09 липня 2020 року справа №320/4244/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок мені, ОСОБА_1 , додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, та щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01 січня 2014 р. по 02 серпня 2014 р. включно відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи IV категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримуває пенсію за віком, додаткову пенсію, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та щомісячну доплату, як непрацюючий пенсіонер до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення.
Крім того, ОСОБА_1 дізналась, що додаткова пенсія, встановлена положеннями Закону №796 не нараховувалась у розмірах, встановлених положеннями ст. 51 цього Закону у редакції, яка діяла на момент права на отримання пенсії, а також не нараховувалась щомісячна доплата, як непрацюючему пенсіонеру до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановлену ч. 2 ст. 39 цього Закону за період з 01.04.2014 по 02.08.2014.
Позивач вказує, що прикінцевими положеннями Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014 року № 719-VII (далі також - Закон № 719) не визначено будь-яких обмежень щодо застосування положень ст. 39, 51 Закону № 796. Лише Законом України від 31.07.2014 № 1622 "Про внесення змін до Закону України Про державний бюджет на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.201, розділ Прикінцеві положення Закону № 719 доповнено п. 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Тому з 01.01.2014 по 02.08.2014 позивач має право на пенсії у розмірі, який встановлено ст.ст. 39, 51 Закону № 796 у редакції, яка діяла на момент виникнення права на отримання пенсії та доплати на неї.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Зазначив, що нова редакція ст.ст. 39, 51 Закону №796, що почав діяти з 01.012015 не містить норму, яка б передбачала відповідний ромір пенсії - додаткову пенсію в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії у розмірі мінімальної заробітної плати.
Відповідач додатково наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду з відповідними вимогами, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Крім того, зазначає, що з жовтня 2020 року по 2011 року пенсія ОСОБА_1 виплачувалася згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №2-9793, у листопаді 2011 виплачено доплати до пенсії на виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №2а-31612/2010.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом №1 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області 31.05.1997. Знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 12.05.1997 отримує пенсію за віком, яку з з 01.01.2004 перераховано відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
З наданих суду доказів вбачається, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4-ї категорії, що підтверджується посвідченням від 23.02.1993 серії НОМЕР_2 .
10.03.2020 позивач звернулася до відповідача з відповідними вимогами про перерахунок пенсії та доплат за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, однак отримала відповідь (лист від 27.03.2020 №1543-3189/к-02/8-1000/20), що положення ст.ст. 39, 51 Закону №796 застосовуються у порядку та розміріах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на поточний рік.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до положень ст. 49 Закону №796, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ст. 39 Закону №796, громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно з ст. 51 Закону №796 Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою ст. 39 Закону №796, чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, тобто на 1 мінімальну заробітну плати.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 № 3491-VI (далі - Закон № 3491) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 51 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011).
Відтак, Законом № 3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 51 Закону № 796, розміри основної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також доплат до пенсії.
На виконання п. 7 Закону № 3491 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 був затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-VI (набрав чинності 01.01.2012), п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI (набрав чинності 01.01.2013), установлено, що норми і положення ст. 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно з абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Однак з 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон №719) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 39, 51 Закону № 796. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок).
Враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796 над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також доплат до пенсії, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст.39, 51 Закону № 796.
Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014, розділ Прикінцеві положення Закону № 719 доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З 03.08.2014 Законом № 796 Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 51 Закону № 796, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року відповідач повинен нараховувати та виплачувати пенсію та доплати позивачу в розмірі, визначеному ст. 39, 51 Закону № 796, а не Порядком.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2016 (справа № 285/4300/14-а) та Верховного Суду від 21.02.2018 (справа № 619/2262/17).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що всупереч вказаному, відповідачем в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 здійснювалася виплата основної та додаткової пенсії, а також доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, позивачу у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що на переконання суду є протиправним.
Щодо твердження відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом власністю, майном.
Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпеченене без дискримінації за будь-якою ознакою.
В ст.ст. 1, 3 та 8 Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 46 Основного Закону також встановлено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття
Згідно з ст.ст. 22, 64 Конституції України, право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях №8-рп/2013 і № 9-рп/2013 від 15.10.2013, суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань, тому адміністративний позов, що стосується пенсійних виплат, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справах №2-9793 та 2а-31612/20, оскільки вважає його безпідставним та таким, що не має відношення до даного спору, в той час як наведені вище зміни в законодавстві є самостійною підставою для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Частиною 1 статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, та щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01 січня 2014 р. по 02 серпня 2014 р. включно відповідно до статей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адмінстративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскарження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Щавінський В.Р.