1 липня 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_5 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 24.01.2020 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Обухів Київської області, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, та виправдано її в зв'язку із недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення,
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні, а саме у тому, що вона відповідно до наказу № 38-ОД від 22.04.2014 ОСОБА_6 призначена на посаду головного спеціаліста - державного кадастрового реєстратора відділу землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області.
Управлінням Держземагенства у Обухівському районі Київської області висновок погодження проекту землеустрою щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, площею 0,5139 га, в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_8 (кадастровий номер 3223186800:03:018:0043) не надавався.
Крім того установлено, що рішенням Обухівської районної ради депутатів трудящих від 01.12.1987 видано Державний акт на право користування землею площею 3,8 га Кіровському виробничо-геологічному об'єднанню ( м. Київ) для розміщення колективного саду із земель Київського лісового господарства Обухівського району Київської області на підставі рішення Київської обласної ради народних депутатів від 27.10.1987 №301, про що зроблено запис №100 в Книзі записів державних актів на право користування землею. Під колективний сад (будівництво) виділено 3,0 га, а 0,8 га під зелену зону (ліс, сосна). Відведена ділянка може бути використана Кіровським виробничо-геологічним об'єднанням тільки за прямим призначенням.
Вся ділянка рішенням Обухівського районного виконавчого комітету районної ради депутатів була закріплена за Садовим товариством «Геолог-2» в безстрокове і безплатне користування. Станом на 2017 рік в товаристві збудовано 48 будинків, а зелена зона зменшилася до 0,5139 га.
05.10.2017 за № 10-10-0.222-15644/2-17 листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області встановлено, що відповідно до програмного забезпечення «Земля», за допомогою якої здійснюється ведення державної статистичної звітності (форма 6-зем), склад та класифікація угідь земельної ділянки, яка відводиться у власність, визначаються на стадії розробки та погодження проекту відведення. Згідно наданої статистичної звітності земельна ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:018:0043 обліковується за рахунок земельної ділянки, яка обліковується за Садовим товариством «Геолог-2».
06.11.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області проведено перевірку, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 06.11.2017 за №317-ДК/239/АП/09/01-17, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:018:0043 відповідно до відомостей Національно-кадастрової системи знаходиться в межах земель, які перебувають у власності Садового товариства «Геолог-2» на підставі Державного акту на право колективної власності на землю (серія КВ, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності за №6) так відведення вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:018:0043 на користь ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства суперечить п.6 ст.118 Земельного Кодексу України.
ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста - державного кадастрового реєстратора відділу державного земельного кадастру Управління Держземагенства у Обухівському районі Київської області, 13 червня 2014 року знаходячись в своєму службовому кабінеті за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Малишка, 1, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, в порушення п.п. 110, 111 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, зареєструвала земельну ділянку, яка перебуває на праві постійного користування у Садового товариства «Геолог-2» на підставі Державного акту на право колективної власності на землю (серія КВ, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності за № 6) та надала витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ № 3202858092014 від 13.06.2014 виданий ОСОБА_8 , кадастровий номер: 3223186800:03:018:0043, чим порушила п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.
12.11.2014 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 «Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Реєстраційною службою Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.
Відповідно до висновків про експертну оцінку земельних ділянок від 10.11.2017 вартість земельних ділянок складає 1 103 010 гривень, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.
Своїми діями головний спеціаліст - державний кадастровий реєстратор відділу державного земельного кадастру Управління Держземагенства у Обухівському районі Київської області неналежно виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, спричинила тяжкі наслідки державним інтересам.
Прокурор відділу прокуратури Київської області ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та видачі витягів з Державного земельного кадастру строком на 3 роки. На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема прокурор зазначає, що суд безпідставно взяв до уваги докази сторони захисту, відкинув докази сторони обвинувачення та визнав їх недопустимими доказами. Так, показання свідка ОСОБА_9 , на які послався суд, не відповідають фактичним обставинам та спростовуються іншими доказами. Суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_10 . Надана стороною захисту копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є недопустимим доказом, оскільки джерело її походження не відоме, оригінал не був наданий і досліджений, а його місцеперебування також невідоме. Цей доказ стороні обвинувачення не було розкрито і надано після завершення досудового розслідування. Також вказує, що формулювання обвинувачення є конкретним, містить посилання на нормативні акти, які порушила обвинувачена. Звертає увагу, що відповідно до пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, не перевірила наявність обмежень щодо реєстрації земельної ділянки, тоді як в даному випадку мало місце саме реєстрація земельної ділянки, а не лише надання інформаційного витягу.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок суду без зміни, посилаючись на його обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив надані сторонами докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Вирок суду першої інстанції ґрунтується на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях обвинуваченої ОСОБА_6 , показаннях свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , речових доказах та документах, наданих як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
На підставі безпосередньо досліджених доказів суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, а саме - неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
У своїх рішеннях та висновках Верховний суд неодноразово зазначав, що апеляційний суд не вправі дати іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.
Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 569/1111/16-к провадження № 13-14кс18, зазначено, що апеляційний суд, перекваліфікувавши дії винного з ч.3 ст.187 на ч.1 ст.187 КК України, безпідставно дав власну оцінку зібраним у справі доказам, не дослідивши вказані докази безпосередньо, чим порушив вимоги постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 № 1, відповідно до якої апеляційний суд не вправі дати іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду справи (п.п. 44, 45, 49, 52, 56 постанови).
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор не заявив клопотання про дослідження доказів, на яких ґрунтується оскаржуваний вирок суду.
У матеріалах апеляційної скарги таке клопотання також відсутнє.
Виходячи із принципу змагальності сторін, закріпленому у статті 22 КПК України, та порядку дослідження доказів апеляційним судом, встановленому ч.3 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі досліджувати докази лише за клопотанням учасників кримінального провадження.
Дослідження апеляційним судом доказів з власної ініціативи за відсутності відповідних клопотань учасників кримінального провадження може розцінюватись як прояв необ'єктивності і упередженості, порушення судом принципу змагальності через здійснення ним процесуальних повноважень, які є прерогативою учасників кримінального провадження.
Отже у суду апеляційної інстанції не виникло правових підстав для безпосереднього дослідження доказів в судовому засіданні, а відтак він позбавлений можливості надати іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав у своєму вироку суд першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у апеляційного суду підстав для скасування вироку суду першої інстанції та постановлення нового вироку за апеляційною скаргою прокурора, оскільки прийняття такого рішення потребує переоцінки доказів, які не були безпосередньо дослідженні судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Обухівського районного суду Київської області від 24.01.2020 рокущодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3