Справа № 372/2628/19
Провадження № 2-232/20
23 червня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.,
при секретарі Бочаровій С.М.,
за участю представника ОСОБА_1 ,
справа № 372/2628/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,
Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 13.06.2008 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» уклав з ОСОБА_2 договір кредиту № 490077232 (далі по тексту Кредитний договір) на купівлю автотранспортних засобів. 28.10.2009 року було укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору, у якому було змінено кінцевий термін повернення кредиту на 13.06.2018 року. Відповідно умов Кредитного договору банк надав позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 26731,48 доларів США, зі сплатою 14,99 процентів річних, надавши грошові кошти позичальникові, свої зобов'язання позивач виконав. У порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_2 , свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 13.06.2019 року має прострочену заборгованість у розмірі 388470,33 грн. (триста вісімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят гривень 33 копійки). З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк та ОСОБА_3 уклали Договір поруки №490077232-П від 13.06.2008 року, за умовами якого поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
З огляду на викладені обставини позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 388470,33 гривень нараховану згідно договору кредиту, яка складається з заборгованості за тілом кредиту станом на 13.06.2019 року та витрати на плату судового збору.
Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 03.09.2019 року відкрито провадження по справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 12.11.2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 27.01.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовлено і повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до АТ «Альфа-Банк», третя особа ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, ОСОБА_2 подав до суду клопотання, в якому просив розглядати справу у його відсутність та врахувати при розгляді справи подані ним у письмовому відзиві заперечення на позов.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 13.06.2008 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір кредиту № 490077232 на купівлю автотранспортних засобів.
28.10.2009 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору, у якому було змінено кінцевий термін повернення кредиту на 13.06.2018 року.
Відповідно умов Кредитного договору банк надав позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 26731,48 доларів США, зі сплатою 14,99 процентів річних, надавши грошові кошти позичальникові, свої зобов'язання позивач виконав.
З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, банк та ОСОБА_3 уклали Договір поруки № 490077232-П від 13.06.2008 року, за умовами якого поручитель зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
У порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 13.06.2019 року має прострочену заборгованість у розмірі 388470,33 грн. (триста вісімдесят вісім тисяч чотириста сімдесят гривень 33 копійки).
Як встановлено під час судового розгляду, відповідач ОСОБА_2 в період з 31.08.2014 року по 23.10.2014 року, з 01.11.2014 року по 24.12.2014 року, з 18.05.2015 року по 24.07.2015 року, з 28.09.2016 року по 26.10.2016 року, з 26..10.2016 по 18.01.2016 року, з 28.01.2017 року по 28.03.2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується відповідними довідками. Тобто позичальник не мав можливості своєчасно сплачувати відповідні платежі за кредитним договором. З цього приводу відповідач ОСОБА_2 неодноразово звертався до позивача із проханням провести реструктуризацію заборгованості чи надання кредитних канікул, що підтверджується відповідними заявами та відповідями позивача.
Крім того, в матеріалах справи міститься лист № 72370-23.1-б/б від 13.09.2016 року ПАТ «Альфа-Банк», відповідно до якого відповідачу ОСОБА_2 надано відстрочку платежів за кредитним договором № 490077232, при цьому наступний платіж від нього мав надійти від до 13.01.2017 року.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України). З договорів поруки вбачається, що у них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.2 договору поруки) про його дію до припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частинні першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України. Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням».
Рішенням Обухівського районного суду Київської області по справі №372/1599/16-ц від 10.11.2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено. Зазначеним рішенням встановлено, що згідно до розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, останній платіж боржником ОСОБА_2 був проведений 09.12.2014 року, а вимога на ім'я відповідачів датована 08.06.2016 роком, а тому оскільки позивач звернувся до суду з позовом 22.06.2016 року, то порука за договором поруки № 490077232-П від 13.06.2008 року (з урахуванням спливу шестимісячного строку з моменту сплати останнього платежу) за договором поруки між банком та ОСОБА_3 як поручителем припинилась, а відтак, суд приходить до висновку про необгрунтованість солідарного стягнення заборгованості, оскільки порука припинилась до пред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Навіть якщо рахувати настання строку пред'явлення вимоги до поручителя з дати виконання основного зобов'язання повернення кредиту 13.06.2018 року, та строку дії договору поруки не пізніше 13.06.2015 року, то банк звернувся до суду у липні 2019 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов'язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі сукупності наявних доказів та обставин, в тому числі надання відстрочки позивачем за кредитним договором та встановлення в судовому засіданні припинення поруки відповідно до рішення Обухівського районного суду у цивільній справі № 372/1599/16-ц, яке є чинним на час розгляду даної справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості є необґрунтованими та не доведені позивачем належними доказами.
Крім того позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту існування заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості є нечитабельним, що позбавляє суд можливості перевірити наявність існування заборгованості, отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у зазначеному ним розмірі та наявність і розмір заборгованості по поверненню цих кредитних коштів.
Отже, оцінивши усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем у порушення статті 81 ЦПК України не доведено заявлених позовних вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 02.07.2020 року.
Суддя