10 липня 2020 року м. Київ №320/1818/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невірного розрахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України;
- зобов'язати відповідача виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 в сумі 10051,81 грн та за весь час прострочення три проценти річних, яка складає 301,54 грн, всього виплати 10353,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати довідку про отримання пенсії за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 та нарахувати за даний період додаткову пенсію по інфляції, а також згідно статті 625 Цивільного кодексу України три відсотки річних від простроченої нарахованої суми індексу інфляції. Розглянувши заяву позивача, відповідач відмовив в такому перерахунку. На думку позивача, такі дії відповідача звужують його права як пенсіонера та рівень соціальної захищеності. Та оскільки відповідач є боржником, то зобов'язаний нарахувати та сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочення у розмірі 10051,81 грн, а також 3% річних від просроченої суми у розмірі 301,54 грн, а всього нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 у розмірі 10353,25 грн.
Згідно з ухвалою від 03.03.2020, суд відкрив провадження в адміністративній справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначив судове засідання, також, згідно з даною ухвалою суд звільнив позивача від сплати судового збору за звернення з даною позовною заявою до суду.
Відповідач подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки Пенсійний фонд нарахував пенсію позивачу відповідно до положень законодавства України. Також, зазначив, що підстави для виплати індексації пенсії з урахуванням показника індексу інфляції за період з 01.01.2014 року по 31.12.2018 відсутні, оскільки призначена пенсія позивачу більша за прожитковий мінімум встановлений законодавством.
У судовому засіданні 31.03.2020 суд прийняв рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, про що постановив протокольну ухвалу.
Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 19.09.1996 (том 1, а.с. 5).
Позивач має статус особи, яка постраждала від наслідків аварії Чорнобильської катастрофи категорії 4, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (том 1, а.с.7).
Згідно з пенсійним посвідченням від 24.04.2019 серії НОМЕР_3, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком (том 1, а.с. 6).
Позивач звертався до відповідача, в якій просив видати довідку про отримання пенсії по місяцях за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 , а також нарахувати йому недоотриману додаткову пенсію по інфляції за цей же період, та нарахувати і виплатити 3% річних від просроченої цієї нарахованої суми по індексу інфляції (том 1, а.с. 12).
На зазначену заяву позивача відповідач надав відповідь у листі від 25.09.2019 №1000/П-01, в якому повідомив позивачу про те, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що згідно з чинним законодавством розмір пенсії позивача встановлено вірно. Позивача повідомлено про те, що індексація пенсій здійснюється непрацючим пенсіонерам у межах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (для розрахунку індексації розраховується із суми 949,00 грн). Індексація проводиться автоматизованим способом за наявною інформацією, що міститься у матеріалах пенсійної справи та електронній базі даних одержувачів пенсії.
Також, відповідач звернув увагу на те, що не підлягають індексації пенсії, у складі яких є доплата до прожиткового мінімуму, тобто коли розмір пенсії обчислений відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням сажу та заробітної плати є меншим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, відповідач зазначив, що до загального розміру пенсії входить доплата до прожиткового мінімуму, яка становить 01.2014 року - 263,84 грн, 09.2015 року - 388,84 грн, 05.2016 року - 444,84 грн, 12.2016 року - 561,84 грн, 05.2017 року по 09.2017 року - 626,84 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.06.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1078), Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2019 році", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі - Порядок №124).
У статтях 1, 2, 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016) і 103 відсотка (після 01.01.2016). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (ст. 6 Закону №1282-XII).
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).
У пункті 3 Порядку №1078 визначено перелік грошових доходів громадян, одержаних в гривнях на території України, які не мають разового характеру, проте не відносяться до об'єктів індексації. До них, зокрема, належать соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону №1058-IV, додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що якщо при здійсненні особі перерахунку пенсії за віком перерахований розмір пенсії не досягав до мінімального розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законодавством на відповідний рік, і особі було призначено доплату до прожиткового мінімуму, тобто мало місце застосування положень абзацу першого частини першої статті 28 Закону №1058-IV, то індексація пенсії такої особи не здійснюється, виходячи з положень пункту 3 Порядку №1078.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року по справі №686/23517/15-а.
Абзацом першим частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Індексація пенсій, згідно з статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
Бюджет Пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
У рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №124).
Також, зазначеною Постановою встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
У разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії , зазначеного в цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків.
Пунктом 3 Порядку №124 встановлено одноразову доплату до пенсії особам, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 січня 2019 року та збільшеного на коефіцієнт 1,61.
Одноразова доплата до пенсії проводиться для осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, мають страховий стаж, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону, а також для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 41 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, розмір пенсій яких з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та доплати, передбаченої абзацом третім пункту 2 цієї постанови) станом на 1 березня 2019 р. не перевищує мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною другою статті 28 Закону.
Виплата одноразової доплати до пенсії проводиться рівними частинами у березні та квітні 2019 року.
Відповідно до пункту 5 Порядку №124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до пункту 4 Порядку №124 у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, та дата перерахунку пенсій визначаються щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж становить 32 роки 7 місяців 13 днів.
Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018.
Суд встановив, що за період з січня 2014 року по грудень 2018 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становив у межах 949,00 грн - 1497,00 грн.
Із довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії випливає, що позивач отримав пенсію:
- з 01.01.2014 по 31.01.2014: у розмірі 1124,84 грн щомісяця;
- з 01.01.2015 по 31.12.2015: у розмірі 1124,84 грн з січня по вересень, 1364,44 грн за жавтень та 1244,64 грн за листопад - грудень;
- з 01.01.2016 по 31.12.2016: у розмірі 1244,64 грн з січня по квітень, у розмірі 1300,64 грн з травня по листопад, у 1417,64 грн за грудень;
- з 01.01.2017 по 31.12.2017: у розмірі 1417,64 грн з січня по квітень, у розмірі 1482,64 грн з травня по вересень, у розмірі 1680,87 грн з жовтеня по грудень;
- з 01.01.2018 по 31.12.2018: у розмірі 1680,87 грн з січня по березень, у розмірі 1685,66 грн з квітня по грудень.
Таким чином, розмір пенсії позивача є більшим від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у період, оскаржуваний позивачем.
Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Згідно з пунктом 3 Порядку №1078, до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
Таким чином, якщо призначена сума пенсії не досягає мінімального прожиткового рівня, пенсіонеру здійснюється доплата до мінімального розміру пенсії і мінімального прожиткового рівня для непрацездатних осіб та індексація не сплачується.
Суд встановив, що розмір пенсії позивача є більшим від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного у оспорюваний період.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, з аналізу даної норми ввипливає, що законодавством не передбачено інших видів пенсії, зокрема, додаткової пенсії з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати додаткової пенсії є безпідставними та необґрунтованими.
Також суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи свої вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити додаткову пенсію по інфляції та три відсотки річних, позивач керується нормами частини другою статті 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, проаналізувавши зміст наведеної норми, суд вважає, що передбачене нею нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах, а тому дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, не поширюється на правовідносини, які є предметом спору у даній справі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово висловлювався Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 12.11.2018 у справі №826/22868/15 та від 08.11.2019 у справі №826/22865/15.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Басай О.В.