Іменем України
10 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1857/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги (недоїмки),
08 травня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2020 року № Ф-5 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13473,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 06 березня 2020 року отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2020 року №Ф-5.
Зі змісту документу слідує, що позивач не сплатила єдиний внесок у сумі 13473,90 грн, чим порушила Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У встановленому законом порядку позивач оскаржила вимогу до ДПС України.
17 квітня 2020 року позивач отримала Рішення про результати розгляду скарги, яким вимогу залишено без змін, а скаргу без задоволення.
З посиланням на норми Конституції України, п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, Розпорядження КМУ № 1275-р від 02 грудня 2015 року, позивач вважає, що вимога є протиправною.
28 травня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позов Головного управління ДПС у Луганській області (арк. спр. 21-22) в якому зазначено, що позивач зареєстрована, як суб'єкт господарювання Старобільською райдержадміністрацією 30 січня 2004 року № 04051632Ф0161960, адреса: вул. Лангенмака (Рози Люксембург), 101/1, м. Старобільськ, Луганська область.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності - фізичної особи, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 .
Станом на 20 лютого 2020 року позивач допустила заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 13473,90 грн, що підтверджується даними картки особового рахунку платника.
Відповідно до абз.5 п. 3 розділу VI Наказу № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Заборгованість складалась зі сплати єдиного соціального внеску по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) у сумі 13473,90 грн.
Таким чином, відповідач на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5 від 20 лютого 2020 року на суму заборгованості 13473,90 грн, яку направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-ІХ від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464 виключено.
Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року.
Позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконували покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
Вищезазначене свідчить, що відповідач на підставі даних картки особового рахунку платника, правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5 від 20 лютого 2020 року на суму заборгованості 13473,90 грн, яка є законною, обґрунтованою та підлягає виконанню.
Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 13 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 12-13).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями документів, а саме: паспортом громадянина України (арк. спр.7-8), карткою платника податків (арк. спр. 8 зв.б.).
Згідно ідентифікаційних даних позивача зареєстровано як фізичну особу-підприємця, яка перебуває на податковому обліку в Старобільській ДПІ Головного управління ДПС у Луганській області (арк. спр. 38-39).
Згідно з даними інтегрованої картки за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 29 лютого 2020 року за позивачем обліковується недоїмка по сплаті єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність сумі 13473,90 грн (арк.спр. 25).
Відповідно розрахунку боргу з єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців: за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 25 травня 2020 року залишок непогашеного грошового зобов'язання позивача складає 13473,90 грн (арк. спр. 24).
20 лютого 2020 відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5 в якій зазначено, що сума боргу позивача станом на 31 січня 2020 року становить 13473,90 грн, у тому числі, недоїмка - 13473,90 грн (арк. спр. 27)
Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5 від 20 лютого 2020 року вручена особисто позивачу 06 березня 2020 року (арк. спр. 27).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI) та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI ).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з частиною другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669, яким, крім іншого, внесені зміни до № 2464-VI та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Отже, позивач, на підставі вище наведеної норми, звільнявся від відповідальності за невиконання вимог щодо своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції саме за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.
Законом України “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи” № 440-IX від 14 січня 2020 року (далі - Закон № 440-ІХ) пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.
Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 травня 1997 року № 1-рп/1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вищевикладене судом встановлено що, на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI діяв, разом з цим на час формування спірної вимоги про сплату боргу (13 лютого 2020 року), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок) втратила чинність.
Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконували покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених статтею 6 цього Закону.
Посилання представника позивача, що під час формування спірної вимоги відповідачем враховано минулі періоди, під час яких діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI, суд вважає безпідставними, оскільки зазначена норма тимчасово визначала право позивача не виконувати обов'язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від вказаного обов'язку повністю.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі № 360/1546/19.
Твердження позивача, що недоїмка, яка виникла у платника податків єдиного внеску, які перебувають в органах доходів та зборів, розташованих на території населених пунктів де проводиться антитерористична операція, визнається безнадійною та підлягає списанню, суд вважає безпідставним з мотивів викладених в рішенні.
Суд наголошує, що норми Закону № 2464-VI тимчасово звільняли платників податків від обов'язку сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.
Згідно частини першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги (недоїмки) від 20 лютого 2020 року № Ф-5 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Т.В. Смішлива