Провадження № 11-сс/803/862/20 Справа № 212/3609/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 липня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
третьої особи, щодо майна якої вирішується
питання про арешт ОСОБА_7 ,
представника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040730000985,
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2020 року задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на легковий автомобіль марки “Seat Toledo”, червоного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу із забороною власникам та користувачам, тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, розпоряджатися та користуватися легковим автомобілем.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що встановлено наявний ризик, передбачений положеннями п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому з метою збереження тимчасово вилученого майна - легкового автомобіля марки “Seat Toledo” і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на вищевказаний автомобіль, які визнані речовими доказами та які можуть бути використані в кримінальному провадженні для встановлення істини у кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане майно.
Не погоджуючись з цим рішенням слідчого судді, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали, та скасувати ухвалу слідчого судді, постановивши нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна в повному обсязі.
Посилається на те, що під час вилучення майна не було вручено жодного процесуального документу, та лише 10 червня 2020 року нею було отримано ухвалу слідчого судді та надано доступ до матеріалів справи, у зв'язку з чим, вважає, що строк апеляційного оскарження не є пропущеним.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчим суддею, при постановленні ухвали, не в повному обсязі було досліджено всі обставини, що мають значення для прийняття обґрунтованого рішення, не перевірено наявність доказів, які б вказували на правомірність та виправданість арешту майна, істотно порушено норми процесуального законодавства в частині не виклику в судове засідання власника майна, не перевірки статусу ОСОБА_7 в цьому провадженні, наявності або відсутності винесеної підозри, не перевірено дотримання прокурором процесуального строку для звернення із клопотанням про арешт.
Вважає, що висновки слідчого судді не підтверджені жодними доказами у кримінальному провадженні, та належні докази на підтвердження обґрунтованості арешту в судовому засіданні не досліджувалися.
Зазначає, що питання співрозмірності розміру шкоди та вартість майна, яке арештовується, взагалі в ухвалі не висвітлювалося, хоча вказана обставина є визначальною для обґрунтування накладення арешту.
Вказує на те, що майно, яке арештували, не відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речових доказів, та відсутні підстави вважати, що вказане майно підлягає спеціальній конфіскації згідно із ч. 5 ст. 96-2 КК України, а ОСОБА_7 не є бенефіціарним власником жодної юридичної особи, також цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, розмір збитків, завданих злочином, слідством не встановлено і жодним чином не доведено.
Заслухавши суддю, думку третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до наданих матеріалів, особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт та його представник не були присутніми у суді першої інстанції при розгляді клопотання прокурора, копію ухвали слідчого судді представником було отримано лише 10.06.2020 року, що підтверджується розпискою (а.п.24), при цьому апеляційна скарга була подана до суду 15.06.2020 року, що підтверджується конвертом, тобто протягом 5-денного строку з дня отримання копії ухвали, а тому апеляційна скарга є такою, що подана в строк, передбачений КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Колегією суддів встановлено, що слідчим СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040730000985 від 11.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, за фактом того, що 10.05.2020 року об 11.00 годин невстановлена особа, перебуваючи неподалік від буд. АДРЕСА_1 , використала завідомо підроблений документ, а саме свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на легковий автомобіль марки Seat Toledo р/н НОМЕР_1 .
11.05.2020 року постановою слідчого СВ Покровського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області вказаний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що арештоване слідчим суддею майно має суттєве значення для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального правопорушення, оскільки визнано речовим доказом і щодо нього проводилися експертизи (а.п. 10, 11).
З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, та відповідно до ч.1 ст.170 КПК України існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, отже, арешт на зазначене майно був накладений з дотриманням вимог закону, а тому доводи апеляційної скарги з цих підстав є необгрунтованими.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Посилання апелянта щодо порушення слідчим строку на подачу клопотання про арешт майна до суду, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що огляд автомобіля був проведений 10.05.2020 року, а вказане клопотання слідчим було подано 11.05.2020 року, що підтверджується конвертом (а.п. 12), тобто в строк, передбачений ч.5 ст.171 КПК України, однак ухвалою слідчого судді від 22.05.2020 року вказане клопотання було повернуто прокурору для усунення недоліків.
27.05.2020 року прокурором було отримано ухвалу слідчого судді від 22.05.2020 року та 28.05.2020 року до суду подано клопотання про арешт майна з усуненими недоліками (а.п. 18), а розглянуто його було слідчим суддею в строк, передбачений ч.1 ст.172 КПК України, а саме 29.05.2020 року.
Посилання на те, що в судове засідання не було викликано власника майна, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки не було надано підтвердження, що особа, у якої вилучено автомобіль є власником цього майна.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 не є власником автомобіля, на який слідчим суддею накладено арешт, оскільки власником цього автомобіля є ОСОБА_9 (а.п. 17).
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не перевірено статус ОСОБА_7 , а також наявність або відсутність винесеної підозри, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги на цьому етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 310, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна, - ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020040730000985 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4