Справа №345/2007/20
Провадження № 2/345/780/2020
10.07.2020 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Миговича О.М.
секретаря - Бабійчук Л.В.
розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Калуської районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд -
Позивач звернулася в суд із позовною заявою про визнання відповідача та його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зокрема будинковолодінням в АДРЕСА_1 . Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є власником будинковолодіння в АДРЕСА_1 . Крім позивача у вказаній квартирі зареєстрований також її син - відповідач ОСОБА_2 та внук ОСОБА_3 . Відповідно до тверджень позивача, у вказаному будинковолодінні відповідач з дитиною не проживають з 2010 року, однак реєстрація місця проживання залишається за даною адресою.
Як вбачається із поданої до суду позовної заяви, жодних особистих речей відповідача немає, на думку позивача, відповідач втратив інтерес до даного житлового приміщення як до свого постійного проживання. Крім того, реєстрація відповідача у даній квартирі тягне за собою понаднормові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які ж відповідач не оплачує.
Враховуючи те, що позивач не має можливості належним чином здійснювати своє право власності та користування квартирою у зв'язку із реєстрацією в ній відповідача з дітьми, вона звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати відповідача та його дитину такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням.
В судове засідання позивач не з'явилася, однак подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просила справу розглядати у її відсутності та не заперечувала щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, відзиву щодо вимог позову суду не подав.
Представник Служби у справах дітей Калуської районної державної адміністрації в судове засідання подав заяву, згідно до якої, просив відмовити у позові. Розгляд справи проводити у його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносин.
Відповідно до копії Свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 6) позивачу належить в АДРЕСА_1 .
В спірному будинковолодінні, окрім позивача на даний час зареєстрований і відповідач з неповнолітньою дитиною, що підтверджується довідкою виданою виконкомом Голинської сільської ради Калуського рай ону Івано-Франківської області (а.с.10)
У своїх позовних вимогах позивач вказує про те, що відповідач у будинку не проживає, обов'язків по оплаті комунальних послуг жодних не здійснює, у зв'язку з чим просить усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Згідно із ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Власникові, відповідно до ст.317 ЦК України, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Як визначено нормами ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. А згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України свідчить, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.
Факт не проживання відповідача у спірному будинковолодінні підтверджується і актом від 29.05.2020 року (а.с. 12), відповідно до якого відповідач вже понад 10 років не проживає у вказаному будинковолодінні.
Також суд, зазначає, що відповідач ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3 - внук позивачки зареєстровані на правах членів сім'ї за адресою: АДРЕСА_1 . Факт реєстрації місця проживання в даному помешканні на правах членів сім'ї визнає в позовній заяві.
Місцем проживання малолітніх дітей є місце проживання їх батьків.
Ч.2 ст. 405 ЦК України зазначає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Сімейний кодекс визначає рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини (ст.141).
Відповідно до ст.176 Кодексу батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
Ст.З Конвенції ООН про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Верховний Суд у справі № 759/19394/15-ц (провадження № 61-9128св18) сформував важливий висновок про те, що дитина до 10 років не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її непроживання у спірному будинковолодінні обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення дитини права користування належним батьку житлом. У цьому ж рішенні Верховного Суду вказано також, що незважаючи на визначення місця проживання дитини за рішенням суду з одним з батьків, фізична особа, яка не досягла десяти років, може бути зареєстрована в житлі іншого з батьків, адже стаття 29 ЦК України не пов'язує місце проживання особи з її реєстрацією.
Закон дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання (частина 6 статті 29 ЦК України), і ця норма не передбачає винятків.
Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження, тому доводи позивача, що дитина не пов'язана з ним спільним побутом, взаємними правами і обов'язками, не заслуговують на увагу. Не сплата дітьми коштів за користування житлово-комунальними послугами, також не може бути підставою для визнання їх такими, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки позивач (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої і неповнолітньої дитини.
Відтак, враховуючи всі обставини справи, зважаючи на інтереси дитини слід відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання ОСОБА_2 та його дитини ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.280-282, 317,319,321,391, 405 ЦК України суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Калуської районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 дній з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Головуючий: