10 липня 2020 р.Справа №160/7691/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву Первинної профспілкової організації Нікопольського міжрайонного управління водного господарства в особі голови Ігнатенко Катерини Миколаївни про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/7691/20 за позовом Первинної профспілкової організації Нікопольського міжрайонного управління водного господарства в особі голови ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України, третя особа - Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
08.07.2020 Первинна профспілкова організація Нікопольського міжрайонного управління водного господарства в особі голови Ігнатенко Катерини Миколаївни звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до до Державного агентства водних ресурсів України, третя особа - Регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Разом з позовною заявою Первинною профспілковою організацією Нікопольського міжрайонного управління водного господарства в особі голови Ігнатенко Катерини Миколаївни було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом: зупинення дії наказу Державного агенства водних ресурсів України від 01.07.2020 № 608 "Про реорганізацію Нікопольського МУВГ"; суб'єкту державної реєстрації скасувати запис в єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.07.2020 номер дії 12301270021004545..
В обґрунтування заяви зазначено, що проведення реорганізаційних заходів щодо припинення діяльності третьої особи шляхом приєднання до Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області у той час, як законність, такого рішення є предметом спору, призведе до того, що у випадку задоволення позовних вимог та скасування наказу, повернення державній установі його прав, обов'язків та майна буде значно ускладненим, переведення та звільнення працівників будуть незаконними, тобто виконання рішення суду потребуватиме значних зусиль та витрат для повернення правового статусу Нікопольського МУВГ у попередній стан та переведення та поновлення працівників на посадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина 1 статті 151 КАС України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Судом встановлено, що в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Разом з цим, доводи заявника в обґрунтування заяви про забезпечення позову підлягають доведенню в подальшому в ході розгляду судом позовних вимог.
Крім того, задоволення заяви про забезпечення позову з підстав, на які посилається заявник, у даному випадку буде вирішенням судом позовних вимог по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Враховуючи викладене та виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які б свідчили про очевидні ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів заявника дією такого рішення, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Первинної профспілкової організації Нікопольського міжрайонного управління водного господарства в особі голови Ігнатенко Катерини Миколаївни про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви Первинної профспілкової організації Нікопольського міжрайонного управління водного господарства в особі голови Ігнатенко Катерини Миколаївни про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/7691/20 - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя А. Ю. Рищенко