Справа №333/1790/20
Провадження №1-кп/333/436/20
07 липня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , азербайджанки, громадянки України, уродженки м. Хачмас, Республіки Азербайджан, яка має середню освіту, офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України, -
В провадженні судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді перебуває зазначена вище кримінальна справа.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 ухвалою суду від 20.05.2020 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який закінчується 18.07.2020 року. Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину. Обвинувачена не заміжня, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, тобто не має стійких соціальних зв'язків, є особою, раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів, у зв'язку з чим, обвинувачена, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачена ОСОБА_4 , її захисник ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили обрати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Розглянувши клопотання прокурора ОСОБА_3 , заслухавши думку інших учасників процесу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як вбачається із змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 р., пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обгрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою (також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).
Крім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).
З огляду на викладене, суд вважає, що обґрунтованість підозри відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , станом на час розгляду заявленого прокурором клопотання, підтверджується обвинувальним актом, реєстром матеріалів досудового розслідування та показаннями свідка ОСОБА_7 .
Приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та їх взаємозв'язок з можливими ризиками по справі.
Так, розглянувши доводи прокурора щодо наявності ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, судом прийнято до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, остання не одружена, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, тобто не має стійких соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштована, не має постійного джерела доходу, є особою, раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів.
З огляду на викладене, прокурором доведено та в судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що не має ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, вважає їх не достатніми для запобіганню ризиків та виконанню обвинуваченою процесуальних обов'язків.
У зв'язку з чим, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 діб задовольняється судом.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжити строком на 60 діб - по 04.09.2020 року включно з правом внесення застави у розмірі 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень 00 копійок.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження та начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1