ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 липня 2020 року м. Київ № 826/2947/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 грудня 2016 року №0004344000 та №0004354000,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 грудня 2016 року №0004344000 та №0004354000.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що позивачем порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не допускалось, а лише допущено технічну помилку під час заповнення декларації з акцизного податку з січня по травень 2015 року, що на переконання позивача, не вплинуло на розрахунки з бюджетом.
Крім того, позивачем зазначено, що допущення помилок у податковій звітності ним виявлено самостійно та виправлено, про що листами від 21 січня 2016 року та від 15 лютого 2016 року повідомлено контролюючий орган.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у письмових запереченнях проти позову послався на те, що відповідачем проведено перевірку з питання своєчасності сплати акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами перевірки складено акт від 06 грудня 2016 року №0170/26-55-40/2649200113.
Як зазначає представник відповідача, перевіркою було встановлено несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, які задекларовані в деклараціях акцизного податку.
На підставі висновків, викладених в акті, контролюючим органом винесені оскаржувані повідомлення-рішення, які, за твердженнями представника відповідача, є правомірними.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2017 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 18 грудня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві. Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.
Враховуючи викладене, зважаючи на згоду представників сторін, достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 замінено первісного відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, проведено перевірку з питань своєчасності сплати акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у 2015-2016 роках, за результатом якої складено акт перевірки №0170/26-55-40/2649200113 від 06 грудня 2016 року (далі по тексту - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів протягом строків, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
06 грудня 2016 року на підставі вказаного акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №000434400, яким у зв'язку з порушенням вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, позивачу, на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 20% в сумі 40 795,20 грн;
- №000435400, яким у зв'язку з порушенням вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, позивачу, на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 10% в сумі 7 170,10 грн.
Вважаючи, що оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно підпункту16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
У відповідності до статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункти 49.1 та 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом 49.18.1та підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Як закріплено в пункті 223.2 статті 223 Податкового кодексу України платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За змістом пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом.
Зазначена норма кореспондується з підпунктом 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України, згідно з якою суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України).
Як вбачається із наданих доказів, фізичною особою підприємцем у податковій звітності з акцизного податку, за період з січень-травень 2015 року, помилково, у колонці «код показника додатку» неправильно відображено суму акцизного податку, а саме, замість зазначення суми відображеної у додатку 6 до декларації акцизного збору, фактично було зазначено суму обороту акцизної продукції.
В результаті вказаної помилки сума зобов'язання з акцизного збору склала 243 005,70 грн. замість вірної суми 12150,00грн.
Позивачем самостійно виявлено допущення помилок у податковій звітності, у зв'язку із чим направлено до податкового органу листи від 21 січня 2016 року та від 15 лютого 2016 року.
Як вбачається із наданих доказів, відповідачем не здійснено коригування узгоджених сум зобов'язань на підставі самостійно виправлених платником податку помилок, натомість винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Зазначена норма зобов'язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.
Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Тобто цією нормою обмежено право на подачу уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, як наслідок, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, виправлення помилки допущеної у деклараціях з акцизного збору позивачем здійснено в січні 2016 року, в той час, як перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів здійснено лише 06 грудня 2016 року.
Враховуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, понесених позивачем судових витрат у розмірі 1600,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06 грудня 2016 року №0004354000.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06 грудня 2016 року №0004354000.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Літвінова А.В.