09 липня 2020 р. № 400/244/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачів:Військової частини НОМЕР_1 Збройних АДРЕСА_2
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України про визнання протиправними дій щодо невиплати коштів у розмірі 26289,97 грн. та зобов'язання виплатити кошти у розмірі 26289,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою відповідачем у добровільному порядку повернути йому незаконно утриманого грошового забезпечення в розмірі 26289,97 грн., стягнутого в рахунок відшкодування нанесених державі збитків, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 20.01.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що бюджетний 2018 рік був закритий, всі надлишкові кошти повернулись до державного бюджету, у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_2 не може відшкодувати утримані кошти в добровільному порядку. Позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Також зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки рішення про притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця було прийнято командиром Військової частини НОМЕР_2 , а позивач не був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 19.02.2020 року суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 Збройних Сил України.
Військова частина НОМЕР_2 Збройних Сил України подала відзив на позовну заяву, у якому із позовними вимогами не погодився та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд, -
ОСОБА_1 в період з 18.12.2013 р. по 04.01.2019р. проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України.
У Військовій частині НОМЕР_2 згідно з планом роботи Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України за 1 півріччя 2017 року Південним територіальним управлінням внутрішнього аудиту проводився аудит відповідності фінансово-господарської діяльності. Після проведення аудиту було виявлено ряд недоліків та призначені службові розслідування, в ході яких було видано накази про підсумки службових розслідувань від 20.04.217 р. №284 та від 15.06.2017 р. №454, якими встановлено вину посадових осіб військової частини в тому числі і прапорщика ОСОБА_1 та призначено останньому до відшкодування суму переплати у розмірі 8148,53 грн. Вказану суму було в повному обсязі відшкодовано військовій частині НОМЕР_2 шляхом утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з результатами вказаних розслідувань, позивачем у листопаді 2018 року були подані рапорти про проведення повторної перевірки вказаних порушень.
Наказами командиром військової частини НОМЕР_2 від 27.11.2018 р. №370, 371, №372 було призначено три розслідування за фактом «проведеного розслідування в військовій частині НОМЕР_2 в яких було виявлено порушення».
Так, повторним розслідуванням встановлено, що шкода старшиною ОСОБА_1 завдана не була, підстави до притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Відповідно до наказів №68 та 69 від 11.02.2019 р. було наказано здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за грудень 2016 року, у зв'язку з нововиявленими фактами та наказом №70 скасовано пункт 3 наказу №454 від 15.06.2017 р., стосовно матеріальної відповідальності у розмірі 8148,53 грн.
Не дочекавшись виконання вищевказаних наказів, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з письмовою вимогою щодо повідомлення про причини затримки виплат коштів, які підлягають поверненню позивачу, як безпідставно стягнуті.
29.07.2019 р. позивач отримав відповідь військової частини НОМЕР_2 від 22.07.2019 р. за вих. №154/311/106/1223, в якій зазначено, що оскільки бюджетний 2018 рік був закритий, всі надлишкові кошти повернулись до державного бюджету, у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_2 не може відшкодувати утримані кошти в добровільному порядку. Повернення утриманих коштів можливо лише в судовому порядку.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (далі - Положення №243/95).
Відповідно до пункту 2 Положення №243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі підставами та умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1.Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
2. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Отже, щоб притягнути особу до повної матеріальної відповідальності необхідно наявність чотирьох умов, визначених пунктом 13 Положення №243/95, з поміж них - вини у заподіянні шкоди, яка, за вказаним пунктом, може бути у формі умислу або необережності.
Як слідує із змісту наказів командира військової частини НОМЕР_2 №68, №69, №70 від 11.02.2019 р. «Про підсумки розслідування за фактом проведеного розслідування в військовій частині НОМЕР_2 в якому було виявлено порушення», що шкода старшиною ОСОБА_1 завдана не була, підстави до притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.
Також, вищевказаними наказами було скасовано пункт 3 наказу №454 від 15.06.2017 р., стосовно матеріальної відповідальності у розмірі 8148,53 грн. та наказано здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення за грудень 2016 року, у зв'язку з нововиявленими фактами.
Будь-яких інших доказів, які підтверджували б вину позивача у заподіянні шкоди військовій частині НОМЕР_2 , матеріали справи не містять.
Відповідно до складеного відповідачем розрахунку сума яка підлягає поверненню ОСОБА_1 становить 26289,97 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 незаконно утриманого грошового забезпечення в розмірі 26289,97 грн., стягнутого в рахунок відшкодування нанесених державі збитків.
Що стосується посилань відповідача у відзиві про порушення позивачем строків звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу було відмовлено у поверненні коштів листом від 27.07.2019 року № 154/311/106/1223. З позовом щодо порушення його прав позивач звернувся 16.01.2020 року, а саме в межах строку, встановленого законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України (п АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій щодо невиплати коштів у розмірі 26289,97 грн. та зобов'язання виплатити кошти у розмірі 26289,97 грн. - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України (п АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) кошти у розмірі 26289,97 грн.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Збройних Сил України (п АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) кошти у розмірі 26289,97 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України (п/о Аляуди, 3, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн., сплачені відповідно до квитанції від 10.01.2020 №0.0.1576378187.1.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар