ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/113
10 липня 2020 року м. Київ № 826/375/17
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у місті Києві
проскасування Наказу № 943 о/с від 30.11.2016 року та поновлення на роботі
Суддя О.В .Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання наказу від 30.11.2016 року №943о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пп.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" за власним бажанням протиправним та скасувати його; зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого слідчого Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу; допустити негайне виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого слідчого Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві; внести в трудову книжку відповідні записи.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 року позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 30.11.2016 року №943о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пп.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" за власним бажанням;
зобов'язано Головне управління Національної поліції у м. Києві поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого слідчого Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві;
стягнуто з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2016 року по 30.11.2017 року в розмірі 67074,73грн. (шістдесят сім тисяч сімдесят чотири гривні 73 коп.).
допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого слідчого Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, у розмірі 5611,83 грн. (п'ять тисяч шістсот одинадцять гривень 83 коп.).
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.3017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 року у справі №826/375/17 в частині незаконності звільнення позивача та необхідності його поновлення на раніше займаній посаді змінено в мотивувальній частині. В іншій частині постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.3017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2018 року, а саме в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва 20.01.2020 від р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання на 16.03.2020р.
В судовому засіданні 06.07.2020 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
Наказом від 07.11.2015 р. №8о/с ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу Солом'янського управління поліції ГУНП у м. Києві з присвоєнням спеціального звання майор поліції.
Відповідно до наказу від 15.01.2016 р. №19о/с Позивача призначено на посаду старшого слідчого Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві.
Наказом від 01.03.2016 р. №194о/с позивача звільнено зі служби в поліції згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 18.08.2016 р. по справі №826/4126/16 визнано протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції у місті Києві, оформлене протоколом ОП№15.00002158.0011213 від 22.01.2016 р. в частині невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільненню із служби в поліції через службову невідповідність; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві від 01 березня 2016 року №194 о/с "Щодо особового складу", в частині звільнення ОСОБА_1 (М-139717), зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого слідчого Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 01 березня 2016 року; стягнуто з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 25 307,10грн. (двадцять п'ять тисяч триста сім гривень, 10 копійок).
Відповідно до наказу від 30.09.2016 р. №797о/с позивача поновлено на службі.
Водночас, 30.11.2016 р. згідно з наказом №943о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням).
Як встановлено судом під час розгляду справи, оскільки позивач 24.11.2016 р. подав рапорт про звільнення за власним бажанням без зазначення дати та підстав звільнення, то відповідно до вимог чинного законодавства він вправі був до закінчення двотижневого строку відкликати таку заяву.
Звільнено позивача наказом від 30.11.2016 р. №943о/с, тобто без врахування наданого позивачу права на відкликання рапорту про звільнення до закінчення двотижневого строку (останній день 14.12.2016 р.), що свідчить про порушення відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за власним бажанням за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" підлягає скасуванню з поновленням позивача на посаді, яку він займав на час звільнення починаючи з дати його звільнення, тобто з 30.11.2016 р.
Також під час розгляду справи судом в порядку ч.2 ст. 235 КЗпП прийнято рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
З посиланням на абз. 3 п.2, п. 5, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, відповідно до довідки про середньоденний заробіток від 07.06.2017 р. №891, виданої Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, згідно з якою середньоденний заробіток позивача становить 184,00 грн., довідки про доходи №892 від 07.06.2017 р., наданої відповідачем, згідно з якою позивачу виплачено заробітну плату: - за жовтень 2016 року 5704,01,00 грн., за листопад 2016 року 5520,00 грн., що разом становить 11224,01 грн., суд розрахував середньоденну заробітну плату позивача в період вимушеного прогулу у розмірі 267,23 грн. (11224,00 грн./42).
Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 67074,73 грн. (267,23 грн. х 251 робочий день).
Згідно з висновками постанови Верховного Суду від 20.12.2019 р. у частині мотивування задоволення позову в частині розрахунку середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосування норм матеріального права, що дає підстави для виходу за межі вимог касаційної скарги.
Зокрема, з посиланням на ч. 2, 3 статті 77 Закону № 580-VІІІ суд дійшов висновку про те, що день звільнення зі служби в поліції є останнім робочим днем (днем служби), який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня. Таким чином, стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 30 листопада 2016 року є помилковим.
Період вимушеного прогулу позивача тривав з 01 грудня 2016 року (оскільки з 30 листопада 2016 року, визначене судами попередніх інстанцій є помилковим).
Щодо порядку обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове урегулювання спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з того, що враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, норми спеціального нормативно-правового акта набрали законної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 р.
З врахуванням висновків Верховного суду відповідачем надано додаткові пояснення по справі, згідно з якими середньомісячне грошове забезпечення складає 5 520 грн., середньоденне - 180, 98 грн., а загальна сума середнього заробітку становить 66 240 грн. (5 520 грн. х12).
Оскільки позивачу на виконання судового рішення виплачено 67074,73 грн., переплата становить 834, 73 грн.
Позивач, в свою чергу, пояснень щодо підстав скерування справи на новий розгляд не надав.
Оскільки станом на час розгляду справи середній заробіток позивачу виплачено в розмірі 67074,73 грн., більшому, ніж згідно з висновками постанови Верховного Суду від 20.12.2019 р., підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку відсутні.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 10.07.2020 р.