Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 липня 2020 р. Справа№200/2143/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А.,
при секретарі - Гуменній В.П.,
за участю:
представника позивача - Власенка І.В.,
представника відповідача - Вовченка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року. Представник позивача вважає висновки Головного управління ДПС у Донецькій області , які викладені в акті перевірки такими, що не відповідають дійсності, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення№ 000120510 від 13.02.2020 року таким, що порушує норми чинного законодавства, з огляду на наступне.
По-перше, стосовно встановленого відповідачем порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198, п.201, п.201.10 ст.201, п.208.2 ст. 208 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 196 530,00 грн та відсутності обов'язкової реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку із отриманням компенсації вартості орендної плати за землю, від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ», позивач вказує наступне. Так, на думку позивача, операція з отримання орендодавцем від орендаря компенсації з оплати земельного податку не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, якщо така оплата відшкодовується орендодавцю за окремим договором та не включається орендарем до складу орендної плати. Сума таких коштів оплачується орендарем у вигляді відшкодування орендодавцю оплати земельного податку та не включається орендодавцем до бази оподаткування податком на додану вартість.
У зв'язку з вищенаведеним, позивач вважає, що ним правомірно не було виписано та не було зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на компенсацію орендної плати, тому і нарахування штрафних санкцій відповідачем було незаконним.
По-друге, щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» приписів Податкового кодексу України у зв'язку з не включенням до бази оподаткування податком на додану вартість вартості товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 487 001,75 грн, позивач зазначає наступне.
Так, вказані ТМЦ було придбано у листопаді 2016 року на суму 1 430 526,74 грн та у липні 2017 року на суму 353 875, 36 грн. Суми податку на додану вартість було включено до складу податкового кредиту у відповідних періодах на підставі податкових накладних, складених постачальником - ТОВ «ГІРНИЧІ МАШИНИ - ДРМЗ».
У вересні 2018 року постійно діючою комісією було встановлено, що у зв'язку з тривалим зберіганням, частина запасів, що обліковується на складах позивача, втратила свою якість та підлягає уцінці. У зв'язку з цим, комісією було винесене рішення про проведення уцінки даних ТМЦ на 95%, про що складено акт огляду ТМЦ від 03.09.2018 року. Рішення про уцінку було оформлено наказом № 98 від 29.09.2018 року «Про уцінку ТМЦ по складу № 661».
У подальшому у Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» з'явилася можливість використати вищенаведені ТМЦ в господарській діяльності, а саме під час проведення капітального ремонту секцій механізованого кріплення ДМ для ВСП ШУ «Добропільське» (замовлення № НОМЕР_1 для замовника ТОВ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ»).
В свою чергу, база оподаткування робіт з капітального ремонту секцій механізованого кріплення була визначена виходячи з вартості таких робіт, яку було узгоджено в договорі № 10/08-2 від 10.08.2018 року, укладеному із замовником ТОВ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ». Вказане, на думку позивача, є цілком правомірним.
Однак, на думку позивача, висновки, які зроблені в Акті перевірки за вищенаведеним питанням, не відповідають діючим нормам податкового законодавства, та ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях представників контролюючого органу, які не враховують правил ведення бухгалтерського обліку, встановлених діючими П(С)БУ, а також є такими, які зроблено внаслідок ігнорування документальних підтверджень факту використання ТМЦ в ході проведення ремонту секцій.
З огляду на вищевикладене, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» вважає податкове повідомлення- рішення в цій частині також протиправним.
Щодо іншого порушення вимог податкового кодексу, а саме не визначення податкового зобов'язання за операцією з постачання послуг нерезидентом, місце надання яких є митна територія України, в результаті чого відбулось заниження податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 1 724 623,00 грн., позивач звертає увагу на наступне.
Так, у випадку якщо послуги перевезення надаються перевізником (нерезидентом), що не має постійного представництва на митній території України, то операції з постачання таких послуг не підпадають під об'єкт оподаткування податком на додану вартість (незалежно від того, замовнику-резиденту чи замовнику-нерезиденту надаються такі послуги).
Крім того, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, який був укладений позивачем, не передбачає сплату окремої винагороди експедитору понад суму вартості безпосередніх послуг з перевезення вантажу та інших допоміжних послуг, то база оподаткування ПДВ, яку має визначити отримувач таких послуг, відсутня.
З огляду на наведене, позивач вважає протиправними висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки.
Враховуючи вищевикладене, позивач простить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року.
Представник відповідача проти позову заперечував, з огляду доводів наданого до суду відзиву на позов в контексті того, що висновки перевірки про порушення позивачем законодавства належним чином зафіксовано в акті перевірки, а спірне податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим.
В свою чергу зазначив, що позивачем протиправно не складено та не зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з сум компенсації понесених витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку, вартості товарно-матеріальних цінностей та податкових зобов'язань за операцією постачання послуг нерезидентом, місце надання яких є митна територія України. Вказане призвело до заниження податкових зобов'язань платника податків.
02 березня 2020 року суд прийняв до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року та відкрив провадження у справі № 200/2143/20-а. Суд визначив, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 15 год 30 хв 25 березня 2020 року.
Ухвалою від 25 березня 2020 року суд клопотання представника позивача та представника відповідача про відкладення підготовчого засідання задовольнив. Відклав підготовче засідання у адміністративній справі до 12 год 00 хв 29.04.2020 року.
У підготовчому засіданні, що відбулось 29 квітня 2020 року, суд витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод», а також у Головного управління ДПС у Донецькій області додаткові докази. Оголосив перерву у підготовчому засіданні по адміністративній справі до 10-00 години 20.05.2020 року та продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі - на тридцять днів з ініціативи суду.
20.05.2020 року суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 11 червня 2020 року.
Ухвалою від 11.06.2020 року суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі та призначив судовий розгляд по суті на 12 годину 00 хвилин 23.06.2020 року.
23.06.2020 року суд у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження, - відмовив та відклав судове засідання у адміністративній справі до 15 год 00 хв 08.07.2020 року.
У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, а представник відповідача просив відмовити у їх задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 37295825) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 07.10.2010 року за адресою: 84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 7 (т.1 а.с.229-231).
Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.
Суд звертає увагу, що Головне управління ДПС у Донецькій області є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, а отже згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний здійснювати адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Згідно з наказом Головного управління ДФС у Донецькій області № 1434 від 06.08.2019 року, повідомлення на проведення перевірки від 06.08.2019 року № 345 та направлень від 06.08.2019 року № 1843, № 1844, № 1845, № 1846, № 1847 та від 21.08.2019 року № 2063 було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2019 року (т.1 а.с.10-17).
Порушення, встановлені під час перевірки, знайшли своє відображення в Акті перевірки № 99/05-99-05-10/37295825 від 18.10.2019 року (далі - Акт перевірки, т. 1 а.с.18), зокрема:
1. п.п. в) пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. а, б) п.185.1 ст.185, пп. ж) п.186.3 ст.186, абзацу 3 п.187.8 ст.187, ст.187, абзацу 2, 3 п.188.1 ст.188, п.189.1, п.189.9 ст.189, ст.189, п.190.2 ст.190, пп. г) п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.208.2, п.208.3 ст.208 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 547 512, 00 грн., у тому числі за липень 2016 року в сумі 15 106, 00 грн., за серпень 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за вересень 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 31 133, 00 грн., за листопад 2016 року в сумі 322 713, 00 грн., за грудень 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за січень 2017 року в сумі 17 728, 00 грн., за лютий 2017 року в сумі 17 727, 00 грн., за березень 2017 року в сумі 17 728, 00 грн., за квітень 2017 року в сумі 17 727, 00 грн., за травень 2017 року в сумі 17 728, 00 грн., за червень 2017 року в сумі 17 727, 00 грн., за серпень 2018 року в сумі 1 037 454, 00 грн., за грудень 2018 року в сумі 687 169, 00 грн., за травень 2019 року в сумі 297 400, 00 грн;
2. порушення п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.208.2 ст.208 Податкового кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» на дату виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання товарів/послуг не склало на такі операції податкові накладні та не здійснило обов'язкову реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) протягом граничного строку, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в Єдиному реєстрі податкових накладних всього на загальну суму ПДВ у розмірі 2 547 512 грн., у тому числі за липень 2016 року в сумі 15 106, 00 грн., за серпень 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за вересень 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 31 133, 00 грн., за листопад 2016 року в сумі 322 713, 00 грн., за грудень 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за січень 2017 року в сумі 17 728, 00 грн., за лютий 2017 року в сумі 17 727, 00 грн., за березень 2017 року в сумі 17 728, 00 грн., за квітень 2017 року в сумі 17 727, 00 грн., за травень 2017 року в сумі 17 728, 00 грн., за червень 2017 року в сумі 17 727, 00 грн., за серпень 2018 року в сумі 1 037 454, 00 грн., за вересень 2018 року в сумі 514 727, 00 грн., за жовтень 2018 року в сумі 172 442, 00 грн., за січень 2019 року в сумі 297 400, 00 грн.
На підставі акту перевірки, Головним управлінням ДПС у Донецькій області було винесено, зокрема, податкове повідомлення - рішення № 000158510 від 11.11.2019 року про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму 1 257 032, 00 грн.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням № 000158510 від 11.11.2019 року позивач подав скаргу № 100 від 21.11.2019 року до Державної податкової служби України (т.1 а.с.92-100).
За результатами розгляду вищевказаної скарги рішенням Державної податкової служби України № 2506/6/99-00-08-05-01-06 від 21.01.2020 року податкове повідомлення -рішення № 000158510 від 11.11.2019 року підлягало скасуванню в частині застосування штрафних санкцій за не складання та не реєстрацію податкових накладних за липень, жовтень, листопад, грудень 2016 року. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін (т.1 а.с.101-120).
Враховуючи часткове скасування податкового повідомлення - рішення № 000158510 від 11.11.2019 року, Головним управлінням ДПС у Донецькій області було винесено нове податкове повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року, згідно з яким встановлено відсутність складання та реєстрації позивачем податкових накладних на суму 2 128 388, 00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % у сумі 1 064 194, 00 грн (т.1 а.с.7-9).
Натомість, вважаючи протиправним винесене податкове повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Суд зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) згідно з абзацом першим п.120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України, а саме 50 % від виявленого органом державної податкової служби заниження податкового зобов'язання, по якому відсутнє складання та реєстрація податкових накладних в ЄРПН за звітний податковий період, з урахуванням строку давності згідно з п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України.
Так, суд зазначає, що штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної (далі - ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), визначені ст. 120-1 Податкового кодексу, накладаються на платника податків, який зобов'язаний їх реєструвати (крім ПН, що не надається отримувачу та складеної за операціями, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
Відсутність реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України, які зазначені у податковому повідомленні-рішенні за результатами перевірки контролюючих органів, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 % суми податкових зобов'язань з ПДВ, зазначеної у такій ПН/РК або суми ПДВ, нарахованої за операцією з постачання товарів/послуг, якщо ПН на таку операцію не складено.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спірне податкове повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року винесене внаслідок встановлених під час проведеної відповідачем перевірки трьох груп порушень податкового законодавства. А саме: не оподаткування ПДВ компенсації понесених витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку, не включення до бази оподаткування ПДВ вартості товарно-матеріальних цінностей та не визначення податкових зобов'язань за операцією постачання послуг нерезидентом, місце надання яких є митна територія України.
Вважаючи правомірним не включення до бази оподаткування сум компенсації понесених витрат зі сплати орендної плати, вартості товарно-матеріальних цінностей, а також податкових зобов'язань за операцією постачання послуг нерезидентом, місце надання яких є митна територія України, позивач не склав та не зареєстрував у ЄРПН вказані податкові накладні.
З огляду на наведене, суд вважає за доцільне дослідити правомірність податкового повідомлення-рішення саме в розрізі встановлених порушень, які і призвели до відсутності реєстрації податкових накладних.
По-перше, контролюючим органом встановлено не оподаткування Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» податком на додану вартість компенсації понесених витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку, та, як наслідок, відсутність складання та реєстрації податкової накладної.
Згідно з висновками акту перевірки позивачем на порушено вимоги пп. а, б) п.185.1 ст.185, ст.187, абзацу третього п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
Так, підприємством не включено до бази оподаткування податком на додану вартість суму наданих послуг у розмірі 982 650,76 грн та суму коштів, отриману в періоді, що перевіряється, у зв'язку із компенсацією вартості товарів, робіт, послуг, від покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ» по договору від 17.02.2015 року № КДРМЗ/6-15 А, укладеному на компенсацію вартості послуг з надання доступу до об'єктів нерухомого майна, вартість яких визначена у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 140 000 кв.м., на якій розташовані такі об'єкти нерухомого майна, що було продане покупцю Товариству з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ».
В результаті вказаного було встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 196 530, 00 грн., у тому числі за липень 2016 року в сумі 15 106, 00 грн., за серпень 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за вересень 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 8 163, 00 грн., за листопад 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за грудень 2016 року в сумі 16 724, 00 грн., за січень 2017 року в сумі 17 728, 00 грн., за лютий 2017 року в сумі 17 727, 00 грн., за березень 2017 року в сумі 17 728, 00 грн., за квітень 2017 року в сумі 17 727, 00 грн., за травень 2017 року в сумі 17 728, 00 грн., за червень 2017 року в сумі 17 727, 00 грн.
Суд звертає увагу, що між Приватним акціонерним товариством «Дружківський машинобудівний завод» та позивачем було укладено договір № 382/14 від 26.12.2014 року, у відповідності до якого у зв'язку з укладанням між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна до моменту оформлення позивачем права користування земельною ділянкою площею 105,465 6 га, що розташована за адресою: м. Дружківка. вул. Леніна,7, позивач зобов'язаний щомісячно компенсувати ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» орендну плату за користування земельною ділянкою (т.1 а.с.125).
В подальшому, 16.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу частини нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Дружківка, вул. Леніна,7.
Договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 16.02.2015 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1096.
Згідно з п.12 даного договору покупець до моменту оформлення права користування земельною ділянкою площею 140 000, 00 кв.м, щомісячно до 10 числа наступного за звітним зобов'язаний компенсувати продавцю орендну плату (т.1 а.с.121-123).
У зв'язку з продажом позивачем частини нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ», позивачем було укладено договір № КДРМЗ/6-15А від 17.02.2015 року на компенсацію орендної плати за землю орієнтовною площею 140 000, 00 кв.м., згідно з яким позивач щомісячно надає рахунок Товариству з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ» на сплату компенсації орендної плати за землю (т.1 а.с.124).
В матеріалах справи наявні рахунки-фактури про виставлення вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ» щодо сплати на користь позивача орендної плати за землю за період з вересня 2016 року по червень 2017 року (т.1 а.с.131-140).
Разом з тим, господарський суд Донецької області рішенням від 14.09.2017 року стягнув вищевказані суми орендної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ» на корить позивача, у зв'язку з їх невчасною сплатою (т.1 а.с.127-130).
Суд зазначає, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.
Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Отримання платником податку компенсації понесених ним витрат зі сплати земельного податку від власника нерухомості, що розташована на земельній ділянці, стосовно якої не переоформлено договір оренди з уповноваженим органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (до дати підписання договору оренди земельної ділянки такого уповноваженого органу безпосередньо з новим власником нерухомості), не є оплатою вартості послуг для цілей оподаткування ПДВ.
Таким чином, отримання коштів платником податку від нового власника нерухомості як компенсації понесених витрат зі сплати земельного податку за земельну ділянку державної або комунальної власності, на якій розташована така нерухомість, не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Дійсно, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач не був орендарем земельної ділянки, за адресою: м. Дружківка, вул. Леніна,7 (т.2 а.с.20-218).
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору між Приватним акціонерним товариством «Дружківський машинобудівний завод» та позивачем № 382/14 від 26.12.2014 року, останній був зобов'язаний щомісячно компенсувати ПАТ «Дружківський машинобудівний завод» орендну плату за користування земельною ділянкою.
Суд зазначає, що незважаючи на те, що юридично Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» і не було платником земельного податку, підприємство фактично мало обов'язок його сплати.
Разом з тим, приписами Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то діє презумпція правомірності рішень платника.
Крім того, суд зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
Разом з тим, жодних доказів надання послуг за вказаним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ» та позивачем № КДРМЗ/6-15А від 17.02.2015 року від контролюючого органу до суду надано не було.
Водночас, карткою обліку платника податків підтверджено, що орендна плата за земельну ділянку за адресою: м. Дружківка. вул. Леніна,7 була сплачена (т.2 а.с. 174-203).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що не включення позивачем до бази оподаткування ПДВ компенсації вартості орендної плати за землю, від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньоторговельна фірма «УКРМЕТЕКСПОРТ» за договором від 17.02.2015 року № КДРМЗ/6-15А є цілком правомірним, а висновки контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, є помилковими.
З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними накладення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за вищевказаних обставин, а тому спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині є неправомірним та підлягає скасуванню.
Щодо іншої групи порушень, які встановлені в акті перевірки, а саме не визначення податкових зобов'язань за операцією постачання послуг нерезидентом, місце надання яких є митна територія України, суд зазначає наступне.
Так, в акті перевірки вказано, що позивачем порушено вимоги пп. б) п.185.1 ст.185, пп. ж) п.186.3 ст.186, абзацу 3 п.187.8 ст.187, п.190.2 ст.190, п.201.1, п.201.10 ст.201, п.208.2, п.208.3 ст.208 Податкового кодексу України. А саме, ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" - отримувач транспортно-експедиторських послуг від нерезидента Rhenus Project Logistics Vietnam Сompany Limited (В'єтнам), місце постачання яких розташоване на митній території України, не визначив податкові зобов'язання за операцією з постачання послуг нерезидентом, місцем надання яких є митна територія України, в результаті чого відбулось заниження податкових зобов'язань в податкових деклараціях з податку на додану вартість на загальну суму 1 724 623, 00 грн., у тому числі за серпень 2018 року в сумі 1 037 454, 00 грн., за вересень 2018 року в сумі 514 727, 00 грн., за жовтень 2018 року в сумі 172 442, 00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон № 1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
За змістом частини другої статті 8 Закону № 1955-IV транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.
У відповідності до статті 9 Закону № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
При цьому, згідно статті 4 Закону № 1955-IV експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Що ж до оподаткування операцій з надання транспортно-експедиторських послуг, а також постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу ПДВ, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до пункту 180.2 статті 180 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
За змістом абзаців «б», «е» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
У відповідності до підпункту «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставка податку встановлюються від бази оподаткування та становить 20 відсотків.
Положеннями пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України визначено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
Отже, з метою оподаткування ПДВ операції з постачання транспортно-експедиторських послуг та послуг з міжнародного перевезення вантажів слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень, якщо транспортно-експедиторські послуги надаються замовнику-резиденту, то такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою (незалежно від того, резидентом чи нерезидентом надаються такі послуги). Операції же з міжнародного перевезення вантажів, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом, оподатковуються за нульовою ставкою, яка, у свою чергу, не поширюється на інші послуги, які надаються при перевезенні, зокрема на ті, що надає експедитор.
Крім того, суд зазначає, що об'єктом оподаткування ПДВ є тільки ті послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України. У свою чергу, місце постачання послуг визначають за правилами спеціальних положень пп. 186-2-186.4 Податкового кодексу України. При цьому, для транспортно-експедиторських послуг порядок визначення місця постачання прямо передбачено окремим п.п. «ж» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України.
Згідно з п.п. «ж» п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належить надання транспортно-експедиторських послуг.
Оскільки отримувач послуг ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» (Україна) за контрактом № RPJVN/CORUM-002 від 18.06.2018 року є резидентом, місце постачання транспортно-експедиторських послуг вважається таким, що розташовано на митній території України.
Отже, вони є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 % згідно з узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом ДПСУ від 06.07.2012 року № 610.
Відповідно до статті 9 Закону № 1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Під єдиним міжнародним перевізним документом маються на увазі документи, складені мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту. Таким документом може бути, зокрема коносамент (Bill of Lading).
Відповідно до пункту 7 статті 1 Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 1978 року коносамент означає документ, який підтверджує договір морського перевезення й приймання або навантаження вантажу перевізником і відповідно до якого перевізник зобов'язується здати вантаж проти цього документа.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач у межах своєї господарської діяльності у письмовій формі уклав з компанією Rhenus Project Logistics Vietnam Company Limited (В'єтнам) контракт № RPJVN/CORUM-002 від 18.06.2018 року (т.1 а.с.147-160).
Відповідно до умов контракту компанія Rhenus Project Logistics Vietnam Company Limited (Експедитор) зобов'язана здійснювати мультимодальне міжнародне перевезення вантажу (обладнання) з м. Кам Фа, Ганг Нін, В'єтнам до м. Дружківка Україна.
Суд зауважує, що вказаний контракт був укладений з метою перевезення обладнання, що було придбане за контрактом № GMV-KDRMZ01 від 15.08.2018 року із GOMVINA LTD (В'єтнам) (т.1 а.с.162-174).
На виконання умов договору компанія Rhenus Project Logistics Vietnam Company Limited надала на адресу позивача первинні документи, а саме:
- акти: від 22.10.2018 року на суму 305 715,00 usd (т.1 а.с.161);
- коносаменти (bill of lading): № 965384706, № 965391474 (т.1 а.с.201-204);
- міжнародні товаро-транспортні накладні (CMR): № 1-4 від 05.10.2018 року, № 5 від 06.10.2018 року, № 6 від 08.10.2018 року, № 7-8 від 09.10.2018 року, № 9-10 від 10.10.2018 року, № 11-14 від 16.10.2018 року та № 15-17 від 18.10.2018 року, № 18 від 20.10.2018 року (т.1 а.с. 205-222);
-інвойси: № GMV-KDRMZ01-01 від 16.08.2018 року, № GMV-KDRMZ01-02 від 30.08.2018 року (т.1 а.с.175-187).
Проте у вказаних коносаментах не зазначено компанію Rhenus Project Logistics Vietnam Company Limited як перевізника ТМЦ відповідно до контракту № GMV-KDRMZ01 від 15.08.2018 року із GOMVINA LTD (В'єтнам).
З метою перевезення вказаного товару, позивачем було залучено безпосереднього перевізника компанію Maersk Line, що підтверджується дослідженими копіями коносаментів.
Наявність коносаментів підтверджує укладання договору на перевезення між позивачем та безпосереднім перевізником компанією Maersk Line.
Відповідно до Додатку № 2 до контракту № RPJVN/CORUM-002 вартість послуг складається з: вартості доставки до порту відвантаження, термінальні збори, морський фрахт, та вартість доставки до м. Дружківка.
Крім того, суд враховує, що сторонами в контракті № RPJVN/CORUM-002 від 18.06.2018 року погоджено, що експедитор зобов'язується здійснювати розрахунки за перевезення вантажів, оплата послуг за перевезення здійснювалась саме компанією Rhenus Project Logistics Vietnam Company Limited.
Отже, з досліджених вище первинних документів судом встановлено, що у суму 305715,00 usd, сплачену компанії Rhenus Project Logistics Vietnam Company Limited за контрактом № RPJVN/CORUM-002 від 18.06.2018 року, входили не тільки транспортно-експедиторські послуги, а і комплекс послуг з організації перевезення зовнішньо-торгівельних вантажів згідно номенклатури замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод».
Так, в додатку № 1 до контракту № RPJVN/CORUM-002 від 18.06.2018 року зазначено, що комплекс послуг, які надавались компанією Rhenus Project Logistics Vietnam Company Limited, включав в себе, зокрема морський фрахт, наземне транспортування та термінальні збори.
Таким чином, суд приходить до висновку, що якщо експедиційні послуги, надані компанією Rhenus Project Logistics Vietnam Company Limited підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, то вартість міжнародного перевезення, оплаченого ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод», оподаткуванню не підлягає у відповідності до норм ст. 195 Податкового кодексу України.
Разом з тим, згідно з додатком № 1 до контракту № RPJVN/CORUM-002 від 18.06.2018 року у даному правочині відсутні додаткові витрати саме на експедиційні послуги, а тому витрати за даним договором не є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 %.
З огляду на наведене, суд також вважає безпідставними накладення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за вищевказаних обставин, а тому спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині є неправомірним та також підлягає скасуванню.
Стосовно порушення позивачем приписів пп. в) пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. а) та б) п. 185.1 ст. 185, ст. 187, абзацу третього п.188.1 ст.188, ст. 189, пп. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме що ТОВ «Корум Дружківський машинобудівний завод» не включило до бази оподаткування податком на додану вартість товарно-матеріальних активів (ЗКД90Т 16.07.010 Блок управління у кількості 43 шт, Блок керування ЗКД90Т 16.07.100 у кільк. 106 шт, Блок управління 1КД90.66.07.100 кільк. 29 шт, Консоль ЗКД90Т 14.06.000 кільк.17 шт.) в загальній сумі 1 487 001, 75грн. (при придбанні яких було сформовано податковий кредит згідно податкових накладних продавця ТОВ "ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРМЗ", складених в звітних періодах листопаді 2016 року та липні 2017 року в загальній сумі 297 400, 35грн.), по яким відповідно до наданих для перевірки документів не підтверджується факт включення їх вартості до договірної ціни реалізації замовлення № 1570718006 (“Капітальний ремонт секцій механізованого кріплення ДМ для ВСП ШУ ”Добропільське”, лава №1 північна”), та по яким також не підтверджується факт використання для власної господарської діяльності, в результаті чого було занижено податкове зобов'язання за січень 2019 року на загальну суму 297 400, 35грн, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у вересні 2018 року постійно діючою комісією було виявлено, що у зв'язку з тривалим зберіганням частина запасів, що обліковується на складах позивача, втратила свою якість та підлягає уцінці відповідно до П(С)БУ№ 9 «Запаси».
У зв'язку з цим, комісією було винесене рішення про проведення уцінки ТМЦ на 95 %, про що складено Акт огляду ТМЦ від 03.09.2018 року (т.1 а.с.142). Рішення про уцінку ТМЦ було оформлено наказом № 98 від 29.09.2018 року «Про уцінку ТМЦ по складу № 661» (т.1 а.с.141).
Так, на підставі даного наказу було проведено уцінку наступних ТМЦ:
ЗКД90Т 16.07.010 Блок управління - у кількості 43 шт.,
Блок керування ЗКД90Т 16.07.100 -у кількості 106 шт.,
Блок управління 1 КД90.66.07.100 кількість 29 шт.,
Консоль ЗКД90Т 14.06.000 у кількості 17шт.
Загальною вартістю до уцінки - 1 487 001,75 грн.; вартість після уцінки - 74 349,91 грн (т.1 а.с.143).
Проте, 10.08.2018 року між позивачем та ТОВ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ» було укладено договір поставки № 10/08-2 (т.2 а.с.81-83 зворотній бік).
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що за вищевказаним договором були надані послуги, а саме проведені ремонтні роботи. Представник позивача також зауважив, що форма вказаного договору є змішаною та ремонтні роботи виконувались також на підставі специфікації № 4 від 10.08.2018 року до договору № 10/08-2 від 10.08.2018 року (т. 2 а.с.140).
Під час виконання вказаного договору, а саме в ході проведення капітального ремонту секцій механізованого кріплення ДМ для ВСП ШУ «Добропільське» (замовлення № НОМЕР_1 для замовника ТОВ «КОРУМ ТРЕЙДІНГ») були використані вищенаведені ТМЦ.
Так, згідно з наказом № 112 від 26.11.2018 року «Про залучення ТМЦ» та додатку № 1 до наказу № 112 від 26.11.2018 року, з метою своєчасного виконання замовлення із капітального ремонту секцій механізованого кріплення ДМ для ВСП ШУ «Добропільське» вищенаведені ТМЦ було використано у повному обсязі після їх попереднього поліпшення (т.1 а.с.144-145).
Відпуск ТМЦ зі складу № 661 було оформлено накладною № 40 від 07.12.2018 року, згідно з якою ТМЦ були переміщені в цех № 23 (ремонтне виробництво) (т.1 а.с.146).
Капітальний ремонт секцій (100 шт.) для замовника ТОВ «КОРУМ ТРЕИДІНГ» було зроблено та реалізовано у січні - лютому 2019 року згідно договору № 10/08-2 від 10.08.2018 року по заказу № 1570718006 на загальну суму 106 278 392,17 грн. у т. ч ПДВ 17 713 065,36 грн, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт та акти прийому передачі устаткування (т.2 а.с. 87,89,90,92,94-110,113-125).
На дату виникнення податкових зобов'язань позивачем були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні (т.2 а.с.129-130).
Оцінюючи данні правовідносини, в першу чергу, суд вважає за доцільне звернути увагу саме на правову природу договору поставки.
Основні моменти, що стосуються договору поставки, регулюються ст. 265-271 Господарського кодексу України і ст. 712 Цивільного кодексу України. До питань, не врегульованих цими нормами, можуть застосовуватися положення гл. 54 Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк покупцю товар, а покупець - прийняти цей товар і сплатити за нього певну суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
При цьому укладання договору поставки має свої особливості, які допомагають відрізнити його від інших господарських договорів. Зокрема:
для договору поставки характерні тривалість відносин і періодичність замовлень. Так, договір може бути укладений на рік, на строк більше року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо строк дії в договорі не визначено, він уважається укладеним на рік (ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України);
договором може бути передбачена як поставка товару партіями в певні періоди (обумовлені строки), так і одноразова поставка (обумовлений строк) (ч. 4 ст. 267 Господарського кодексу України);
за угодою сторін у договорі може бути встановлений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту (ч. 5 ст. 267 Господарського кодексу України).
Крім того, суд зауважує, що предметом договору поставки може бути товар, який є в продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, отриманий) продавцем у майбутньому (ст. 656 Цивільного кодексу України). Це може бути товар, визначений як родовими, так і індивідуальними ознаками.
Предмет поставки визначається шляхом відображення в договорі найменування, кількості та асортименту (номенклатури) товару.
В свою чергу, ані договір поставки від 10.08.2018 року № 10/08-2 , ані інші докази, надані позивачем, не містять жодних положень, які б визначали конкретний предмет такого договору, а саме уцінені ТМЦ.
Разом з тим, суд критично ставиться до позиції представника позивача, щодо виконання ремонтних робіт за вказаним договором, адже суть договору поставки є саме купівля-продаж товару.
До матеріалів справи не було додано додаткових угод, які б свідчили про надання відповідних послуг.
Суд критично ставиться до посилання позивача на виконання робіт на підставі специфікації № 4 від 10.08.2018 року до договору поставки, оскільки специфікація - це документ, який містить увесь спектр товарів, які є предметом договору поставки. Застосовується, коли договір передбачає поставку великої кількості різних товарів. У специфікації товари можуть розміщатися за асортиментом, сортиментом, номенклатурою.
Проте зі змісту вказаної специфікації вбачається, що підрядник (позивач) зобов'язується виконати, а замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Трейдінг» прийняти та оплатити виконані роботи для ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».
Суд зазначає, що відповідно до акту перевірки не підтверджується факт включення вартості зазначених товарно-матеріальних цінностей до договірної ціни капітального ремонту секцій механізованого кріплення ДМ для ВСП ШУ ”Добропільське”, лава № 1 північна, у кількості 20 шт. секцій, замовлення № 1570718006 для покупця ТОВ ”КОРУМ ТРЕЙДІНГ”. Кошторис на такі роботи, що підтверджує факт включення до договірної ціни вартості зазначених товарно-матеріальних цінностей не нижче від ціни їх придбання, для перевірки не надано.
Суд зауважує, що позивачем до суду також не було надано ані кошторису, ані інших доказів включення до договірної ціни вартості зазначених товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, суд погоджується з позицією контролюючого органу, що товарно-матеріальні цінності, які використані в ході господарської діяльності підприємства мають бути включені до договірної ціни не нижче ціни її придбання. Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» ані до перевірки, ані на запит суду такі розрахунки надані не були.
Специфікація № 4 до договору від 10.08.2018 року, що була надана позивачем, ніяким чином не відображає факт включення вартості товарно-матеріальних цінностей, а саме ЗКД90Т 16.07.010 блок управління - у кількості 43 шт., блок керування ЗКД90Т 16.07.100 -у кількості 106 шт., блок управління 1 КД90.66.07.100 кількість 29 шт., консоль ЗКД90Т 14.06.000 у кількості 17шт до ціни правочину.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені нормами Податкового кодексу України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України.
Пунктом 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Тобто у разі здійснення операції зі списання (уцінки) ТМЦ вони починають використовуватись в операціях, що не пов'язані з господарською діяльністю такого платника податку.
Матеріалами справи підтверджено, що товарно-матеріальні цінності, а саме: ЗКД90Т 16.07.010 блок управління - у кількості 43 шт., блок керування ЗКД90Т 16.07.100 -у кількості 106 шт., блок управління 1 КД90.66.07.100 кількість 29 шт., консоль ЗКД90Т 14.06.000 у кількості 17 шт. були уцінені на 95 %, що в свою чергу унеможливлює їх використання у господарській діяльності, а саме для капітального ремонту секцій механізованого кріплення (яке відноситься до гірничо-шахтного обладнання і є таким, що відноситься до обладнання з підвищеною небезпекою при їх експлуатації і підлягає отриманню відповідних дозволів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позиції контролюючого органу стосовно заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 297 400 грн. та в свою чергу, накладення штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Суд наголошує, що основною засадою (принципом) адміністративного судочинства є, зокрема змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Статтею 77 КАС України визначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.
Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб'єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 15 962, 91 грн (т. 1 а.с.6).
Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на 86 %, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДПС у Донецькій області суму судового збору у розмірі 13 728,10 грн на користь позивача.
Згідно частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 37295825, зареєстроване за адресою: 84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 7) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, зареєстроване за адресою: 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 59) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000120510 від 13.02.2020 року, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) на загальну суму 915 494, 00 грн (дев'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні).
В решті заявлених вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Дружківський машинобудівний завод» суму судового збору у розмірі 13 728, 10 грн (тринадцять тисяч сімсот двадцять вісім гривень десять копійок).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.07.2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Роз'яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.А. Голуб