доказів співмірності вжиття такого заходу із заявленими позивачем вимогами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Подільського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , у якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 202 422 грн 48 коп.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів вартості вказаної вище квартири, що належить відповідачу на праві власності, на яку вона просить накласти арешт, у зв'язку з чим неможливо встановити співмірність вартості цієї квартири розміру позовних вимог. Вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення даного питання.
Крім того, позивач не надала доказів того, що відповідач вчиняє дії, які свідчать про його намір відчужити чи іншим чином розпорядитися належною йому на праві власності квартирою, а доводи заяви про забезпечення позову не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. В ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження відповідачем спірної квартири на користь третіх осіб.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не пересвідчився в тому, що між сторонами існує спір, відповідач ухиляється від виконання ним своїх обов'язків щодо повернення позивачу значної суми грошових коштів, у зв'язку з чим існує реальна загроза невиконання чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про задоволення позову внаслідок невжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щербаня Дмитра Миколайовича залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: