09.07.2020 Справа №607/15752/13-к
Провадження №1-о/607/1/2020
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
за участю заявника ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2013 року за нововиявленими обставинами,
До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла заява ОСОБА_3 від 09 жовтня 2017 року про перегляд постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2013 року за нововиявленими обставинами.
На обґрунтування заяви ОСОБА_3 вказує, що постановою Тернопільського міськрайонного суду (справа 607/15752/13-к, суддя ОСОБА_5 ) від 09 вересня 2013 року було залишено без задоволення його скаргу щодо скасування постанови начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 від 21 жовтня 2010 року про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 в скоєнні злочинів за ч. 2 ст. 358; ч. 4 ст. 27 і ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27 і ч.5 ст. 27 ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 27 і ч. 4 ст. 190 КК України.
09 серпня 2017 року під час чергового слухання справи (№607/934/13-к, суддя А.Мостецька) за скаргою ОСОБА_3 , йому було надано можливість ознайомитись із самими матеріалами кримінальної справи за №49-2877 щодо судді ОСОБА_7 та інших осіб. Під час ознайомлення з матеріалами даної справи йому стало відомо про те, що в рамках проведення досудового розслідування щодо вище вказаних осіб було зафіксовано факт скоєння як ОСОБА_8 так і іншими особами і інших кримінальних діянь. Зокрема, було встановлено факт підробки ОСОБА_8 табелів фіксації робочого часу на таку працівницю як ОСОБА_9 протягом 2006 року, коли остання в робочий час виїжджала за межі країни. Також, було встановлено і факт незаконного отримання таких коштів і самим ОСОБА_8 , коли останній також знаходився за межами країни в той самий час коли за межами країни перебувала працівниця ОСОБА_9 .
Крім цього, в ході досудового розслідування було також встановлено, що при оформленні відповідного правочину в серпні 2008 року було вчинено підробку документу, зокрема, заяви дружини ОСОБА_7 на вчинення певних дій в той час коли остання перебувала за межами країни.
Нововиявленою обставиною, яка також дає ОСОБА_3 підставу для перегляду постановленої відносно нього постанови є також і відповідний вирок Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2011 року, в якому є зазначено, що колишня голова кредитної спілки КС «Християнська злагода» ОСОБА_10 визнана винною в вчиненні злочину за ст. 209 КК України, як особу, яка вчинила легалізацію коштів на суму більше 400 тис. доларів США як «подяка» за уникнення кримінальної відповідальності за розкрадання коштів членів ОСОБА_11 .
Дані обставини, які були 09 серпня 2017 року встановлені ОСОБА_3 в даному суді під час ознайомлення із матеріалами кримінальної справи за №49-2877 є для нього нововиявленими та такими, що, на його думку, дають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами постанови міськрайонного суду від 09 вересня 2013 року.
Оскаржувана постанова підлягає скасуванню ще із тих підстав, що суд, в порушення абз. 4 ст. 236-6 КПК, не з'ясував при розгляді скарги чи були виконані вимоги статей 213 і 214 цього Кодексу при закритті справи щодо судді ОСОБА_7 та інших за тих умовах, що по його скарзі все таки було відкрито провадження.
Оскаржувана постанова суду від 09 вересня 2013 року підлягає перегляду, оскільки є достеменно вироком суду встановлена та обставина, що на момент винесення зазначеної постанови не було підстав для залишення скарги ОСОБА_3 без задоволення, оскільки ті обставини, які зазначав в своїй скарзі, а саме, що в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки злочину за ст. 368 КК України, знайшли своє підтвердження.
В поданій заяві ОСОБА_3 просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду від 09 вересня 2013 року про залишення без задоволення його скарги щодо скасування постанови начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 від 21 жовтня 2010 року про закриття кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_12 в скоєнні злочинів за ч. 2 ст.358; ч. 4 ст. 27 і ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 358; ч. 5 ст. 27 і ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 27 і ч. 4 ст. 190 КК України та задовольнити вимоги його скарги.
Також, ОСОБА_3 подав доповнення до скарги, в якому вказує, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню ще із тих підстав, що вона розглянута не повноважним складом суду, оскільки суддя ОСОБА_5 в силу вимог ст. 54 КПК в редакції 1960 року в серпні 2011 року розглядав скаргу ОСОБА_3 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і, звичайно, в силу вище вказаної статті не мав права вже розглядати скаргу ОСОБА_3 про закриття кримінальної справи.
В судовому засіданні ОСОБА_3 заяву про перегляд постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2013 року за нововиявленими обставинами підтримав, однак просив зазначену постанову скасувати та закрити провадження по його скарзі, оскільки ця скарга була подана ним до суду вдруге. Перший раз з такою ж скаргою він звернувся до суду 15 січня 2013 року, у прийнятті його скарги було відмовлено постановою Тернопільського міськрайонного суду від 18 січня 2013 року. Проте, ця постанова була скасована судом касаційної інстанції.
Прокурор прокуратури Тернопільської області ОСОБА_4 заперечила з приводу задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2013 року за нововиявленими обставинами, оскільки заявник намагається переконати суд у необхідності її скасування з процесуальних підстав через недослідження дотримання вимог ст. 213, ст. 214 КПК України 1960 року, але вкотре не наводить жодного обґрунтування яким чином зазначена постанова стосується його інтересів, що у своїй сукупності не може слугувати підставою для задоволення його вимог.
Жодна з наведених заявником обставин не є нововиявленою, а швидше могла б бути процесуальною підставою для скасування чи зміни судового рішення, однак, в жодному випадку не є нововиявленою обставиною. Попри те, рішення, яке прагне переглянути ОСОБА_3 не розглядалося по суті через недоведеність скаржником у суді яким чином оскаржувана ним постанова стосується його інтересів.
Окрім того, заявником з тих же підстав оскаржувалася постанова начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_13 про закриття кримінального справи №49-2877 про обвинувачення ОСОБА_12 за ч.3 ст. 191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.358, ч.4 ст.27 ч.1 ст.366, ч.4 ст.27 і ч.5 ст.27 ст.358, ч.4 ст.27, ч.1 ст.366, ч.1 ст.358 КК України, ОСОБА_9 за ч.3 ст.191, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_14 за ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_15 за ч.1 ст.366, ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, ОСОБА_16 за ч.1 ст.366, ч.5 ст.27, ч.2 ст.358 КК України, за результатами розгляду якої 04 грудня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом винесено постанову про скасування оскаржуваного рішення начальника слідчого відділу прокуратури області та скерування матеріалів кримінальної справи до Генеральної прокуратури України для організації проведення досудового розслідування.
Вказане судове рішення надалі скасовано ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 листопада 2018 року (судова справа № 607/934/13-к). При цьому апеляційна інстанція, звертаючись до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини зазначає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінально-процесуальним кодексом України. Зокрема, відповідно до положень ст.236-1 КПК України 1960 року постанова слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, а в поданій ним скарзі не зазначено жодних доказів, які б вказували на порушення прийнятою постановою його прав чи інтересів. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.
Наведені доводи стали визначальними при прийнятті апеляційною інстанцією рішення про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 .
Верховний Суд 04 березня 2019 року відмовив ОСОБА_3 у витребуванні матеріалів кримінальної справи з огляду на положення ст. 384 КПК України, через відсутність у нього повноважень на оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду, якою відмовлено йому у задоволенні скарги.
Таким чином, Хмельницький апеляційний суд, прийшовши до переконання про відсутність у ОСОБА_3 підстав для оскарження постанови начальника СВ прокуратури області від 21 жовтня 2010 року, одночасно згадав про існування іншого судового рішення з того ж питання, але не закрив провадження через наявність не скасованого судового рішення від 09 вересня 2013 року, як про це стверджує заявник. З огляду на викладене, підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 немає, оскільки з цього приводу існує рішення судів вищих інстанцій, у скарзі не наведено жодної нововиявленої обставини, визначеної процесуальним законом як такої, що дає підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Окрім того, у судовому засіданні скаржник повідомив, що йому було відомо про наявність судового рішення від 09 вересня 2013 року і він не вживав заходів до його перегляду в порядку апеляційного оскарження, що свідчить про зловживання правами з метою добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення ЄСПЛ у справі Пономарьов проти України).
Заслухавши думку ОСОБА_3 та прокурора, оглянувши матеріали справи за скаргою ОСОБА_3 на постанову від 21 жовтня 2010 року начальника СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_13 про закриття кримінальної справи, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 27 і ч. 5 ст. 27 ч.2 ст. 358, ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч.4 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч. 1 ст. 358 КК України, прийшов до наступного висновку.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2013 року скаргу ОСОБА_3 на постанову від 21 жовтня 2010 року начальника СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_13 про закриття кримінальної справи, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 27 і ч. 5 ст. 27 ч.2 ст. 358, ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч.4 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч. 1 ст. 358 КК України залишено без задоволення, оскільки оскаржувана ним постанова не стосується його інтересів.
Вказана постанова набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (ч. 2 ст. 459 КПК України).
Нововиявленими слід вважати обставини, які: об'єктивно існували на момент вирішення справи; не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.
Проте, у заяві ОСОБА_3 та в його поясненнях, наданих в судовому засіданні, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не міститься тих обставин, які б могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду під час розгляду його скарги на постанову від 21 жовтня 2010 року, враховуючи, що вичерпний перелік таких обставин наведено у ч. 2 ст. 459 КПК України.
Посилання ОСОБА_3 на ту обставину, що після ознайомлення із справою №607/934/13-к йому стало відомо про факти вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_17 та іншими особами а також, що суд не з'ясував при розгляді скарги чи були виконані вимоги статей 213 і 214 цього Кодексу при закритті справи щодо судді ОСОБА_7 , наявність вироку Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2011 року, і саме ці обставини є нововиявленими, суд до уваги не бере, оскільки такі суперечать вимогам ч. 2 ст. 459 КПК України.
Зокрема, залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_3 на постанову від 21 жовтня 2010 року про закриття кримінальної справи, суд послався на вимоги ст. 236-5 КПК України в редакції 1960 року, та вказав, що оскаржувана ним постанова не стосується його інтересів.
Під час провадження за нововиявленими обставинами, на підставі заяви ОСОБА_3 , останнім не подано суду доказів, що постанова від 21 жовтня 2010 року начальника СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_13 про закриття кримінальної справи, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 27 і ч. 5 ст. 27 ч.2 ст. 358, ч.5 ст. 27 ч.5 ст. 27 ч. 2 ст. 358, ч.4 ст. 27 ч.1 ст. 366, ч. 1 ст. 358 КК України, стосується його інтересів, а отже існують нововиявлені обставини для перегляду постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2013 року.
Також, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_3 з приводу того, що постанова від 09 вересня 2013 року винесена не повноважним складом суду, в силу вимог п.2.1 ч. 1 ст. 54 КПК України в редакції 1960 року, оскільки вказана норма забороняє судді брати участь в розгляді кримінальної справи, якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи.
Як вбачається із постанови від 11 серпня 2011 року, суддя ОСОБА_18 вирішував скаргу ОСОБА_3 на постанову начальника відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_13 від 21 жовтня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи, стосовно судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду ОСОБА_12 при постановленні ним рішення за позовом ОСОБА_3 , за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст.375 КК України. Однак вказана обставина не суперечить вимогам ст. 54 КПК України 1960 року.
Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2013 року за нововиявленими обставинами слід залишити без задоволення
Керуючись ст.ст. 459, 466, 467 КПК України, суд -
Заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2013 року за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1