Справа № 951/305/20
Справа № 3/951/233/2020
09 липня 2020 року суддя Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О.Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, якому роз'яснені права за ст.268 КУпАП, -
16.04.2020 року близько 10:00 год. гр. ОСОБА_1 за місцем проживання батьків с.Ценів Козівський район вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та повідомив, що в квітні 2020 року приїхав разом із головою села до колишнього місця проживання, де живуть батьки, бабця, щоб забрати свої речі, серед яких були одяг, шафа, зірвав двері, які купив за власні кошти та дверне полотно на натяжній стелі, почалась сварка, на подвір'ї домогосподарства була мати, бабця, батька не було.
Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив факт насильства ОСОБА_1 щодо його матері ОСОБА_2 ..
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що приїхавши з с.Вибудів до с.Ценів де мешкають батьки чоловіка, після чого зібрали речі серед яких був одяг, двері, шафа, стеля.
Згідно ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09 вересня 2009 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №175668 від 19.04.2020 року, рапортом ст. інспектора - чергового Козівського ВП Бережанського ВП ГУНП в Тернопільській області від 16.04.2020 року, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №134375 від 16.04.2020 року, заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 16.04.2020 року, письмовими поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від 16.04.2020 року.
Відповідно до положень ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Відтак, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, вважаю, що на останнього слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір в розмірі 420,40 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 3, 28 Конституції України, ст. 33, 173-2, 251, 283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн. (сто сімдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) на користь держави.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя О.Б.Гриновець