Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 липня 2020 р. Справа№200/11246/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії,-
18 вересня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Адміністрації Державної прикордонної служби України у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 листопада 2019 року, просив:
- визнати право на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” в розмірі, який обчислений з грошового забезпечення до якого включені: допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем, премії, винагорода за безпосередню участь в АТО, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області після отримання від Адміністрації Державної прикордонної служби України довідки про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі який обчислений з грошового забезпечення до складу якого включені грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, винагорода за безпосередню участь в АТО, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу за вислугу років та зобов'язати вчинити дії щодо перерахунку пенсії та виплати пенсії за вислугу років у зв'язку із зміною грошового забезпечення, а саме: підвищення посадового окладу для військовослужбовців та із включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: 4487,35 грн. - допомога на оздоровлення за 2013 рік, 4487, 35 грн. допомога на оздоровлення за 2014 рік, 7763, 18 грн. допомога на оздоровлення за 2015 рік; 1180 грн. матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем за 2013 рік, 1180 грн. - матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем за 2014 рік, 1185 грн. - матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем за 2015 рік; 1600 грн. - премія в травні 2014 року, 9000 грн. премія в листопаді 2014 року, 7400 грн. премія в грудні 2014 року; 4487,35 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО липень 2014 року, 4487,35 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО серпень 2014 року, 4487,35 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО вересень 2014 року, 7141,90 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО жовтень 2014 року, 3000 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО грудень 2014 року, 6201 грн. - винагорода за безпосередню участь в АТО лютий 2015 року; 14341 грн. - грошова компенсація за невикористані дні відпустки лютий 2015 року; 86048,16 грн. - одноразова допомога при звільненні з військової служби березень 2015 рік;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити різницю між фактично отриманими коштами та перерахованим розміром пенсії з часу її призначення (обчислення), а саме з 1 лютого 2015 року по теперішній час;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення розміру та виплати йому пенсії з грошового забезпечення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за АТО, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які він отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправними та такими, що порушують його права як людини передбачені ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку та виплати пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем, премії, винагорода за безпосередню участь в АТО, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, індексації та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати протягом місяця, з дня набрання судового рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення;
- стягнути моральну шкоду в сумі 80000 грн. з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безпосереднього списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.
Позивач також просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати протягом місяця, з дня набрання судового рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову зазначено, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премії, винагороди за безпосередню участь в АТО, грошова компенсація за невикористані дні відпустки, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, належать до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, проте такі складові не включені у розрахунок розміру пенсії позивача. ОСОБА_1 вказав, що він звернувся до відповідачів з вимогою здійснити перерахунок пенсії за вислугою років із включенням до розміру грошового забезпечення отриманих сум, проте у перерахунку пенсії було відмовлено з посиланням на відсутність правових підстав. Позивач вважає відмову у здійсненні перерахунку пенсії протиправною, що зумовило звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідач - 1 заперечував проти позовних вимог, надав відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що ОСОБА_1 пенсія призначена відповідно до наданих уповноваженим структурним підрозділом, де проходив службу позивач документів, розрахунок пенсії здійснено на підставі довідки, якою визначені складові грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням підполковник, надбавка за вислугу років. При цьому, будь-які інші складові не передбачені та пенсійний орган не має повноважень самостійно їх включати до грошового забезпечення. Також відповідач, з посиланням на практику Верховного Суду у справі №522/2738/17, вказав, що матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань не належить до щомісячних виплат та додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які враховуються при обчисленні розміру пенсії за Законом №2262. Стосовно врахування при обчисленні пенсії грошової допомоги за безпосередню участь в АТО вказав, що така допомога не має систематичного характеру, та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Також зазначив, що компенсація за невикористану відпустку та одноразова грошова допомога при звільненні не враховуються при обчисленні пенсії, оскільки не є щомісячними і не мають систематичного характеру. Просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідач - 2 позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що Законодавство України не містить норму, згідно якої враховуються всі нараховані до виплати складові грошового забезпечення та інші виплати, які отримував військовослужбовець протягом останніх 24 місяців служби перед звільненням, зазначені позивачем надбавки не є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення, тому правових підстав для включення при обчисленні пенсії не має.
13 листопада 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив Відповідача 1, в якому вказав, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отримана позивачем щомісячна додаткова грошова винагорода підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років та підлягає включенню до довідки про додаткові види грошового забезпечення. Вважає, що при перерахунку розміру пенсії повинні враховуватись щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема винагороди за безпосередню участь в проведенні АТО.
16 червня 2020 року позивач надав письмові пояснення в яких зазначив, що процентна надбавка за вислугу років при призначенні пенсії була визначена у розмірі 35 %, при проведенні перерахунку пенсії в 2018 році - 45%, при цьому, оскільки при призначенні пенсії повинні були враховані повні роки вислуги років, а саме 31 рік, згідно Постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», надбавка за вислугу років повинна складати 50%.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2019 року вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про участь у підготовчому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалами суду від 7 листопада 2019 року повернуто без розгляду клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції, уточнений адміністративний позов повернуто позивачеві та відкладено підготовче засідання на 10 грудня 2019 року.
Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року задоволено клопотання представника позивача про його участь у підготовчому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року вирішено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі №200/11246/19-а на тридцять днів та відкласти підготовче засідання у справі до13 січня 2020 року.
Ухвалою суду від 13 січня 2020 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії до набрання законної сили рішення Великої Палати Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій адміністративній справі № 240/6263/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/1/19).
Позивач оскаржив ухвалу суду про зупинення провадження у справі від 13 січня 2020 року.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року про зупинення провадження у справі скасовано, справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
10 березня 2020 року адміністративна справа №200/11246/19-а була передана судді Дмитрієву В.С. для продовження розгляду.
11 березня 2020 року було здійснено виклик сторін у судове засідання на 26 березня 2020 року.
Ухвалою суду від 26 березня 2020 року відкладено підготовче засідання за клопотанням сторін у зв'язку із запровадженням на усій території України карантину.
Підготовче засідання було призначено на 16 червня 2020 року, про що повідомлено сторін.
Ухвалою суду від 16 червня 2020 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 9 липня 2020 року.
Ухвалою суду від 9 липня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Адміністрації Державної прикордонної служби України про відкладення розгляду справи.
На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину, що передбачено п. 3 розділу VI КАС України.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в Державній прикордонній службі України, має статус учасника бойових дій.
Наказом тво начальника Донецького прикордонного загону від 31 січня 2015 року № 18-ос вирішено припинити контракт та виключити із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 31 січня 2015 року - підполковника ОСОБА_1 , начальника відділу оборонної, мобілізаційної роботи та організації антитерористичних заходів штабу, звільненого у запас за статтею 26 частиною 8 пункту 1 підпункту «б» (за станом здоров'я). При цьому вказано, що вислуга років станом на 31 січня 2015 року складає: календарна - 24 р 04 м 04 д, пільгова - 06 р 00 м 00 д, всього - 30 р 04 м 04 д.
Згідно грошового атестату №12 від 31 січня 2015 року, виданого військовою частиною НОМЕР_1 , грошове забезпечення ОСОБА_1 включало такі складові: посадовий оклад - 1185 грн., оклад за військовим званням - 130 грн., надбавка за вислугу років 35% - 460,25 грн., премія - 270% - 3199,50 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 177,75 грн., надбавка за кваліфікацію «майстер» - 65,18 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 100% - 1775,25 грн., надбавка за особливі умови служби (ОУС), пов'язані з підвищеним ризиком для життя 15% - 177,75 грн.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 01 лютого 2015 року отримує пенсію за вислугу років, що призначена згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-XII).
Згідно витягу з електронної пенсійної справи (№0510013476) від 1 лютого 2015 року, при призначенні пенсії ОСОБА_1 враховано: посадовий оклад 1185 грн., підвищення посадового окладу - 177,75 грн., оклад за військове звання 130 грн., процентна надбавка за вислугу років 35% - 522,46 грн., середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці 3066,16 грн., в т.ч.: надбавка за кваліфікацію, в/сл., клас майстер 5,5 %,; особи, які працюють в умовах режимних обмежень - 15%, надбавка за особливі завдання %, премія 33,3%, в т.ч. сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 5081,37 грн. Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 30) при призначенні становив: 3556,96 грн., загальний розмір пенсії щомісячно становив 4505,96 грн.(том 1 а.с. 18).
Згідно протоколу про перерахунок пенсії від 23 липня 2015 року, пенсія за вислугу років ОСОБА_1 з 1 серпня 2015 року включає підвищення та надбавки до пенсії: учасник АТО - 237,25 грн., учасник бойових дій - 40 грн., непрацездатна дитина віком до 18 років - 474,50 грн., непрацездатна дитина віком до 18 років - 474,50 грн. Розмір пенсії з надбавками становив - 4783,21грн.(том 1 а.с. 135).
26 квітня 2018 року позивач звернувся до начальника Донецького прикордонного загону із заявою про надання копій документів, що були ураховані при призначенні пенсії. Позивач вдруге звернувся до відділу пенсійного забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про перерахунок пенсії ( том 1, а.с. 19, 24).
Листом від 2 серпня 2019 року №11-Г-9985 Відповідач - 2 повідомив про відсутність підстав для підготовки та надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України нової довідки для обчислення пенсії та подальшому перерахунку (том 1 а.с. 25).
Також ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, в обґрунтування якої зазначив, що при розрахунку пенсії не було враховано допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових проблем, премії, винагороду за безпосередню участь в АТО, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, а тому із врахуванням зазначених виплат просив здійснити відповідний перерахунок. (том 1 а.с.74).
Листом від 22 липня 2019 року №3982-Г-01 відповідач -1 відмовив позивачу в перерахунку пенсії, оскільки розрахунок суми грошового забезпечення належить до компетенції органу, який видає довідку (грошовий атестат) про його розмір, та вказав, що при призначенні пенсії враховані всі складові грошового атестату №12 від 31 січня 2015 року та додатку нього, наданого Адміністрацією Державної прикордонної служби України. (том 1 а.с. 75).
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не направлення документів до пенсійного органу та нездійснення перерахунку пенсії, неврахування при обчисленні пенсії: допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових проблем, премії, винагороду за безпосередню участь в АТО, грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, індексацію та одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Частиною 1 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Аналіз статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” дає підстави для висновку про те, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Частиною 3 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей” пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Отже, Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, який є вичерпним.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні, крім зазначеного, вирішила за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15), на яку посилається позивач в адміністративному позові.
Таким чином, ураховуючи, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні відпустки, одноразова премія, отримані позивачем, не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" переліку видів грошового забезпечення, відсутні підстави для включення зазначених додаткових виплат до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислюється пенсія.
Твердження позивача про неврахування пенсійним органом при призначені пенсії премії, підтвердження в ході розгляду справи не знайшли, оскільки згідно протоколу про призначення пенсії, врахована премія в розмірі 33,3 %, тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Стосовно винагороди за участь в антитерористичній операції, суд зазначає, що її виплата врегульована постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 158 “Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету”, постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій” та прийнятим на її виконання Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України №49.
Аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.
За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв'язку з чим така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідна правова позиція щодо відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення винагороди за участь в антитерористичній операції висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18 квітня 2019 року (справа № 431/703/17), від 12 вересня 2019 року ( справа №235/6160/16-а) висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Стосовно позовних вимог в частині перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації, суд зазначає наступне.
Так, згідно довідки №100 від 17 лютого 2020 року про додаткові щомісячні та одноразові види грошового забезпечення, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що нараховані ОСОБА_1 за останні 24 місяці підряд перед звільненням з 1 лютого 2013 року по 31 січня 2015 року, встановлено, що індексація грошового забезпечення позивача за вказаний період склала 377,38 грн.(том 2 а.с. 68).
Проте, така довідка не була подана Адміністрацією Держаної прикордонної служби України до подання про призначення пенсії ОСОБА_1 . При цьому, окремо довідка про індексацію заробітної плати ОСОБА_1 до пенсійного органу не подавалася, про що свідчить подання про призначення пенсії та заяви позивача.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон № 2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Статтею 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону № 2011-XII або Закону № 2262-ХІІ.
Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних групп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону № 2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку № 1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі 643/11749/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації підлягають задоволенню.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право
на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) через уповноважені структурні підрозділи, зокрема Державної прикордонної служби України.
Таким чином, суд вважає, що Адміністрацією Державної прикордонної служби України протиправно не надано до пенсійного органу довідку про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 у зв'язку з чим, дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача -2 надати таку довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області після отримання від Адміністрацію Державної прикордонної служби України довідки про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію та зобов'язання управління ПФУ в Донецькій області, виплатити різницю між фактично отриманими коштами та перерахованим розміром пенсії з часу її призначення (обчислення), а саме з 1 лютого 2015 року по теперішній час, суд зазначає, що підстав для задоволення вказаних позовної вимог немає, оскільки вказані вимоги є вимогами на майбутнє за умови отримання довідки про суму індексації заробітної плати з відомостями про сплату страхових внесків.
При цьому, в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, і потрібно враховувати, що суд не повинен вирішувати вимоги на майбутнє, тому суд вважає, що такі вимоги є передчасними, і відповідно задоволенню не підлягають.
Стосовно посилань позивача щодо невірного визначення при перерахунку пенсії процентної надбавки за вислугу років (що викладені у письмових поясненнях від 16 червня 2020 року), суд зазначає, що в даній справі не є спірним процентна надбавка за вислугу років.
Крім того, слід зазначити, що згідно Наказу Міністерства внутрішніх справи України №558 від 25 червня 2018 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» період військової служби у Державній прикордонній службі України зараховується до вислуги років військовослужбовців для виплати їм надбавки за вислугу років в календарному обчисленні. На пільгових умовах зараховується служба на посадах: льотного складу за умови виконання норм нальоту; служба за контрактом на кораблях, катерах, суднах які визначені в пункті 1 Переліку посад осіб офіцерського, рядового і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом у Морській охороні Державної прикордонної служби України; управліннях загонів, дивізіонів Морської охорони на посадах, які визначені в пункті 2 Переліку посад осіб офіцерського, рядового і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом у Морській охороні Державної прикордонної служби України (пункт 6 частини 1 розділу ІІІ Наказу №558).
Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 80 000 грн. та не підтверджено її документально.
Отже, суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування позивачу моральної шкоди позивачем не доведена. Також, судом не встановлено, що мали місце такі неправомірні дії чи бездіяльність зі сторони відповідачів, які б спричинили негативні зміни у житті позивача.
За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналізуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що за вищенаведеною нормою зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком судом. Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників адміністративної справи, суд вважає, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд, з урахуванням положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача -2 щодо не внесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача індексації, зобов'язання скласти та направити таку довідку до пенсійного органу.
Разом з тим, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено протиправності дій чи бездіяльності відповідача -1, ураховуючи, що довідка про індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 не подано до територіального управління Пенсійного фонду, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання призначити, виплати та здійснити перерахунок пенсії є передчасними, тому в задоволені позовних вимог в цій частині відмовляє.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанцій про сплату судового збору, позивачем за подання даного адміністративного позову (з вимогами до двох відповідачів) було сплачено судовий збір в розмірі 1681,60 грн. (840,80 грн. x2).
Оскільки позивач звертався щодо перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а саме: 1) грошова допомога на оздоровлення, 2) матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових проблем, 3) премії, 4) винагорода за безпосередню участь в АТО, 5) грошова компенсація за невикористані дні відпустки, 6) індексація, 7) одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, ураховуючи, що позовні вимоги задоволені в частині включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації, за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача - 1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 120,11 грн. (840,80 грн./7).
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення, індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області довідку про суму індексації грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільненням, з відомостями про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 00034039; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, б. 26) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 120,11 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України строки визначені статтею 295, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв