Справа № 761/1017/20 Головуючий в суді І інстанції - Притула Н.Г.
Провадження № 33/824/1335/2020 Доповідач в суді ІI інстанції - Свінціцька О.П.
02 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисників - адвокатів Конончук З.В., Гулак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Конончук З.В. на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року,
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 04 січня 2020 року о 03 годині 48 хвилин по вул. Трьохсвятительська, 4 у м. Києві керував автомобілем «БМВ» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У апеляційній скарзі захисника Конончук З.В. указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послалася на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, апелянт указала, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, що стверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 , наданими ним у суді першої інстанції. Також захисник звернула увагу на ту обставину, що у поясненнях свідках ОСОБА_3 відсутній час, в який водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а відтак, на думку апелянта, процедура складання протоколу була порушена. Крім того, стороною захисту звернуто увагу, що відеозапис вказаної події не може бути допустимим доказом по справі, оскільки час, указаний на ньому, має розбіжності з часом зафіксованим в протоколі про адміністративне правопорушення. Серед інших порушень, допущених працівниками поліції, захисником звернуто увагу на відсутність в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу для виявлення стану сп'яніння до медичного закладу та не відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Вважала дії працівників поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на водія ОСОБА_1 незаконними, викликаними внаслідок непред'явлення останнім документів на транспортний засіб. Просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вислухавши пояснення:
ОСОБА_1 та його захисників - адвокатів Конончук З.В. та Гулак М.В., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;
свідка ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Такий висновок підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.01.2020, в якому викладені обставини вчинення правопорушення із зазначенням часу та місця вчинення правопорушення, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, відповідно до якого водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, іншими доказами.
Зі змісту письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність того, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП та на законних підставах наклав на нього стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, належним чином мотивувавши своє рішення.
Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не ґрунтуються на матеріалах справи.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому Інструкція). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Лише при наявності усіх зазначених обставин поліцейський може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Цих вимог закону у ході провадження у справі, в тому числі і при ухваленні рішення щодо ОСОБА_1 дотримано у повній мірі. Так ОСОБА_1 у ході з'ясування поліцейськими обставин правопорушення підтверджувався факт керування ним транспортним засобом та факт його зупинки поліцейським.Дані обставини також були підтверджені ОСОБА_1 в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_1 про незаконність вимоги поліцейських та відсутність у нього ознак наркотичного сп'яніння, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи. Ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп'яніння, перелік яких визначений у п.4 розділу І Інструкції. Відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису поліцейські повідомили ОСОБА_1 про наявність ознак наркотичного сп'яніння. У зв'язку із викладеним суд вважає, що зазначена обставина не є такою, яка дає підстави для скасування постанови судді щодо ОСОБА_1 .
Не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апеляційної скарги, які стосуються свідків, що були задіяні у ході фіксації адміністративного правопорушення.
Так, із зазначеного вище відеозапису вбачається, що у ході фіксації вчиненого адміністративного правопорушення були присутні свідки, відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 вчинив у присутності двох свідків. Ці свідки засвідчили таку відмову у протоколі про адміністративне правопорушення та надали письмові пояснення, які знаходяться у матеріалах адміністративної справи. Суд звертає увагу на те, що за своїм змістом письмові пояснення свідків відповідають фактичним обставинам події, об'єктивно зафіксованим на згаданому вище відеозаписі. У зв'язку із цим пояснення свідків визнаються судом належними та допустимими доказами, а посилання захисника на те, що у поясненнях свідках ОСОБА_3 відсутній час, в який водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури складання протоколу, є безпідставними.
Крім того, в суді апеляційної інстанції допитаний в якості свідка ОСОБА_2 показав, що він був запрошений в якості понятого працівниками поліції взимку 2020р. В його присутності водію ОСОБА_1 ставилось питання працівниками поліції щодо необхідності проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, однак чіткої відповіді від ОСОБА_1 отримано не було. Також працівниками поліції ОСОБА_1 були роз'яснені причини зупинки, а саме, порушення вимог дорожнього знаку та при цьому був присутній інший понятий.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що водій ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, що стверджується поясненнями свідка ОСОБА_2 , спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння саме в медичному закладі була доволі чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови, що указує на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Також суд вважає, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При цьому суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, оскільки вказані показання спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що пропозиція пройти огляд була саме в медичному закладі, при цьому ОСОБА_1 ставив питання щодо проходження огляду за допомогою приладу Драгер.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого визнання у якості доказу відеозапису, зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського є не обґрунтованими. Та обставина, що час, указаний на відеозаписі має розбіжності з часом зафіксованим в протоколі про адміністративне правопорушення не дає підстав для визнання даного запису недопустимим доказом. Так, на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об'ємі достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винності ОСОБА_1 у його вчиненні. Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказав, що відеозапис, наявний в матеріалах справи відповідає фактичним обставинам, які відбувались на місці події. Із урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що наданий відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відсутність у матеріалах справи направлення на проведення огляду не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов'язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Як зазначалось вище, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. За умови відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що було вчинено останнім у присутності свідків, зафіксовано поліцейським за допомогою нагрудної відеокамери та шляхом відбирання пояснень у свідків, поліцейські позбавлялися обов'язку видавати відповідне направлення. Це узгоджується із п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого або сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103 (в подальшому Порядок), відповідно до якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров'я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення. Аналіз положень пунктів 6 та 8 Порядку дає підстави стверджувати те, що направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності розбіжностей та порушень, які були допущені працівниками поліції при оформленні адміністративного матеріалу, не спростовують правильності висновків судді місцевого суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Та обставина, що матеріали справи не містять даних про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, не спростовує правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
При цьому суд звертає увагу, що з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції було повідомлено про те, що він не має права керувати транспортним засобом та запропоновано запросити іншого водія.
Інші доводи, які наведені захисником у апеляційній скарзі, не дають підстав для визнання незаконною та необґрунтованою ухваленої щодо ОСОБА_1 постанови та її скасування.
Суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у його вчиненні.
Підстав для скасування чи зміни постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року щодоОСОБА_1 суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Конончук З.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2020 року щодоОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька