15.06.2020 Єдиний унікальний номер 205/1959/20
Єдиний унікальний номер судової справи 205/1959/20
Номер провадження 2/205/1452/20
іменем України
15 червня 2020 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши в судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу № 205/969/20 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
16 березня 2020 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2020р. призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представником позивача ОСОБА_2 надано суду заяву, в якій вона просить суд розглядати справу за її відсутності.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, про достатність правових підстав для закриття провадження у справі з наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом спору є стягнення з ОСОБА_1 суми безпідставно набутих коштів в розмірі 10 000,00 грн., які платіжним дорученням № 87689 від 07 листопада 2019 року Акціонерне товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі»перерахувало на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якості авансу по договору №7138 від 30 листопада 2019р.
Позивач обумовлює цивільну юрисдикцію даного спору тим, що відповідач 07.02.2020р. втратив статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Звертаючись до суду з позовом, Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» просило стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн.
Зі змісту та підстав поданого позову вбачається, що спір між сторонами виник щодо грошових розрахунків між суб'єктами господарювання - Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпровські електромережі» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно із статтею 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18).
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що спір, який виник між сторонами, відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін, оскільки втрата відповідачем його статусу як фізичної особи-підприємця не впливає на визначення юрисдикції спору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги характери спірних правовідносин, суд прийшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 259, 260, 261 ЦПК України, суд,-
Провадження по цивільній справі № 205/969/20 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Г. Остапенко
.