вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2020 р. Справа№ 910/481/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
За участі секретаря судового засідання Прохорової Г.С.
представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.07.2020
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 31.03.2020
у справі № 910/481/20 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Овчаренка Сергія Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС"
про стягнення 250 300, 00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Овчаренко Сергій Петрович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання послуг по Україні № 32/81 від 08.10.2018 у сумі 250 300, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вчасно та відповідно до умов заявок виконав перевезення, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та товарно-транспортними накладними, проте станом на час подання позову, відповідач не оплатив надані послуги по перевезенню, обумовлені транспортними заявками.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 у справі № 910/481/20 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" на користь Фізичної особи-підприємця Овчаренка Сергія Петровича заборгованість у сумі 250 300,00 грн та судовий збір у сумі 3 754,50 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 250 300, 00 грн є обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 у справі № 910/481/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та не надав їм належну правову оцінку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 у справі № 910/481/20, призначено справу до розгляду на 07.07.2020.
Позиції учасників справи
Представники учасників справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача та відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
08.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" (далі - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Овчаренком Сергієм Петровичем (далі - Виконавець) було укладено договір №23/81 про надання транспортних послуг по Україні (далі - Договір), за умовами якого Виконавець виконує (організує виконання) перевезення згідно заявок Замовника (в подальшому - Заявка). Заявки передаються шляхом факсимільного зв'язку, завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 2.2 договору при прийнятті вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної виконавець в особі водія завіряє всі екземпляри своїм підписом у відповідній графі.
Відповідно до п. 6.1. Договору, Сторони визначають вартість послуг по кожному перевезенню у додатках до цього Договору або Заявках. Всі оплати по Договору здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів по реквізитам, що вказані в рахунку-фактурі.
Згідно з п. 6.2. Договору для здійснення оплати Виконавець надає Замовнику не пізніше, ніж через 5 (п ять) банківських днів після виконання перевезення наступні документи: рахунок-фактура; акт виконаних робіт (2 екземпляра); товарно-транспортні накладні (2 екземпляра).
У п. 6.3. Договору сторони погодили, що підтвердженням факту надання послуг є печатка та підпис вантажоодержувача у оригіналах товарно-транспортних накладних.
Відповідно до п. 6.4. Договору оплата за виконані перевезення здійснюється протягом 21 (двадцяти одного) банківського дня після отримання Замовником зазначених у п. 6.3 документів.
При погодженні з виконанням перелічених у платіжних документах перевезень Замовник протягом 6 (Шести) календарних днів після отримання оригіналів документів повертає Виконавцю один екземпляр акта виконаних робіт із своєю печаткою та підписом, що свідчить про визнання цих перевезень виконаними (6.5. Договору).
З урахуванням наведених обставин, у зв'язку з неоплатою відповідачем за надані послуги по перевезенню позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Із заявок на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, товарно-транспортних накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів відповідно до умов Договору загальною вартістю 250 300, 00 грн.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання із надання відповідачеві послуг відповідно до умов Договору на загальну суму 250 300,00 грн, проте доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг матеріали справи не містять.
При цьому заборгованість відповідача перед позивачем за Договором у сумі 250 300,00 грн додатково підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2019 по 22.11.2019, який підписано та завірено Сторонами та копія якого міститься в матеріалах справи.
Згідно з ч 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором перевезення щодо сплати вартості наданих позивачем відповідачеві послуг на загальну суму 250 300,00 грн матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що сторони договору не досягли згоди щодо визначення вартості послуг з перевезення вантажів при укладенні договору, а тому сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажів не підтверджена належними доказами повністю спростовується матеріалами справи, зокрема заявками на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними, копії яких надані позивачем до матеріалів справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 250 300, 00 грн є обґрунтованими, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 у справі № 910/481/20 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/481/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складене 10.07.2020
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич