01.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5305/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Мотуз О.В., ордер ДП №2178/050 від 23.12.2019 р., адвокат;
представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020, ухвалене суддею Новіковою Р.Г., повний текст якого складений 28.02.2020, у справі №904/5305/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія", с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 200000 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія", с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області
про визнання договору позики недійсним .Г
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" про стягнення 200 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на досягнення сторонами згоди надання відповідачу суми грошових коштів в розмірі 200 000 грн., які були перераховані платіжним дорученням №113 від 07.06.2018; залишення відповідачем без задоволення вимоги позивача від 07.03.2019 про повернення перерахованих коштів.
23.12.2019 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" про визнання недійсним договору позики, укладеного між сторонами.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" посилається на нікчемність договору позики, на укладенні якого наполягає Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія", через недодержання вимог закону під час його укладення щодо письмової форми договору позики (ст. 215, 1046, 1047 Цивільного кодексу України).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2019 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/5305/19 первісний позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" суму боргу в розмірі 200000 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3000 грн.
Відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" про визнання договору позики недійсним.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в повному обсязі, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Івас Груп", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, надання неправильної оцінки обставинам справи, просить рішення суду від 18.02.2020 скасувати, ухвалити нове, яким визнати недійсним договір позики укладений між ТОВ "Промбудколія" та ТОВ "Івас Груп"; в задоволенні позовних вимог ТОВ "Івас Груп" - відмовити.
При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність договору позики, на укладенні якого наполягає Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія", через недодержання вимог закону під час його укладення щодо письмової форми договору позики (ст. 203, 208, 215, 1046, 1047 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України).
Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія", відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін, підтримав свої доводи, викладені у позовній заяві.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/5305/19; розгляд справи призначений в судовому засіданні на 01.07.2020.
Відповідач (скаржник), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, в канцелярію суду 30.06.2020 директор Відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що в країні діє карантин та знаходженням представника Товариства на лікарняному.
В судовому засіданні 01.07.2020 представник Позивача заперечував проти задоволення даного клопотання, просив розглянути апеляційну скаргу по суті, а клопотання Відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги розцінювати як зловживання правами.
Розглянувши дану заяву, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.11,12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з клопотання Відповідача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає продовження дії карантину в Україні та знаходження представника Товариства на лікарняному.
Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує що Постановою КМУ від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" визначено, що на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Послаблення протиепідемічних заходів застосовується та припиняється на території регіону на підставі рішення регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яке приймається з урахуванням оцінки епідемічної ситуації та наявності у регіоні ознак для послаблення протиепідемічних заходів, визначених цією постановою.
У регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється:
з 22 травня:
- регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Пунктом 1.8 Протоколу № 30 позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій передбачено, що у зв'язку зі сприятливою епідемічною ситуацією, що склалася на території Дніпропетровської області, яка відповідає ознакам, встановленим у абзацах 3, 4 та 5 пункту 4 Постанови, запроваджується послаблення протиепідемічних заходів та дозволяється:
1. регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, та використання таких засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах.
Таким чином, з огляду на те, що на час призначення судового засідання у даній справі - 01.07.2020, на території Дніпропетровської області були послаблені протиепідемічні заходи, дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, колегія суддів вважає, що Відповідач, який знаходиться у Дніпропетровській області, мав можливість прибути до приміщення суду (що він і зробив за день до судового засідання), взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.
Будь-яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, Відповідач не зазначив.
При цьому, Відповідачем на зазначено об'єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів (подібним чином вирішено аналогічне клопотання Верховним Судом у справі № 910/3880/19 у постанові від 05.05.2020).
До того ж, жодних доказів перебування представника Відповідача на лікарняному до клопотання не долучено. Про неможливість надання таких доказів або надання їх після закриття лікарняного, в клопотанні не зазначено.
В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.
В свою чергу, саме Відповідач не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представником - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб'єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.
Зважаючи на належне повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи, неявку його у судове засідання, враховуючи, що повідомлені Відповідачем причини неявки не визнаються судом поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.
В судовому засіданні 01.07.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Предмет доказування у даній справі становлять наступні обставини:
- наявність або відсутність факту перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" грошових коштів у сумі 200000 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп", підстава перерахування коштів та їх призначення;
- наявність або відсутність між сторонами договірних правовідносин та їх правова природа;
- наявність або відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" зобов'язання із повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" грошових коштів у сумі 200000 грн., строки виконання такого зобов'язання.
Позивач за первісним позовом у підтвердження обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги та які входять до предмета доказування в даній справі, надав наступні докази (в копіях): платіжне доручення №113 від 07.06.2018 на суму 200000 грн. (а.с. 10); вимогу на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" від 07.03.2019 із доказами її направлення (а.с. 11-12); лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" №59/04 від 01.04.2019 (а.с. 13).
Тими самими доказами Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія", як відповідач за зустрічним позовом, обґрунтовує свої усні заперечення проти зустрічних позовних вимог.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не надав доказів у підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої заперечення проти первісних позовних вимог та свої зустрічні позовні вимоги.
На підставі зазначених вище письмових доказів колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" платіжним дорученням №113 від 07.06.2018 перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" грошові кошти в сумі 200 000 грн.
Призначенням платежу за вказаним платіжним доручення є надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги згідно договору №230518 від 23.05.2018.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" у своїй позовній заяві зазначає, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" було узгоджено оформлення усної домовленості сторін про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги шляхом її викладення у вигляді письмового документа. Однак, цього зроблено не було через подальшу відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп".
У зв'язку з виникненням у Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" необхідності у поверненні вищезазначених грошових коштів, останнім 07.03.2019 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" було направлено вимогу про повернення наданої фінансової допомоги у семиденний строк з моменту пред'явлення цієї вимоги.
Факт направлення вказаної вимоги підтверджується описом вкладення до цінного листа на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" та фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" від 07.03.2019, копії яких містяться у матеріалах справи.
У відповідь на вимогу про повернення коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" листом №59/04 від 01.04.2019 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія", що надання зворотної фінансової допомоги є позикою згідно з нормами Цивільного кодексу України, тому в даному випадку слід керуватися положеннями законодавства, які регламентують відносини сторін саме для такого виду правочинів.
На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп", при пред'явленні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" мало керуватись не статтею 530 Цивільного кодексу України як загальною нормою при визначенні строку виконання зобов'язань, а статтею 1049 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою та встановлює інший строк для повернення позичальником позики, якщо договором такий строк встановлено, а саме - тридцять днів від дня пред'явлення вимоги.
Тому, посилаючись на невідповідність змісту вимоги від 07.03.2019 вказаному припису Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" залишило цю вимогу без задоволення. Додатково Товариство з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" у своєму листі зазначило, що після отримання вимоги про повернення позики, що відповідала б нормам чинного законодавства, її буде розглянуто у законодавчо встановленому порядку.
Оскільки після спливу і тридцяти днів з моменту отримання вимоги від 07.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" не повернуло отриманої безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в розмірі 200 000 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" звернулось до суду з даним позовом. Нормативними підставами для подання позову вказано статті 1046, 1049 Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини сторін за договором позики.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" позовних вимог не визнало і заявило зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" про визнання недійсним договору позики, укладеного між сторонами.
Наведені обставини і є причиною виникнення спору у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом та відмовляючи в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджені факт одержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" 200 000 грн. безвідсоткової зворотної фінансової допомоги на підставі договору позики між сторонами та факт порушення позичальником зобов'язання з повернення позикодавцеві коштів у вказаному розмірі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.
Статтями 202, 203, 205 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України).
За приписами ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Статтею 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.
Предметом спору у даній справі є первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 200 000 грн., перерахованих йому в якості безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, та про визнання недійсним договору, що є підставою для такого перерахування.
Підпунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Таким чином, суд першої інстанції правильно кваліфікував правовідносини між сторонами з надання поворотної фінансової допомоги - правочином, укладеним у спрощений спосіб, який за своєю правовою природою є договором позики.
До даних правовідносин застосовуються норми права, що регулюють питання позики (параграф 1 глави 71 Цивільного кодексу України) та виконання зобов'язань.
Відносини, що виникли із договору позики, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За приписами статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Матеріали даної справи не містять підписаного сторонами договору позики на суму 200000 грн. заявленої позовної вимоги за первісним позовом, однак, наявні у матеріалах справи платіжне доручення №113 від 07.06.2018 на суму 200000 грн. та листування сторін свідчать про існування між сторонами фактичних правовідносин безпроцентної позики і містять всю необхідну інформацію щодо здійсненої сторонами господарської операції.
Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про нікчемність договору позики через недодержання вимог закону під час його укладення щодо письмової форми договору позики, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Однак, за приписами статті 218 цього Кодексу недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 1047 Цивільного кодексу України хоча і встановлює вимоги щодо письмової форми договору позики у випадку, коли позикодавцем є юридична особа, але не встановлює наслідком його недійсність у разі недодержання визначеної форми.
Наслідки недодержання письмової форми договору позики визначені статтею 1051 Цивільного кодексу України, яка передбачає порядок оспорювання договору.
Так, відповідно до ст. 1051 Цивільного кодексу України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
У даному випадку позичальник не заперечує факту одержання ним від позикодавця коштів (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) та не оспорює розміру наданої позики. Заперечення проти первісного позову, покладені в основу вимог за зустрічним позовом, стосовно наявності підстави заявлених позовних вимог стосуються лише недотримання сторонами встановленої законом форми укладення договору.
У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, оскільки законом не встановлено недійсності договору позики, укладеного юридичними особами з недодержанням письмової форми (нікчемність договору), колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про нікчемність договору позики через недодержання сторонами під час його укладеного вимог закону щодо письмової форми договору та вважає правомірним правочин з надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" безвідсоткової зворотної фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" у розмірі 200 000 грн.
Факти належного виконання позикодавцем своїх зобов'язань за цим договором позики та прийняття такого виконання позичальником підтверджені матеріалами справи.
Відтак, у позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" виникло зустрічне зобов'язання з повернення позикодавцеві отриманої суми позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги), яке на вимогу останнього позичальником виконано не було.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
У своєму листі №59/04 від 01.04.2019, наданому у відповідь на вимогу позикодавця від 07.03.2019, позичальник зазначив, що вказана вимога була ним отримана 26.03.2019.
Отже, відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник повинен був повернути позикодавцеві кошти у розмірі 200000 грн. не пізніше 25.04.2019.
Таким чином, строк виконання позичальником зобов'язання за договором є таким, що настав.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статями 202 Господарського кодексу України та 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Позичальник у порушення своїх зобов'язань, визначених законом, коштів не повернув.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що матеріалами справи підтверджені факт одержання Товариством з обмеженою відповідальністю "Івас Груп" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудколія" 200 000 грн. безвідсоткової зворотної фінансової допомоги на підставі договору позики між сторонами та факт порушення позичальником зобов'язання з повернення позикодавцеві коштів у вказаному розмірі.
Таким чином, господарський суд правомірно задовольнив первісні позовні вимоги та відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/5305/19 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/5305/19 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Івас Груп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 07.07.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя С.Г. Антонік