вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" липня 2020 р. Справа№ 911/2306/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Трегубова А.В., на підставі довіреності № 1-2256 від 23.01.2020
від відповідача: не з'явився
від третьої особи 1: Коваленко С.В., на підставі довіреності № 14-199 від 17.05.2019
від третьої особи 2: Павліченко Л.М., на підставі довіреності № ДР-97-0620 від 01.06.2020
розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Київської області від 12 лютого 2020 року (повний текст складено 26.02.2020 р.)
у справі № 911/2306/19 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"
про зобов'язання повернути майно та стягнення 264127,39 гривень, -
1. Короткий зміст позовних вимог:
1.1. АТ "Укртрансгаз" звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій викладено прохання: зобов'язати державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" повернути акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 39,525 тис. куб. метрів; стягнути з державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)" на користь АТ "Укртрансгаз" 264127,39 грн., вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 39,525 тис. куб. метрів (а.с.6-7).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в лютому 2017 року, безпідставно та без будь-яких договірних відносин, набув з газотранспортної системи, оператором якої є ПАТ "Київоблгаз" 39,525 тис. куб. м. природного газу, власником якого є АТ "Укртрансгаз". Як зазначає позивач, у разі відсутності у постачальника відповідних обсягів природного газу відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання, як це передбачено абз. 2 п. 3 гл. 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи. В зв'язку з чим, позивач вважає, що, у відповідності до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, відповідач зобов'язаний повернути йому в натурі безпідставно набуте майно (природний газ в обсязі 39,525 тис.куб.м., а у випадку його відсутності відшкодувати вартість такого майна, на момент подання позову.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2020 у справі №911/2306/19 в задоволенні позову відмовлено (а.с. 169-180).
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:
3.1. АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" звернулись з апеляційними скаргами, в яких викладено прохання скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні 264127,39 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 264127,39 грн.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
4.1. У апеляційних скаргах позивач та третя особа зазначають, що НАК "Нафтогаз України" не постачав природний газ у спірний період.
4.2. На переконання скаржників, - відсутність у газотранспортній системі виділеного відповідачу постачальником природного газу, свідчить про те, що відповідачем спожито газ з обсягів, що належать АТ "Укртрансгаз". Факт закупівлі природного газу АТ "Укртрансгаз" для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та послуг балансування підтверджено наданими з позовною заявою матеріалами.
4.3. Матеріали справи не містять підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу.
4.4. У Відповідача були відсутні правові підстави для набуття майна Позивача. Відсутні також і договірні відносини між сторонами спору щодо постачання газу.
5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
5.1. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
5.2. АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - третя особа-2) у відзиві на апеляційну скаргу зазначив про те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
5.3. Третя особа-2 посилається на постанови КМУ від 01.10.2015 р. №758, від 20.03.2016 №234 та розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р та зазначає, що ненадання НАК "Нафтогаз України" номінацій відповідачу не звільняло його від обов'язку з постачання природного газу відповідачу, як споживачу за укладеним з ним договором постачання.
5.4. Третя особа-2 також зазначає, що формальна відсутність номінацій не є свідченням того, що спожитий відповідачем природний газ не є поставленим з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України".
6. Розподіл справи:
6.1. 27.04.2020 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали судової справи № 911/2306/19 разом з матеріалами апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.
6.2. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 р. відкрито провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 12 лютого 2020 року у справі № 911/2306/19 та повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі відбудеться 19.05.2020 р.
6.3. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 р. розгляд справи відкладено на 09.06.2020 р.
6.4. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 07.07.2020 р.
7. Інші процесуальні дії у справі:
7.1. У судовому засіданні 07.07.2020 р. представники позивача та третьої особи надали пояснення, в яких підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
7.2. Представник третьої особи у судовому засіданні 07.07.2020 р. надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
7.3. Представник відповідача у судове засідання 07.07.2020 р. не з'явився, про об'єктивні причини неявки (шляхом самопредставництва або залучення представника) колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою АТ "Укрпошта" про причини повернення поштового відправлення "інші причини".
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:
8.1. 26.09.2016 між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ДП "Підприємство Ірпінського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 132)" (споживач) укладено договір постачання природного газу № 1617/1617-ТЕ-17 (далі - договір № 1617/1617-ТЕ-17), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (а.с. 73-83).
8.2. Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору № 1617/1617-ТЕ-17 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).
8.3. Пунктом 2.1. договору № 1617/1617-ТЕ-17 передбачено, що постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 246 тис. куб. метрів, у тому числі у лютому 2017 року - 46 тис. куб. м.
8.4. Споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1. договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділу 13 договору (п. 3.2. договору 1617/1617-ТЕ-17).
8.5. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4. договору № 1617/1617-ТЕ-17).
8.6. Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (п. 4.1. договору № 1617/1617-ТЕ-17).
8.7. Пунктом 7.4. договору № 1617/1617-ТЕ-17 визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.
8.8. У відповідності до п. 12.1. договору № 1617/1617-ТЕ-17 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
8.9. 28.02.2017 між НАК "Нафтогаз України" та ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1617/1617-ТЕ-17, за умовами якої сторони домовились про внесення змін до договору, а саме: по тексту договору слова "державне підприємство "Підприємство Ірпінського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 132)" замінено словами "державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" (а.с. 84).
8.10. Згідно долученого до матеріалів справи листа НАК "Нафтогаз України" від 31.01.2017 № 26-931/1.2-17, останній повідомив ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" про те, що оскільки споживачем не виконується п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015 № 758, НАК "Нафтогаз України" не виділяються номінації на лютий 2017 року щодо обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам та організаціям (а.с. 87-88).
8.11. ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№132)", складено акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017, відповідно до договору постачання природного газу від 26.09.2016 № 1617/1617-ТЕ-17, згідно якого відповідачем у лютому 2017 року спожито природний газ в обсязі 39,525 тис. куб. м. (а.с. 86).
8.12. Листом від 16.03.2017 № 26-2693/1.2-17 НАК "Нафтогаз України" повернув споживачу вказаний акт без підписання, зазначаючи про те, що НАК "Нафтогаз України" не здійснював постачання природного газу ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" у лютому 2017 року, у зв'язку із не виконанням споживачем умов п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2015 № 758, а тому споживачу не підтверджено планових обсягів (номінації) природного газу на лютий 2017 року (а.с. 85).
8.13. Як зазначив АТ "Київоблгаз" у своїх поясненнях та не заперечувалось сторонами, між ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" та АТ "Укртрансгаз" у спірний період існували договірні відносини на підставі договору про транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який укладено на підставі Типового договору, затвердженого Постановою НКРЕ від 22.09.2011 № 1579.
8.14. Згідно умов Типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби.
8.15. АТ "Київоблгаз" вказує на те, що ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" сплачувало на користь позивача грошові кошти за послуги транспортування природного газу, при цьому позивачем зазначені кошти приймались без зауважень та без будь-яких повідомлень щодо несанкціонованого відбору відповідачем природного газу з газотранспортної системи.
8.16. 01.01.2016 ДП "Підприємство Ірпінського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 132)", правонаступником якого є ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)", підписано заяву-приєднання № 094208IW68FT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) оператора ГРМ ПАТ "Київоблгаз" (а.с. 57).
8.17. Між ПАТ "Київоблгаз" (газорозподільне/газотранспортне підприємство) та ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 132)" (замовник) 28.02.2017 підписано акт наданих послуг з транспортування природного газу (на розподіл природного газу) № 1201200272 про те, що з 01 по 28 лютого 2017 року замовником прийнято, а газорозподільним/газотранспортним підприємством протранспортовано замовнику природний газ згідно договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094208IW68FT016 в обсязі 39 525 куб. м. (а.с. 58)
9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
9.1. Відповідачем не заперечується факт споживання у лютому 2017 р. газу у обсязі 39 525 куб. м.,
9.2. У межах розгляду даної справи підлягає встановленню наявність або відсутність підстав для такого споживання, а також факт належності такого газу саме позивачу.
9.3. На підтвердження придбання природного газу у лютому 2017 р. позивачем надано укладений з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договір №1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу від 31.01.2017 р. (а.с. 10-14), а також Акт приймання передачі природного газу від 28.02.2017 р. за яким ПАТ "Укртрансгаз" прийнято для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування газ природній обсягом 643105,799 тис.куб.м. (а.с. 15).
9.4. Також позивачем надано довідку "Списання газу на балансування 01.01.2016-30.06.2018", у якій зазначено про 28.02.2017 здійснено списання на балансування "391828,513 тис.куб.м.", 31.03.2017 - "132382,518 тис.куб.м.", 30.04.2017 "58443,505 тис.куб.м.", а також 25.05.2017 "18,549 тис.куб.м." з найменуванням "кор.балансування 02.2017" (а.с. 21).
9.5. Відповідно до Реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" в лютому 2017 року EIC код - 56Х180000000001Y у відповідача з кодом 56ХQ000081W6800T був відсутній обсяг підтвердженої номінації, обсяг згідно алокації становив 39,525 тис.куб.м. (т.І, а.с. 17-19).
9.6. Відповідно до "Інформації про надходження до точки входу та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених до операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік" зазначено, що небаланс по контрагенту "ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України" (№" замовник послуг транспортування "ПАТ "Київоблгаз" "в т.ч. без підтверджених номінацій" у лютому становив "39,5258" (а.с. 20).
9.7. В обґрунтування підстави ненадання номінації ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надав до матеріалів справи "Перелік теплопостачальних підприємств, з якими НАК "Нафтогаз України" укладено договори та яким не надавались номінації на І декаду лютого 2017 року" серед яких зазначено "Ірпінський виправний центр" з причини "відсоток нижче 90%, графік не надавався", заборгованість 401705,37 грн. (а.с. 93). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" не надано доказів в обґрунтування причин ненадання відповідачу номінації
9.8. У звіті ПАТ "Київоблгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2017 року EIC код - 56Х180000000001Y зазначено, що всього надійшло до ГРС (згідно актів приймання-передачі) підтверджений обсяг номінацій 347118,150 тис.куб.м., фактичний обсяг за місяць склав 260880,095 тис.куб.м., у т.ч. з мереж Київтрансгаз УМГ ПАТ "Укртрансгаз" 239168,630 тис.куб.м. (а.с. 16). У вказаному звіті крім позивача також зазначені інші постачальники.
Таким чином позивачем не підтверджено того, що відповідачем спожито природний газ саме з ресурсу позивача.
Лише одне посилання на наявність договору з НАК "Нафтогаз України" №1701001564-ВТВ від 31.01.2017 року не свідчить про споживання відповідачем газу ПАТ "Укртрансгаз".
Обсяг спожитого у лютому 2017 року відповідачем природного газу (39,525 тис. куб. м.) є меншим від зазначеного в укладеному з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договорі №1617/1617-ТЕ-17 (46 тис.куб.м.), що дає підстави дійти висновку про те, що відповідачем не було перевищено встановленого договором № 1617/1617-ТЕ-17 обсягу споживання природного газу у лютому 2017 року.
9.9. Враховуючи положення п. 5 гл. 1 р. І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), за відсутності у споживача підтвердженого постачальником обсягу газу - номінації, фактичний відбір останнім обсягу газу, може вважатися несанкціонованим відбором природного газу.
9.10. Листом № 26-2693/1.2 від 16.03.2017 АТ "НАК "Нафтогаз України" повідомило відповідача, що останніми не дотримано умов, зазначених у Положенні "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", номінації обсягів газу на лютий 2017 р. не підтверджувались, Компанія не має підстав для документального оформлення обсягів природного газу, використаних лютому 2017р.
Разом з тим, наведене не дає підстав для висновку про несанкціонований відбір природного газу з ГТС, оператором якої є АТ "Укртрансгаз".
9.11. У постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №925/358/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов'язковим до виконання, на НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону".
9.12. Невидача номінацій НАК "Нафтогаз України" є неправомірною та унеможливлює безперешкодне отримання споживачами відповідно до укладених договорів постачання необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання АТ "Київоблгаз" послуг з розподілу природного газу у зв'язку з відсутністю підтверджених обсягів природного газу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17.
9.13. При цьому, відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації відповідачу, відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 12.03.2019 у справі №917/325/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 25.02.2020 р. у справі №905/2248/18.
9.14. Вказане спростовує твердження позивача несанкціонований відбір відповідачем природного газу з ГТС, оператором якої є позивач.
9.15. Зазначене, з урахуванням наявності у спірний період укладеного між відповідачем (споживач) та НАК "Нафтогаз України" (постачальник) договору про постачання природного газу, а також існування обов'язку постачальника видати номінації, свідчить про те, що споживання відповідачем природного газу в обсязі 39,525 тис. куб. м. в лютому 2017 р., не можна вважати несанкціонованим відбором.
9.16. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази надіслання постачальником чи оператором газотранспортної системи відповідачу передбаченого п. 14 розділу II Правил повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період.
9.17. Відсутність в матеріалах справи вказаних доказів, як і доказів на підтвердження вжиття постачальником або Оператором ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність споживання відповідачем у спірний період природного газу з порушенням вимог чинного законодавства, без достатньої правової підстави.
10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
10.1. Враховуючи наявність між відповідачем (як споживачем) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (як постачальником), договірних правовідносини, якими погоджено обсяги постачання природного газу у спірний період, з урахуванням положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" та того, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не наданого доказів надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинити газоспоживання за спірний період, а також того, що позивачем не доведено факту споживання відповідачем газу саме з ресурсу позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України та відповідно про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, для виникнення кондиційного зобов'язання необхідним є сам факт безпідставного збагачення, а не відповідна підстава, яка це спричинила. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо в момент його набуття (збереження) це відбувалось хоч і не прямо передбаченим, але у будь-якому разі не забороненим цивільним законодавством способом з метою досягнення учасниками відповідних правовідносин певного правочину.
При цьому, колегія суддів враховує викладену у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 р. правову позицію, відповідно до якої: "зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Водночас наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень ст. 1212 ЦК України, якщо згадана підстава продовжує існувати."
Також колегія суддів зазначає, що недотримання відповідачем умов договору про необхідність направлення заявок на планові обсяги газу, з урахуванням положень п. 3.2 Договору, якими передбачено, що у разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем, постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у п. 2.1. договору, на відповідний місяць у комплексі зі змістом Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", не свідчить про позадоговірний характер споживання відповідачем газу в обсязі 39,525 тис. куб. м. в лютому 2017 р.
11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:
11.1. Колегія суддів зазначає, що твердження скаржників про те, що НАК "Нафтогаз України" не постачав природний газ у спірний період, оскільки не надавав номінацій та не підписував актів приймання-передачі спростовуються тим, що відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" та розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації відповідачу, відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 12.03.2019 у справі №917/325/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 25.02.2020 р. у справі №905/2248/18.
11.2. Також колегія суддів зазначає, що твердження скаржників про відсутність договірних відносини між позивачем та відповідачем щодо постачання газу, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що споживання газу обсягом 39,525 тис. куб. м. відбулось з урахуванням укладеного між відповідачем та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договору про постачання природного газу, а відповідно, договірний характер правовідносин (між відповідачем та третьою особою) виключає можливість застосування у межах розгляду даної справи положень глави 83 ЦК України.
11.3. Колегія суддів зазначає про те, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і твердження скаржників про споживання відповідачем газу з обсягів, що належать АТ "Укртрансгаз", оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин - до матеріалів справи не надано. При цьому факт закупівлі природного газу АТ "Укртрансгаз" для виробничо-технологічних потреб, власних потреб та послуг балансування, з у рахуванням того, що у звіті ПАТ "Київоблгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за лютий 2017 року EIC код - 56Х180000000001Y крім позивача також зазначено інших постачальників від яких до ГРС надходив природний газ, також не є достатньою обставиною, яка б підтверджувала факт споживання відповідачем природного газу саме ресурсу позивача.
11.4. Також колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень скаржників про те, що суд першої інстанції дійшовши висновку про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України", вийшов за межі доказування у даній справі, оскільки без встановлення вказаних обставин є неможливим встановлення власника спожитого у спірний період відповідачем природного газу. При цьому, про необхідність встановлення вказаних обставин НАК "Нафтогаз України" сам зазначає в своїй апеляційній скарзі.
12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду:
12.1. Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача права власності на природний газ обсягом 39,525 тис. куб. м., а також факту порушення такого права відповідачем.
13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:
13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
13.2. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України).
13.3. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).
13.4. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
13.5. Відповідно до ст. 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
13.6. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (86 ГПК України).
13.7. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України).
13.8. Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
13.9. При цьому за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
13.10. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
13.11. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
13.12. Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
13.13. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
13.14. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 757/16163/17 наголосив на тому, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
З огляду на викладене вище можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
13.15. Статтею 10 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.
13.16. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ст. 117 Конституції України).
13.18. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 № 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 1); операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (пункт 2).
13.17. Відповідно до п.п. 17, 18, 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
13.19. Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" врегульовано, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
13.20.Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
13.21. Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
13.22. Згідно п. 5 гл. 1 р. І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об'єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.
13.23.Відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила) (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
13.24. Згідно з абзацами 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.
13.25.Відповідно до абзацу 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
13.26. Згідно з п. 1 гл. 1 р. X Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.
13.27. Згідно з п. 13 розділу II Правил постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.
13.28. Відповідно до п. 14 розділу II Правил за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об'єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт оператора ГРМ/ГТС.
14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:
14.1. Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах є законним, - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтоване, - прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
14.2. Рішення Господарського суду Київської області від 12 лютого 2020 року у справі № 911/2306/19 залишити без змін.
14.3. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 12 лютого 2020 року у справі №911/2306/19 залишити без задоволення.
15. Розподіл судових витрат:
15.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 12 лютого 2020 року у справі №911/2306/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12 лютого 2020 року у справі №911/2306/19 залишити без змін.
3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерне товариство "Укртрансгаз" відповідно до сплачених сум.
4. Справу №911/2306/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 08.07.2020 р.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.В. Агрикова
А.О. Мальченко