ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 липня 2020 року м. Київ № 826/17534/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Амік Україна" до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Підприємство з іноземними інвестиціями "Амік Україна" звернулось до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення від 31.10.2016 №014.
Ухвалою суду від 15.11.2016 відкрито провадження в справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 02.02.2017 ухвалено здійснити розгляд справи у письмовому провадженні.
На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу №826/17534/16 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Донця В.А.
Ухвалою суду від 11.05.2019 постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті, доказів та заяв з процесуальних питань
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийнята відповідачем на підставі акту перевірки від 13.09.2016 №0043 дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів на АЗС №25-02 ПІІ "Амік Україна" за адресою: Козелецький район, село Лемеші, вулиця Магістральна, 49 постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 31.10.2016 №014 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач не є виробником палива, на час перевірки здійснювалась реалізація ДП-Л-Євро5-В0, виготовлено ТОВ "Лукойл (Росія), до якого додані спеціальні інгрідієнти для покращення. За твердженням позивача додавання інгредієнтів відповідає ДСТУ 7688:2015 та не є виробництвом палива під брендом Экто.
Відповідача не забезпечив подання заперечень, відзиву, клопотань, заяв з цього приводжу до суду не надходило.
З урахуванням частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду адміністративної справи по суті на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши письмові докази, суд установив:
На підставі наказу від 22.08.2016 №204 та направлення від 22.08.2016 №089/204 у період з 06.09.2016 по 13.09.2016 головним спеціалістом відділу контролю у сфері захисту споживачів, реклами, антитютюнового законодавства Управління захисту споживачів Прокопенко Ю.С. проведено планову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів на АЗС №25-02 ПІІ "Амік Україна" за адресою: Чернігівська область, Козелецький район, село Лемеші, вулиця Магістральна, 49.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 13.09.2016 №0043, відповідно до якого під час перевірки встановлені порушення:
- відсутня достовірна інформація про дату виготовлення палива дизельного Экто-ДП-Л-Євро5-В0, отриманого по товарно-транспортній накладній №BR-4419 від 04.08.2016 - у паспорті якості від 04.08.2016 №1185 зазначена дата виготовлення - 13.07.2016, фактично дата виготовлення - 04.08.2016, відповідно до акта змішування нафтопродуктів від 04.08.2016 №BR-4419;
- відсутня достовірна інформація про виробника та місцезнаходження палива дизельного Экто-ДП-Л-Євро5-В0, отриманого по товарно-транспортній накладній від 04.08.2016 №BR-4419 (5036 л) - у паспорті якості від 04.08.2016 №1185 зазначено завод-виробник ТОВ "Лукойл-Волгограднафтопереробка" (Росія, місто Волгоград, вулиця 40 років ВЛКСМ, 55), а фактично виробником дизельного палива є ПІІ "Амік Україна", місто Київ, вулиця Верхній Вал, 68 (адреса потужностей - нафтобаза смт. Бородянка, вулиця Привокзальна, 1а), відповідно до акта змішування нафтопродуктів від 04.08.2016 №BR-4419;
- відсутня декларація на відповідність на паливо дизельне Экто-ДП-Л-Євро5-В0, отриманого згідно з товарно-транспортної накладної від 04.08.2016 №BR-4419.
- нафтопродукти позначені з порушенням вимог технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № №927 - у розрахункових документах АЗС позначено Бензин А-95 Євро, необхідно - бензин А-95-Євро5-Е5, у розрахункових документах АЗС позначено Бензин А-92 Євро, необхідно - бензин А-92-Євро5-Е5, у розрахункових документах АЗС позначено ДТ Евро марки F вид І, необхідно - ДП-Л-Євро5-В0, у розрахункових документах АЗС позначено ДП Экто, необхідно - Экто-ДП-Л-Євро5-В0.
Не погоджуючись зі встановленими порушеннями, позивач направив на адресу відповідача заперечення на акт перевірки від 07.10.2016 №723, в яких зазначив про відсутність порушень вимог законодавства.
Виконувачем обов'язки начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області прийнято постанову від 31.10.2016 про накладення на ПІІ "Амік Україна" стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" УЗС№014, відповідно до якої за відсутність достовірної інформації про дату виготовлення, найменування місцезнаходження виробника палива дизельного Экто-ДП-Л-Євро5-В0, отриманого згідно з товарно-транспортної накладної від 04.08.2016 №BR-4419 (5036 л), яке знаходилось на реалізації на АЗС №25-02 ПІІ "Амік Україна" за адресою: вулиця Магістральна, 49, село Лемеші, Козелецький район до позивача застосовано штраф у розмірі 21593,71 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Статтями 5, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (у редакції, чинній на час проведення перевірки) встановлювались умови та порядок проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо суб'єкта господарювання. механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим визначався "Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг", затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 №310, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.05.2012 за №743/21056.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовано Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-ХІІ (у редакції, чинній на час реалізації позивачем пального) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів.
Як зазначалось судом та вбачається з акта перевірки від 13.09.2016 №0043, відповідачем здійснено планову перевірку ПІІ "Амік Україна" щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно пункту 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній на час реалізації позивачем пального) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту оскаржуваної постанови від 31.10.2016 вбачається, що підставою накладення на ПІІ "Амік Україна" стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" слугувала відсутність достовірної інформації про дату виготовлення, найменування місцезнаходження виробника палива дизельного Экто-ДП-Л-Євро5-В0, отриманого згідно з товарно-транспортної накладної від 04.08.2016 №BR-4419 (5036 л), яке знаходилось на реалізації на АЗС №25-02 ПІІ "Амік Україна".
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 затверджено "Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами" (Правила №1442, у редакції, чинній на час реалізації позивачем пального), які визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування та які поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України, які зареєстровані в установленому порядку.
Відповідно до пункту 9 Правил №1442 суб'єкт господарювання, що здійснює продаж нафтопродуктів, зобов'язаний своєчасно надати споживачеві необхідну доступну та достовірну інформацію про нафтопродукти, а також на вимогу споживача - копію документа про якість (паспорт якості) та копію декларації про їх відповідність.
Така інформація доводиться до відома споживачів шляхом зазначення у супровідній документації, що додається до нафтопродуктів, на етикетці (для розфасованих нафтопродуктів), а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для відповідного виду продукції.
В інформації про нафтопродукти зазначаються: найменування, марка та вид нафтопродуктів; дані показників їх якості; ціна; правила та умови їх ефективного і безпечного використання; для розфасованих нафтопродуктів - номінальна кількість товару в одиниці маси, об'єму або іншої фізичної величини, а також гранично допустимі відхилення від номінальної кількості або посилання на нормативний документ, згідно з яким їх установлено; відомості про умови зберігання, строк придатності, необхідні дії споживача після його закінчення, а також можливі наслідки в разі невчинення таких дій; відомості про виробника, його місцезнаходження та контактна інформація; найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, який виконує функції з прийняття претензій від споживача.
Інформація подається споживачеві згідно із законодавством про мови.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний поінформувати споживача про можливість виникнення небезпеки для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища у разі порушення правил пожежної та екологічної безпеки під час поводження з нафтопродуктами.
Пункт 14 Правил №1442 встановлювалось, що суб'єкт господарювання повинен дотримуватися вимог Господарського кодексу України, Кодексу цивільного захисту України, Законів України "Про охорону праці", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів", "Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833, цих Правил, інших нормативних документів, що регламентують питання технічної експлуатації АЗС, їх торгівельної діяльності.
Згідно з пунктом 27 Правил №1442 приймання нафтопродуктів, що доставлені автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) згідно з товарно-транспортними накладними за наявності паспорта якості та декларації про відповідність, реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності у супровідних документах на нафтопродукти, виданих у порядку, установленому законодавством.
Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог посадової інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які затверджуються керівником суб'єкта господарювання.
Пункт 29 Правил №1442 передбачав, що забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі: відсутності на автоцистернах пломб вантажовідправника, їх пошкодження (у разі пломбування автоцистерни) або невідповідності їх відбитку печатки на товарно-транспортній накладній; відсутності свідоцтва про повірку автоцистерни; несправності зливного пристрою автомобільної цистерни; несправності заземлювального пристрою; настання грози; неналежного оформлення або відсутності товарно-транспортної накладної; наявності підтоварної води і механічних домішок у нафтопродуктах; невідповідності якості нафтопродуктів вимогам нормативних документів; відсутності паспорта якості нафтопродукту або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, не зазначені усі показники якості); відсутності серед супровідних документів на нафтопродукти декларації про відповідність, реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927 відповідно до статті 14 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" затверджено "Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив" (Технічний регламент, у редакції, чинній на час реалізації позивачем пального), який встановлено вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив (палива), що виробляються, вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров'я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів.
Технічного регламентом передбачалось:
під час роздрібного постачання (реалізації) палива позначення палив повинне бути розміщено у місцях, доступних для споживача (на паливо-розподільчому обладнанні), а також відображено в розрахункових документах. На вимогу споживача (покупця) продавець повинен надати копію документа про якість (паспорт якості) палива та копію декларації про відповідність (пункт 7);
кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива (пункт 8);
документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку палива; товарний знак підприємства-виробника, його назву та адресу; назву та адресу постачальника (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою (пункт 9);
за екологічними показниками встановлено такі екологічні класи дизельного палива: Євро3, Євро4, Євро5. Дизельне паливо повинно відповідати вимогам, наведеним у додатку 3 до цього Технічного регламенту. Дизельне паливо може містити барвники та речовини-маркери. Можливе додавання до дизельного палива добавок (присадок), добавок на основі метилових/етилових естерів жирних кислот, які не погіршують експлуатаційних показників палива, не впливають негативно на екологічні, енергетичні та економічні показники двигунів, що підтверджено результатами випробувань, та допущені до застосування в установленому порядку (пункт 13).
Відповідно до пп. 4.3.3 ДСТУ 7688:2015 для покращення експлуатаційних показників якості дизельного палива дозволено додавання інших добавок (присадок), які не впливають негативно на екологічні, енергетичні та економічні показники двигунів, що підтверджено результатами випробувань, та допущені до застосування в установленому порядку.
Отже, паспорт якості повинен містити інформацію, зокрема і про вид та кількість добавок (присадок).
Позивачем наданий паспорт якості дизельного палива Екто-ДП-Л-Євро5-В0 від 04.08.2016 №1885 та акт змішування нафтопродуктів №BR-4419 від 04.08.2016, відповідно до яких до ДП Экто-ДП-Л-Євро5-В0 додається багатофункціональна присадка Хайтек-4678.
В паспорті якості дизельного палива Екто-ДП-Л-Євро5-В0 від 04.08.2016 №1885 зазначена дата виготовлення 13.07.2016, а в акті змішування нафтопродуктів №BR-4419 від 04.08.2016 зазначена дата змішування 04.08.2016.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку, що в паспорті якості відсутні інформація про дату 04.08.2016 додання добавок до пального, його змішування, після чого пальне набуло статусу товарного продукту та здійснювалась його реалізація.
Відповідно до Технологічної інструкції удосконалення якості дизельного палива підвищеної якості згідно з ДСТУ 4840:2007 (у редакції, чинній на час змішування та реалізації пального) з метою отримання дизельного палива з торговим знаком "Экто" в умовах ПП "Лукойл-Україна" на нафтобазі в м. Бориспіль, Київської обл. (Технологічна інструкція), удосконалення здійснюється ПІІ "Лукойл-Україна" за допомогою додавання мийного додатку Hitec- 4678.
Розділ 2 Технологічної інструкції визначав характеристики саме виготовленої продукції. Розділ 5 "Контроль технологічного процесу" встановлював " ... виробник палива дизельного підвищеної якості з торговим знаком "Экто" користується даними паспорту заводу-виробника або сертифікаційного протоколу випробувань. Щоквартально виробник проводить аналітичний контроль палива дизельного підвищеної якості з торговим знаком "Экто" в акредитованих випробувальних лабораторіях ..." .
За змістом пінктів 6.3.3 та 6.3.4 Технологічної інструкції, після завершення процесу удосконалення якості палива дизельного установка зупиняється, для цього необхідно здати на лабораторний аналіз паливо дизельне підвищеної якості з торговим знаком "Экто" за всіма показниками ДСТУ 4840:2007. Після отримання паспорту (позитивних результатів випробування), паливо дизельне підвищеної якості з торговим знаком "Экто" вважається товарним продуктом.
Проте, в паспорті якості, який видано на дизельне паливо Екто-ДП-Л-Євро5-В0 вказаний виробник - ТОВ "Лукойл-Волгограднавтопереробка" (Росія, м. Волгоград, вул. 40 років ВЛКСМ, 55). Водночас, на думку суду, враховуючи наведені норми Технічного регламенту та Технологічної інструкції, після змішування пального, його перевірки на відповідність та з метою його продажу як товарного продукту в паспорті мала бути зазначена інформація про змішування пального та відповідного суб'єкта (ПІІ "Амік Україна", адреса потужностей - нафтобаза смт. Бородянка, вул. Привокзальна, 1а) (наприклад, постанова Верховного Суду від 15.05.2020 справа №826/2287/16).
Отже, в паспорті якості на дизельне паливо Екто-ДП-Л-Євро5-В0 зазначено недостовірну інформацію про виробника продукції, оскільки ТОВ "Лукойл-Волгограднавтопереробка" не може вважатися її виробником і не несе відповідальності за вказані паливні продукти.
Також, позивачем надано суду копію декларації про відповідність - ДТ-2406 на паливо дизельне ЕВРО, літнє, сорт С екологічного класу К5 (ДТ-Л-К5), яке відповідає вимогам Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив (для дизельного палива ДП-Л-Евро5-В0). Проте, доказів наявності декларації про відповідність саме на паливо дизельне Экто-ДП-Л-Євро5-В0, отриманого по товарно-транспортній накладній №BR-4419 від 04.08.2016 не надано.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо протиправності накладення стягнень внаслідок не зазначення в документах на пальне виробником ПІІ "Амік Україна", яким здійснювалось змішування пального та його реалізація. Відтак, враховуючи підстави позову, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (платіжне доручення від 08.11.2016 №31114275). Оскільки в задоволенні позову відмовлено, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. З дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Пунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147- VIIІ передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець