Іменем України
10 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2322/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження із врахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», про визнання протиправними та скасування постанов,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла 16 червня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - відповідач, приватний виконавець), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати:
- постанову від 20 травня 2020 року ВП № 62140606 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 26 лютого 2020 року № 677, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою Владиславом Юрійовичем про стягнення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС») заборгованості в розмірі 9735,03 грн,
- постанову про арешт коштів боржника від 20 травня 2020 року ВП № 62140606;
- постанову про стягнення основної винагороди від 20 травня 2020 року ВП № 62140606;
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20 травня 2020 року ВП № 62140606.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 серпня 2013 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» (далі - ПАТ «ПтБ») укладався кредитний договір, відповідно до якого ПАТ «ПтБ» відкривав позивачу картковий рахунок та встановлював на цьому рахунку кредитний ліміт у сумі 4000,00 грн для користування цими коштами. Строк дії кредитного ліміту встановлений договором на 36 місяців. За цим договором позивач належним чином виконувала свої зобов'язання до липня 2014 року, але у зв'язку з початком бойових дій на території Луганської області та припиненням діяльності банків, підприємств, позивач не мала можливості своєчасно виконувати зобов'язання по погашенню заборгованості перед банком. У подальшому позивач неодноразове намагалася з'ясувати куди саме необхідно сплачувати заборгованість перед банком, але цього не вдалося. Більш того стало відомо що діяльність ПАТ «ПтБ» припинено. У період з липня 2014 року по 04 червня 2020 року від представників ПАТ «ПтБ», або інших осіб до позивача не було будь яких звернень щодо суми заборгованості перед банком та її погашення.
Позивач 05 червня 2020 року поштою отримала лист від приватного виконавця, в якому знаходилися оскаржувані постанови.
Позивач зазначає, що всі постанови винесені однією датою та надіслані одночасно. У всіх постановах вказано, що нібито адреса проживання позивача: АДРЕСА_1 . Однак, починаючи з 22 грудня 2012 року позивач зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За адресою, вказаною в оскаржуваних постановах, позивач ніколи не проживала. Також позивач зазначає, що не має ніякого майна у м. Києві.
Посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», позивач зазначає, що у приватного виконавця, діяльність якого поширюється на місто Київ, відсутні правові підстави для прийняття до виконання вказаного виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з фізичної особи, яка проживає в місті Гірське Луганської області та в якої відсутнє майно у місті Києві.
Також позивач зазначає, що у супровідних листах до оскаржуваних постанов приватним виконавцем вказано, крім адреси проживання боржника у м. Києві, адресу проживання у м. Гірське, за якою й направлено оскаржувані постанови. Вказане, на думку позивача, свідчить, що приватному виконавцю добре відомо, що місцем фактичного проживання та перебування боржника є м. Гірське, а не м. Київ. Такі дій, на думку позивача, вчинені приватним виконавцем вчинені в інтересах стягувача, щоб у порушення норм законодавства здійснювати виконавче провадження саме у м. Києві.
Також позивач зауважує, що зазначення відомостей про місце проживання боржника у м. Києві у виконавчому написі нотаріуса, яка не підтверджена ані документами кредитування, ані іншими належними доказами, не може бути належним доказом місця проживання боржника на час відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що приватним виконавцем прийнято виконавчий документ з перевищенням повноважень, тому постанова про відкриття виконавчого провадження носить протиправний характер та підлягає скасуванню.
Оскільки виконавче провадження відкрито приватним виконавцем за відсутності визначених законом підстав, то у приватного виконавця також не було права вчиняти виконавчі дії щодо стягнення з боржника основної винагороди, витрат виконавчого провадження та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, тому такі постанови є також протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 19 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 26-27).
Ухвалою від 01 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); залучено ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача (арк. спр. 33-34).
Відповідачем 07 липня 2020 року за вх. № 26836/2020 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 55-58).
Відповідно до положень частин першої, другої, четвертої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» звернулось до відповідача із заявою від 04 травня 2020 року про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 26 лютого 2020 року № 677, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 9735,03 грн. У виконавчому написі нотаріуса та заяві про примусове виконання рішення вказано місце проживання боржника - АДРЕСА_1 . Тобто, виконавчим документом чітко встановлено, що місце проживання боржника знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.
Приватним виконавцем перевірено виконавчий документ на відповідність вимогам чинного законодавства України та не виявлено жодної з передбачених законом підстав для його повернення стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.
Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Також відповідач зазначає, що вказане у паспорті громадянина України місце реєстрації позивача не є підтвердженням того, що особа проживає за вказаною адресою, не свідчить, що позивач на день відкриття виконавчого провадження проживав у Луганській області, адже норми законодавства вказують на те, що громадяни України мають право вільно пересуватися по території України та вільно обирати місце проживання без офіційної реєстрації.
Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що ним відкрито виконавче провадження із дотриманням вимог чинного законодавства, тому у суду відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов.
Третя особа правом подати пояснення щодо позову не скористалася.
Учасники справи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили (арк. спр. 35, 36, 38).
Керуючись положеннями частини дев'ятої статті 205, частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
З копій виданих на ім'я позивача документів (паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера) судом встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 22 грудня 2012 року зареєстрованим місцем проживання є: АДРЕСА_3 (арк. спр. 6-8).
ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС», код за ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: 04053, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, зареєстровано як юридичну особу, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 липня 2020 року № 1006887566 (арк. спр. 64-65).
Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру приватних виконавців України від 07 липня 2020 року № 19550920200707 Клименко Роман Васильович є приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва, посвідчення приватного виконавця від 30 вересня 2019 року № 0415, офіс приватного виконавця: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, офіс 31 (арк. спр. 54).
Дослідженням матеріалів виконавчого провадження (арк. спр. 41-53) встановлено, що ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» звернулося до приватного виконавця із заявою від 04 травня 2020 року вих. № 1592/ПВ/20 про примусове виконання виконавчого напису від 26 лютого 2020 року № 677, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 , коштів у розмірі 9735,03 грн за кредитним договором від 27 серпня 2013 року № 09410/0007XSGF, укладеним з ПАТ «ПтБ», правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору від 22 лютого 2018 року № 79 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, є ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС».
У заяві про примусове виконання рішення та виконавчому написі нотаріуса вказано, що зареєстрованим місцем проживання боржника є адреса: АДРЕСА_3 , а фактичним місцем проживання - АДРЕСА_1 (арк. спр. 41зв.-42, 44).
Постановою приватного виконавця від 20 травня 2020 року відкрито виконавче провадження № 62140606 з примусового виконання виконавчого напису № 677, виданого 26 лютого 2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 9735,03 грн (арк. спр. 10, 46-47).
У постанові про відкриття виконавчого провадження вказано таку адресу боржника: 02230, м. Київ, вул. Суворова (Троєщина), буд. 1.
Постановами приватного виконавця від 20 травня 2020 року у ВП № 62140606 стягнуто з боржника основну винагороду у сумі 973,50 грн та визначено для боржника розмір мінімальних витрат у сумі 300,00 грн (арк. спр. 14, 16, 48, 49-50).
Згідно з постановою приватного виконавця від 20 травня 2020 року ВП № 62140606 про арешт коштів боржника з метою своєчасного та фактичного виконання виконавчого документа необхідно накласти арешт на рахунки боржника, відкриті в установах банку, а саме: АТ «ОТП БАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «АЛЬФА БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», АТ «ПРИВАТБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ «ПУМБ», враховуючи що приватним нотаріусом накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 11708,53 грн (арк. спр. 12, 53).
Згідно з пошуком поштових відправлень, поштове відправлення, яким боржнику направлено копії постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди отримано позивачем особисто 05 червня 2020 року (арк. спр. 25).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII (тут і надалі посилання на норми Закону № 1404-VIII наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з частинами першою, другою статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта статті 48 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною другою статті 56 Закону № 1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частина третя статті 56 Закону № 1404-VIII).
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини першої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).
Статтею 73 Закону № 1404-VIII визначено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Частиною першою статті 25 Закону № 1403-VIII (тут і надалі посилання на норми Закону № 1403-VIII наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403-VIII приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403-VIII).
Згідно з частиною першою статтею 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина друга статті 31 Закону № 1403-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 31 Закону № 1403-VIII основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 31 Закону № 1403-VIII).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина п'ята статті 31 Закону № 1403-VIII).
Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Статтею 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) визначено, що:
місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік (абзац четвертий);
місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (абзац п'ятий);
довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи (абзац восьмий);
документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (абзац дев'ятий);
документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні (абзац десятий);
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (абзац одинадцятий).
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до абзацу першого пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Абзацами другим-четвертим пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207, регламентовано, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України:
у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2;
у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр). У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VIII визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання. Після відкриття виконавчого провадження приватний виконавець може вчиняти виконавчі дії на всій території України.
Таким чином, місце виконання виконавчих документів законодавцем безпосередньо пов'язано з місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням майна боржника.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17.
Як слідує з вищеописаних матеріалів виконавчого провадження № 62140606, приватний виконавець вказав, що місцем проживання боржника є: 02230, м. Київ, вул. Суворова (Троєщина), буд. 1.
Однак, така інформація суперечить даним паспорта громадянина України позивача, згідно з якими з 22 грудня 2012 року місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
У позовній заяві позивач заперечує обставини щодо свого проживання у місті Києві.
На спростування таких тверджень позивача, приватний виконавець посилається на відомості про місце проживання боржника, вказані у виконавчому написі нотаріуса та у заяві стягувача про примусове виконання рішення.
Однак, суд відхиляє такі докази як недопустимі, оскільки згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, у розумінні Закону № 1382-IV, ані заява про примусове виконання рішення, ані виконавчий напис нотаріуса не є документами, що підтверджують місце реєстрації, проживання чи перебування особи.
Крім того, вказані документи не містять інформації, на підставі яких доказів до них внесені відомості, що місцем проживання боржника є місто Київ, а не місто Гірське, як вказано у виданому на ім'я позивача паспорті громадянина України.
Більш того, суд зауважує, що підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса від 26 лютого 2020 року № 677 став кредитний договір від 27 серпня 2013 року № 09410/0007XSGF, укладений між ПАТ «ПтБ» та ОСОБА_1 , в якому вказано адресу реєстрації та адресу для листування ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 (арк. спр. 18-19, 42-43).
Зважаючи на вищевикладене, виконавчий напис нотаріуса та заява про примусове виконання рішення не є доказами, що позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки позивачем надано суду належний та допустимий доказ, що місцем проживання позивача на час відкриття виконавчого провадження є місто Гірське, суд дійшов висновку, що інформація про місце проживання позивача у місті Києві, вказана приватним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не відповідає дійсності.
Відповідно, судом встановлено, що місце проживання позивача не розташоване у виконавчому окрузі, в межах якого приватний виконавець Клименко Р.В. має право приймати до виконання виконавчі документи та вчиняти виконавчі дії.
Також позивач зазначає, що не має будь-якого майна, місцем розташування якого є місто Київ.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування таких тверджень позивача.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що приватним виконавцем з перевищенням наданих йому повноважень та всупереч положень Законів № 1403-VIII та № 1404-VIII прийнято до виконання виконавчий напис від 26 лютого 2020 року № 677, здійснений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь юридичної особи ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 9735,03 грн, та відкрито виконавче провадження ВП № 62140606, з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, адже відсутня жодна з підстав, визначених законом для відкриття виконавчого провадження на території міста Києва. Крім того, суд вважає, що з наданих стягувачем документів приватному виконавцю було відомо, що місце проживання позивача (боржника) не належить до його виконавчого округу.
Правову позицію, що прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності у нього достовірної інформації про місце проживання боржника в іншому виконавчому окрузі свідчить, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята приватним виконавцем поза межами наданих йому повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, висловлено Верховним Судом у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 580/3311/19.
Твердження відповідача, що Законом № 1404-VIII не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, не змінює встановлених судом обставин, що приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ, місце виконання якого не знаходиться у виконавчому окрузі, на який поширюються повноваження відповідача.
За таких обставин суд погоджується з твердженнями позивача, що постанова приватного виконавця від 20 травня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 62140606 є протиправною та підлягає скасуванню.
Наслідком протиправного відкриття виконавчого провадження, є протиправність всіх вчинених у такому виконавчому провадженні виконавчих дій, у тому числі й: про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду вказаного адміністративного позову сплачений судовий збір у загальній сумі 3363,20 грн, що підтверджено квитанціями від 12 червня 2020 року та від 24 червня 2020 року (арк. спр. 5, 30).
Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3363,20 грн з приватного виконавця.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (місце проживання є: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, офіс 31, РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» (місцезнаходження: 04053, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, код за ЄДРПОУ 39508708), про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 20 травня 2020 року ВП № 62140606 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 26 лютого 2020 року № 677, здійсненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 9735,03 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 20 травня 2020 року ВП № 62140606 про арешт коштів боржника.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 20 травня 2020 року ВП № 62140606 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 20 травня 2020 року ВП № 62140606 про стягнення з боржника основної винагороди.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3363,20 грн (три тисячі триста шістдесят три гривні 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Пляшкова