Справа № 755/19287/19
Провадження № 2/288/214/20
07 липня 2020 року смт. Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
з участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі-відповідач), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, в якій вказує, що 09 вересня 2011 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, про що зроблено актовий запис № 1365.
Від даного шлюбу вони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01 лютого 2016 року шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва.
Після розірвання шлюбу позивач разом з сином проживають та мають зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_1 .
Умови проживання дитини добрі, в квартирі чисто, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка, дитина має іграшки та інші особисті речі.
Позивачу належить на праві власності ј частина вищевказаної квартири.
Позивач самостійно виховує спільну з відповідачем дитину.
Дитина не хворіла на інфекційні захворювання, має психомоторний розвиток за віком, не знаходиться на «Д» обліку, здоровий.
Син ОСОБА_4 навчається в 2-Г класі спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 246 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови. Також навчається на Станції юних техніків - Центрі науково - технічної творчості молоді Дніпровського району м. Києва.
Відповідач життям дитини, її здоров'ям, духовним, фізичним, моральним розвитком не цікавиться, у вихованні дитини участі не приймає, не піклується про відпочинок та оздоровлення сина, не виявляє жодного бажання спілкуватись з дитиною (не вітає на свята, не відвідує його, не телефонує), свого обов'язку щодо утримання дитини, в тому числі участь у додаткових витратах на лікування, самостійно не виконує, більше того ухиляється від його виконання.
В провадженні Попільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області перебуває виконавче провадження № 51103144 відкрите 20 травня 2016 року з виконання виконавчого листа від 01 квітня 2016 року про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 .
Станом на 23 липня 2019 року за 41 місяць з дня пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання сума заборгованості по аліментах становить 61 500 гривень 00 копійок.
За фактом ухилення відповідача від сплати аліментів за заявою позивача внесена інформація до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Незважаючи на вищезазначену поведінку, відповідач створював і створює позивачу перешкоди у догляді за дитиною, зокрема не надав згоди на виїзд дитини за кордон з метою оздоровлення.
Також відповідач з метою уникнення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів та маючи намір не сплачувати аліменти на дитину в подальшому постійно погрожує позивачу відібрати дитину, з тим щоб дитина жила разом з ним.
Позивач просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування.
Представник позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судові засідання 19 червня 2020 року та 07 липня 2020 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, відповідно до норм частини 7 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Згідно пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до Судових викликів № 755/19287/19/4004/20 від 02 червня 2020 року та № 755/19287/19/4561/20 від 19 червня 2020 розміщених на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_3 був повідомлений про судові засідання, які відбудуться 19 червня 2020 року та 07 липня 2020 року.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України, визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно частини 4 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Представник третьої особи: Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи згідно повідомлень «Укрпошти» про вручення поштового відправлення, які отримані 13 квітня 2020 року та 18 травня 2020 року (а.с. 68, 97).
Представник третьої особи: Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій вказав, що висновок органу опіки та піклування підтримують в повному обсязі та просять розглядати справу без присутності їх представника (а.с. 134).
Суд, вислухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 09 вересня 2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу прізвище змінила на « ОСОБА_5 », згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 09 вересня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис за № 1365 (а.с. 8).
Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26 листопада 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , актовий запис за № 3345 (а.с. 9).
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано, відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_6 - « ОСОБА_7 » (а.с. 10).
Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи № 4242893 та № 4242933 від 30 липня 2019 року виданих Управлінням (центром) надання адміністративних послуг Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка міста Київ, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Київ, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , з 28 лютого 1991 року та з 08 грудня 2011 року, відповідно, по теперішній час (а.с. 11- 12).
Як вбачається з Акту обстеження умов проживання № 163 від 13 серпня 2019 року складеного головним спеціалістом сектору соціального захисту дітей, служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської РДА, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з якого вбачається, що в квартирі чисто, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка, дитина має все для навчання, іграшки та інші особисті речі. Стосунки у сім'ї добрі (а.с. 13).
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло виданого 20 жовтня 2004 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_8 та членам його сім'ї: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 в рівних долях. Вказана інформація підтверджується також Технічним паспортом на квартиру виданий Житлово ремонтно - експлуатаційною організацією та Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва № 4243046 від 30 липня 2019 року (а.с. 14-16).
Довідкою № 1376 від 12 листопада 2019 року Житлово - експлуатаційної дільниці № 409 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» передбачено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживає та зареєстрована разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_3 . Скарг та нарікань на громадянку в ЖЕД-409 не надходило. Характеризується як добропорядна людина (а.с. 17).
Як вбачається з Виписки з історії розвитку дитини виданої 21 жовтня 2019 року Центром первинної санітарної допомоги № 1 Броварського району міста Києва, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здоровий (а.с. 18).
Відповідно до довідки № 244 від 21 жовтня 2019 року виданої спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів № 246 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та характеристик № 221 та № 223 виданих директором школи, психологом та класним керівником, ОСОБА_4 навчається в 2-Г класі даної школи, має здібності до вивчення предметів природничо - математичного циклу, англійської мови, образотворчого мистецтва. Олександр має адекватну самооцінку, товариський, стриманий, самостійний, не піддається чужому впливу. Він користується повагою однокласників, має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. На зауваження вчителя реагує адекватно, намагається відразу виправити помилки, всі доручення виконує вчасно та сумлінно. Фізичний розвиток дитини відповідає віку. Зовнішній вигляд завжди охайний, шкільне приладдя в порядку (а.с. 19-21).
Згідно довідки № 266 від 24 вересня 2019 року виданої Станцією юних техніків - центром науково - технічної творчості молоді Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 дійсно навчається на даній Станції юних техніків в гуртках: «Ліпка із солоного тіста», «ДУоМ «Оранта», Театрально -вокальна студія «Art ShoW», Dance school з вересня 2018 року по теперішній час (а.с. 22).
Як вбачається з виконавчого листа № 755/1976/16-2/755/1930/2016 виданого 02 березня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва, з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 51103144 від 18 травня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 755/1976/16 (а.с. 23-24).
Довідкою № 1671 від 23 липня 2019 року про наявність заборгованості зі сплати аліментів начальника відділу Попільнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, передбачено, що ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів, яка за сорок один місяць з дня пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання становить 61 500 гривень 00 копійок. ОСОБА_3 внесено до Єдиного реєстру боржників, накладено на нього штраф за заборгованість зі сплати аліментів та встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України та інші тимчасові обмеження (а.с. 25 -31).
Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань виданого Дніпровським управлінням поліції, внесено відомості до ЄРДР № 12019100040003234 від 20 квітня 2019 року, за заявою ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КК України (а.с. 32).
Відповідно до Витягу з протоколу № 15 засідання комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 14.08.2019 року виданого Службою у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 103008-4057 від 01 листопада 2019 року, затверджено висновок служби у справах дітей та сім'ї про підтвердження місця проживання дитини та вирішено підготовити проект розпорядження. Згідно вказаного видано Розпорядження Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією № 691 від 20 серпня 2019 року «Про затвердження висновку служби у справах дітей та сім'ї про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для його тимчасового виїзду за межі України» (а.с. 33-34).
Згідно довідки № 4185 від 12 листопада 2019 року виданої Центром по нарахуванню та виплаті пенсій та допомог, ОСОБА_2 знаходиться на обліку в УПСЗН Дніпровської районної в місті Києві і отримує тимчасову допомогу на одну дитину, коли батько ухиляється від сплати аліментів, що підтверджується також Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків (а.с. 39-40).
Довідкою № 1860 від 08 жовтня 2019 року Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості, ОСОБА_2 , на обліку в Дніпровській районній філії Київського міського центру зайнятості не перебуває (а.с. 41).
Як вбачається з Трудової книжки серії НОМЕР_4 заповненої 19 жовтня 2007 року на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 20 листопада 2014 року звільнена з ТОВ «Пордуласа» за згодою сторін (а.с. 42-44).
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини (протокол засідання Комісії № 9 від 27.05.2020 року) виданого Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 29 травня 2020 року за № 103/3856/41/3, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 114-115, 135-136).
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно статті 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що мати дитини має постійне місце проживання, створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини. При цьому суд не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю.
Відтак, враховуючи вік дитини, а також обставини того, що малолітній син сторін на даний час проживає разом з матір'ю, яка має де проживати і остання виявляє більшу увагу та турботу про нього, належним чином виконує свої батьківські обов'язки по вихованню та утриманню дитини, веде звичний спосіб життя, а також зважаючи на те, що розлучення малолітньої дитини з матір'ю негативно впливає на психічний розвиток дитини і є виправданим лише у виняткових випадках, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю та відсутність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права, для розлучення дитини зі своєю матір'ю.
Відповідно до частини 1 статті 160 Сімейного Кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років визначається за згодою батьків.
У відповідності до частини 1 статті 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно до частини 4 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Крім того, в зазначеній статті вказано, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.
Із системного тлумачення частини 1 статті 3, статті 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Стаття 8 Конвенції про права дитини, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йогансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року, § 78).
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальності своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Вказана правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі № 6-2445цс16.
Позивач позитивно характеризується, має постійне місце проживання.
Таким чином, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також ураховуючи особливу прихильність дитини до матері, фактичне місце проживання сина з матір'ю, приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійним місцем проживання матері ОСОБА_2 . Крім того, батько дитини взагалі не спілкується з сином та не надає матеріальної допомоги на його утримання.
У теперішній час, мешкаючи з матір'ю, ОСОБА_4 залишився проживати у звичному для нього середовищі, він продовжує відвідувати свою школу та гуртки. Син має тісний зв'язок із матір'ю. У випадку зміни місця проживання малолітньої дитини, йому може бути нанесена психологічна травма.
В судовому засіданні доводи позивача відповідачем не спростовані.
Таким чином зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд вказаної цивільної справи.
Керуючись Декларацією прав дитини; Законом України «Про охорону дитинства»; статтями 7, 141, 150, 153, 155, 160-161 СК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований в АДРЕСА_4 , на користь держави суму судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник