ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2020Справа № 910/2681/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат іменні Іллічі"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення збитків в розмірі 502 030,13 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат іменні Іллічі" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків в розмірі 502 030,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення вантажу за залізничною накладною № 40110421, у зв'язку з чим вагони з вантажем (антрацит), прибули з недостачею на загальну суму 502 030,13 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
12.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.04.2020.
31.03.2020 представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача та клопотання про долучення доказів.
У судове засідання 13.04.2020 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 підготовче судове засідання відкладено на 12.05.2020.
07.05.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
08.05.2020 представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
У судове засідання 12.05.2020 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 підготовче судове засідання відкладено на 09.06.2020.
15.05.2020 представником позивача подано відповідь на відзив.
У судове засідання 09.06.2020 представники сторін не з'явились.
За результатами розгляду клопотання представника відповідача про витребування доказів, судом відмовлено у задоволенні означеного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю.
За результатами підготовчого засідання, призначеного на 09.06.2020, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2020.
09.06.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
19.06.2020 представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
30.06.2020 представником позивача подано клопотання про долучення доказів в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
У судове засідання 30.06.2020 представники сторін не з'явились.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 30.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14.02.2018 між Публічним акціонерними товариством «Українська залізниця» (далі перевізник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - вантажовідправник, вантажоодержувач, позивач) укладено Договір про надання послуг № 00039/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
03 липня 2019 між BASIS Trade AG (далі - продавець) та ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (далі - покупець) укладено контракт №BASIS-ILYSCH 01-19, за змістом якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти поставку та оплатити товар, із описом, якістю, кількістю та за ціною вказаною у даному контракту.
21.09.2019 ТОВ «Метінвест-Шіппінг», як вантажовідправник, за накладною №40110421 (та досилочною накладною № 51745834 від 25.09.2019) відправив позивачу на станцію Асланове Донецької залізниці вагони з вантажем - антрацит, у тому числі у вагонах №64054935, № 63246201, № 63246243, № 62607858, № 63784219, № 63783302, № 56962673.
26.09.2019 на станції Волноваха Донецької залізниці було складено комерційні акти:
- № 486202/84/1146 про нестачу вантажу в вагоні №64054935 у кількості 23 500 кг.;
- № 486202/85/1147 про нестачу вантажу в вагоні № 63246201 в кількості 15 050 кг.;
- № 486202/86/1148 про недостачу вантажу в вагоні № 63246243 в кількості 17 650 кг.;
- № 486202/87/1149 про недостачу вантажу в вагоні № 62607858 в кількості 16 200 кг.;
- № 486202/88/1150 про недостачу вантажу в вагоні № 63784219 в кількості 12 300 кг.;
- № 486202/89/1151 про недостачу вантажу в вагоні № 63783302 в кількості 27 950 кг.;
- № 485002/1152 про недостачу вантажу в вагоні № 56962673 в кількості 18 950 кг.
Позивач зазначає, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 502 030,13 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної №40110421 від 21.09.2019 (та досилочної накладною № 51745834 від 25.09.2019).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами:
- № 486202/84/1146 про нестачу вантажу в вагоні №64054935 у кількості 23 500 кг.;
- № 486202/85/1147 про нестачу вантажу в вагоні № 63246201 в кількості 15 050 кг.;
- № 486202/86/1148 про недостачу вантажу в вагоні № 63246243 в кількості 17 650 кг.;
- № 486202/87/1149 про недостачу вантажу в вагоні № 62607858 в кількості 16 200 кг.;
- № 486202/88/1150 про недостачу вантажу в вагоні № 63784219 в кількості 12 300 кг.;
- № 486202/89/1151 про недостачу вантажу в вагоні № 63783302 в кількості 27 950 кг.;
- № 485002/1152 про недостачу вантажу в вагоні № 56962673 в кількості 18 950 кг.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
З урахуванням вищевикладеного, фактична нестача вантажу у вагоні №64054935 становить 22,8165 т., у вагоні № 63246201 - 14,369 т., у вагоні № 63246243 - 16,966 т., у вагоні № 62607858 - 15,522 т., у вагоні № 63784219 - 11,614 т., у вагоні № 63783302 - 27,2635 т., у вагоні № 56962673 - 18,2855 т.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду копію інвойсу №1409-1 від 14.09.2019, який складено BASIS Trade AG на 1 628 964,84 євро
При цьому, з графи 15 залізничної накладної № 40110421 від 21.09.2019 вбачається, що вантаж поставляється по контракту, укладеному між позивачем та BASIS Trade AG.
Крім того, в матеріалах справи наявне платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №4500089671 від 21.11.2020, , що підтверджує здійснення позивачем оплати рахунку інвойсу №1409-1 від 14.09.2019.
Відповідно до ч. 3 ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно з інвойсу №1409-1 від 14.09.2019 вартість 1 тонни вантажу становить 146,36 євро.
При цьому, позивач при визначенні ціни позову, визначає офіційний курс ЄВРО до гривні станом на 07.02.2020.
Разом з тим, позовна заява надіслана засобами поштового зв'язку на адресу суду 19.02.2020, згідно відбитку поштового штемпеля на конверті, а отже з огляду на приписи ч. 3 ст. 623 ЦК України, офіційний курс євро до гривні підлягає визначенню станом на 19.02.2020 (146,36 євро х 26.4291грн. (за курсом НБУ станом на 19.02.2020).
Отже, з урахуванням граничного розходження маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, вартість нестачі вантажу становить 490 624,52 грн.
Враховуючи те, що договір перевезення було укладено позивачем з відповідачем, який безпосередньо надав послуги з перевезення вантажу, а також враховуючи ту обставину, що втрата вантажу відбулась під час його перевезення, відповідач є відповідальною особою за втрату вищезазначеного вантажу, а відтак позовні вимоги до відповідача про стягнення вартості втраченого вантажу є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму, в свою чергу заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються встановленими обставинами справи.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем також заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 749,80 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
До позовної заяви позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести позивач у зв'язку з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу становить 9 749,80 грн. Наведено наступний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для правничої допомоги:
1) усна консультація клієнта (в тому числі на підставі проведеного опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, пошуку та аналізу судової практики, яка склалася в подібних спорах), узгодження правової позиції з клієнтом (2 години роботи адвоката) - 1 051 грн.;
2) збір доказів (підготовка письмових документів: листи, запити, тощо) (2 години роботи адвоката) - 1 051,00 грн.;
3) складання позовної заяви (4 години роботи адвоката) - 2 102 грн.;
4) перевірка та подання позовної заяви (1 година адвоката) - 525,50 грн.
4) гонорар за складність справи майнового характеру - 5 020,30 грн.
При цьому вказано, що витрати на професійну правничу допомогу (в розрахунку 25% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік») становлять 252,50 грн. за одну годину роботи адвоката.
До позовної заяви позивачем в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу долучено наступні копії документів: Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018; Додаткову угоду № 4 від 03.12.2018; додаткову угоду № 26 від 09.12.2019; Довіреність № 6 від 02.01.2020; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4916від 29.11.2017, рахунок на оплату № 124 від 24.02.2020 на суму 9 749,80 грн., платіжне доручення № 4500025845 від 31.03.2020 на суму 70 309,81 грн., у призначення платежу якого, зокрема зазначено «сч. № 124 от 24.02.2020».
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
30.03.2018 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (Адвокатське об'єднання) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845, відповідно до якого Адвокатське об'єднання прийняло зобов'язання надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) з питань що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою № 4 від 03.12.2018 до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2019.
Додатковою угодою № 26 від 09.12.2019 до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2020.
Позивачем видано довіреність № 6 від 02.01.2020, якою уповноважено адвоката Щенрбакову Н.В. (яка входить до складу учасників Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога») здійснювати представництво інтересів позивача.
23.03.2020 Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та позивачем укладено Додаткову угоду № 46, якою узгоджено вартість послуг у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь позивача суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною № 40110421 від 21.09.2019 та досилочною залізничною накладною № 51745834 від 25.09.2019 в розмірі 502 030,13 грн.
Згідно з п. 5.3 Договору оплата послуг Адвокатського об'єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку, оплата клієнтом наданих Адвокатським об'єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих Адвокатським об'єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі послуг) оформлюється Адвокатським станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.
24.02.2020 Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та позивачем складено Акт приймання-передачі наданих послуг № 1, відповідно до якого вартість послуг складає 9 749,80 грн.
24 лютого 2020 року Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» виставлено позивача рахунок на оплату № 124 від 24.02.2020 на суму 9 749,80 грн., який оплачено згідно платіжного доручення № 4500025845 від 31.03.2020 на суму 70 309,81 грн., у призначення платежу якого, зокрема зазначено «сч. № 124 от 24.02.2020».
Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; ідентифікаційний код: 00191129) збитки в розмірі 490 624 (чотириста дев'яносто тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 52 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 359 (сім тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 36 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 528 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 29 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.07.2020
Суддя О.А. Грєхова