ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 липня 2020 року м. Київ № 640/14677/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Головань О.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1
до Подільського районного у місті Києві відділу державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Подільського районного у місті Києві відділу державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 21.11.2019р. та зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису № 1488 від 18.06.1949 року про народження ОСОБА_1 , вказавши національність її батька ОСОБА_2 , - "німець" та вказавши національність ОСОБА_1 - "німкеня".
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України (КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Вирішуючи питання юрисдикції спору, суд враховує практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2019 справа №807/45/17, за якою позов про зобов'язання внести зміни до актового запису спрямований на захист права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення в актовому записі про народження інформації про належність батька до певної національності, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, а також з огляду на те, що позивач, подавши цей позов, не просив визнати неправомірними дії відповідача, а мав намір вирішити питання про внесення змін щодо національності в уже існуючий актовий запис, то спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Подібна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №425/2737/17.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України: актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша); актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга).
Згідно зі статтею 9 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 №2398-VI (зі змінами): державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша); державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (частина друга).
Частиною першою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" встановлено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих доказів, позивачем не оскаржується дотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень процедури розгляду заяви позивача щодо внесення змін до актового запису. У даному випадку позивач не погоджується з відмовою відповідача внести відповідні зміни до актових записів на підставі, поданих документів, які, на думку позивача, підтверджують обґрунтованість вимог для внесення змін в актовий запис.
Цивільним Кодексом України встановлено: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16); органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав (частина перша статті 273); орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення; якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (частини перша, друга статті 267); фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 275).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на судову практику Великої Палати Верховного Суду, наведене правове регулювання, підстави позову та додані докази, суд доходить висновку, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та повинен вирішуватись місцевим загальним суду відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Подібних висновків дійшов Верховний Суду в постанові 19.12.2019 справа №688/4029/16-а. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи відповідно до Цивільного процесуального кодексу України рішення судів попередніх інстанцій, якими спір розглянуто по суті, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій (постанова від 25.03.2020 справа №229/2823/19).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом з позовними матеріалами надіслати позивачу негайно.
3. На виконання ч. 6 ст. 170 КАС України роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 295 КАС України протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання
Суддя О.В. Головань